УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-20007/2011 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія – 10.3.1 (Ш) Бондарчук Г.Д.
Доповідач - Михайлів Л.В.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
08 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Михайлів Л.В.
суддів: Митрофанової Л.В., Соколан Н.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області на постанову Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, -
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області (надалі – УПФУ в Криворізькому районі Дніпропетровської області) про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, посилаючись на те, що їй, як дитині війни, у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період із січня 2006 року по червень 2008 року відповідачем не виплачується щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Уточнивши позовні вимоги, просила суд поновити строк звернення до суду з позовом, визнати неправомірними дії відповідача, стягнути на її користь з відповідача недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з січня 2006 року по грудень 2008 року включно, нараховувати їй щомісячну соціальну державну допомогу й надалі при нарахуванні пенсії.
Постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_2 строк на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.
Визнано протиправними дії УПФУ в Криворізькому районі Дніпропетровської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 надбавки до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р.
Стягнуто з УПФУ в Криворізькому районі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_2 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. в сумі 703,87 грн. та за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. в сумі 715,23 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач УПФУ в Криворізькому районі Дніпропетровської області ставить питання про скасування постанови суду та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на неврегульованість на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни, а також органу, на який покладено обов’язок з його виплати, неможливість застосування показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин, відсутність коштів для забезпечення таких виплат, у зв’язку з чим УПФУ в Криворізькому районі Дніпропетровської області не може бути належним відповідачем по справі. Крім того, відповідач вважає, що судом безпідставно не враховано те, що правове регулювання виплати допомоги особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» здійснюється за Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530. Порушення норм процесуального права вбачає в тому, що судом не розглянуто заявлене ним клопотання про залучення в якості третьої особи Управління праці та соціального захисту населення Криворізької районної державної адміністрації.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга УПФУ в Криворізькому районі Дніпропетровської області підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 отримує пенсію за віком та у відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни у відповідності до приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, що призвело до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, й наявності у зв’язку з цим підстав для стягнення з відповідача на користь позивача недоплаченої суми щомісячної соціальної державної допомоги.
Колегія суддів частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема п. 12 ст. 71, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі
спеціальною нормою – ст. 6 Закону України «Про соціальний захист
дітей війни», а починаючи з 09 липня 2007 року знову діє положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв’язку з поширенням на них дії однакових юридичних актів, та враховуючи те, що в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач не здійснював перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_2, як дитині війни, а з 01.01.2008 року здійснював нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 28.05.2008 року - в розмірі, визначеному п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530, а саме: з 01.01.2008 року – 47 грн., з 01.04.2008 року – 48,10 грн., з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року включно – 49,80 грн. (а.с. 10, 11-12), дійшов вірного висновку про дію в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року й обґрунтовано визнав дії відповідача щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії за вказані періоди протиправними.
Визначаючи розмір щомісячного підвищення до пенсії, який повинен нараховувати та сплачувати відповідач на користь позивача, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно застосував розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 ст. ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, встановленого чинним законодавством на кожний бюджетний рік, зокрема ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
У зв’язку з цим, доводи відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Посилання ж відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат підвищення до пенсії не може бути враховано колегією суддів як підстава для невиконання відповідачем своїх зобов’язань, встановлених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Крім того, питання фінансування видатків на реалізацію програми доплат дітям війни не є предметом розгляду цього спору.
Доводи апеляційної скарги відповідача відносно невизначеності на законодавчому рівні органу, на який покладено обов’язок з виплати підвищення до пенсії дітям війни спростовуються положеннями Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого рішення щодо призначення, донарахування, перерахунку пенсій приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Отже, обов’язок щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачу, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладається на відповідне територіальне управління Пенсійного фонду України за його місцем проживання, яким в даному випадку є УПФУ в Криворізькому районі Дніпропетровської області.
Необґрунтованими вважає колегія суддів й доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати підвищення до пенсії в розмірі, визначеному п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530, з огляду на те, що вказаний нормативний акт суперечить положенням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які мають пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.
Також спростовуються доводи відповідача щодо відсутності доказів в підтвердження поважності причин пропуску позивачем строку для звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки поважність пропуску такого строку встановлена в судовому засіданні з огляду на те, що про порушене своє право позивач дізналася на початку 2009 року з засобів масової інформації.
Посилання відповідача на порушення норм процесуального права щодо не розгляду клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Управління праці та соціального захисту населення Криворізької районної державної адміністрації, колегія суддів не вважає недоліком у розгляді справи, що вплинув на суть ухваленого судового рішення.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача на її користь суми недоплаченого підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року в сумі 703,87 грн. та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 715,23 грн. з огляду на наступне.
Так, задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції допустив порушення правил застосування норм матеріального права, не врахувавши того, що у відповідності до ст.ст. 21, 105, 162 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Нарахування ж позивачу підвищення до пенсії є компетенцією управління Пенсійного фонду України і суд не може виконувати функції цього органу в частині нарахування конкретної суми такого підвищення.
З викладеного вбачається, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб’єктів владних повноважень протиправними і зобов'язувати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
Оскільки підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми недоплаченого підвищення до пенсії у суду першої інстанції не було, колегія суддів вважає, що постанова суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Разом з тим, колегія суддів враховує наявність порушення прав позивача щодо ненарахування та невиплати на її користь відповідачем підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, яке не відновлено судом першої інстанції й підлягає захисту в спосіб, визначений КАС України шляхом зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_2 за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по 31.21.2008 року згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Отже, колегія суддів доповнює резолютивну частину ухваленої судом постанови висновком про зобов’язання відповідача вчинити певні дії.
В іншій частині постанова суду відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, п.4 ч.1 ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області задовольнити частково.
Постанову Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2009 року в частині стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_2 недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. в сумі 703,87 грн. та за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. в сумі 715,23 грн. – скасувати і ухвалити в цій частині нову постанову.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відмовити.
Доповнити резолютивну частину постанови абзацом наступного змісту:
«Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_2 за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період».
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: