УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-20273/11 Головуючий в першій
Категорія № 34 (1) інстанції – Мясоєдова О.М.
Доповідач - Савіна Г.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 лютого 2011 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого – судді Савіної Г.О.,
суддів – Турік В.П., Братіщевої Л.А.,
при секретарі – Бондаренко І.В.,
за участю – позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3 та його
представника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 09 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за зобов’язанням, -
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за зобов’язанням, який під час розгляду справи уточнив, та просив стягнути з відповідача борг в сумі 68098 грн. 60 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. та 429 грн. 25 коп. судового збору. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 01 листопада 1997 року, між ним та померлим батьком відповідача укладений договір оренди з правом викупу будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1, та в якому він приймав шкури великої рогатої худоби. У березні 1998 року відповідач, в нічний час приїхав до вищевказаного приміщення та таємно викрав 246 оброблених шкір великої рогатої худоби, вагою 5542 кг. вартість яких на 2004 рік складала 42925 грн. Відповідач обіцяв повернути кошти, про що склав розписку, власноруч її підписав та завірив печаткою ТОВ «Південно-Українська товарно-сировинна компанія», проте добровільно виконати зобов’язання відмовився.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 09 червня 2010 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні його позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, а також неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, на його думку, суд дійшов помилкового висновку про те, що зміст листа-розписки, датованої 24.05.2004 року не містить істотних елементів, передбачених ст. 717, 731, 827, 1046 ЦК України, не звернув уваги на протиріччя між експертними висновками та не призначив додаткову судово-технічну експертизу, а також безпідставно відхилив його клопотання щодо проведення експертизи диктофонного запису та приводу свідка ОСОБА_5, якому відповідач відвантажував шкури та безпідставно не взяв до уваги, що розписка вчинена з повним додержанням вимог ст. 509 ЦК України, взяте відповідачем зобов’язання повинно виконуватися належним чином згідно умов договору і вимог цього Кодексу.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що позивачем на підтвердження позовних вимог надано лист-розписку від 24 травня 2004 року, яку виконано від імені ОСОБА_3 печатним текстом, в якому останній зобов’язався повернути ОСОБА_2 вартість 5,5 тон шкур великої рогатої худоби, яка на день складання листа-розписки становила 8500 доларів США. Лист-розписка має підпис ОСОБА_3 та відтиск круглої печатки «Південно-Українська товарно-сировинна компанія», якою підтверджено достовірність листа-розписки.
Суд першої інстанції відмовляючи позивачу у задоволенні позову виходить з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження зобов’язання відповідача сплатити йому гроші за шкури великої рогатої худоби, а матеріалами справи підтверджено те, що відповідач не приймав на себе такого обов’язку.
З такими висновками суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України , зокрема є :1) договори та інші правочини; 2)створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В коментарі до цієї статті зазначено, що за своєю юридичною природою дії з виконання зобов’язання є різновидом правочинів, оскільки являють собою правомірні, вольові дії, що спрямовані на припинення зобов’язання.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Посилаючись на положення ст.ст. 509, 526 ЦК України та ст. 208 ЦК України, якою передбачено правочини, які належить вчиняти у письмовій формі, як на підстави задоволення позовних вимог, позивач не вказує який вид правочину чи договору було ним укладено з відповідачем, в той час як ст. 202 ЦК України розрізняє односторонні правочини і договори (двосторонні та багатосторонні). Їхній взаємозв’язок визначається правовою аксіомою «Кожний договір є правочином, але не кожен правочин є договором».
На підтвердження позовних вимог позивачем надано лист-розписку від 24 травня 2004 року, проте судом першої інстанції обґрунтовано надано цьому доказу критичної оцінки та не взято до уваги, оскільки згідно висновків проведених судово-технічних експертиз у даному листі-розписці підпис від імені відповідача і відтиск печатки ТОВ «Південна-Українська товарно-сировинна компанія» виконані одночасно в період з 05 червня до 16 серпня 1999 року, сам же текст на ньому надруковано в інший час, автором тексту вірогідніше всього не являється ОСОБА_3
Доказами відсутності листа-розписки, датованої 24 травня 2004 року, на 15 листопада 2004 року та 20 лютого 2006 року також є відсутність посилання ОСОБА_2 на неї як на доказ наявності боргових зобов’язань чи факту причетності відповідача до викрадення шкур великої рогатої худоби при подачі у вказані строки заяв до Дзержинського РВ та суду про порушення відносно ОСОБА_3 кримінальної справи за фактом крадіжки в 1998 році належних йому шкур великої рогатої худоби за ст. 356 КК України та визнання його потерпілим і цивільним позивачем.
Доводи позивача про те, що суд необґрунтовано взяв до уваги помилковий висновок експертизи № 1865 від 29 травня 2009 року, відмовив йому у проведенні додаткової експертизи, у направленні диктофонного запису на експертизу, який підтверджує факт крадіжки шку р саме відповідачем та у приводі в судове засідання свідка ОСОБА_5, якому ОСОБА_3 відвантажував крадені шкури безпідставні, спростовуються наявністю у справі висновків трьох експертиз: № 5808-398 від 28.11.2008 року сектора НДЕКЦ Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, № 1865 від 29.05.2009 року Харківського НДІ судових експертиз ім.. заслуженого професора М.С. Бокаріуса, № 1822 від 17 червня 2009 року цього ж НДІ судових експертиз, при призначенні яких позивачу було роз’яснено право подавати письмові запитання на розгляд експертизи, чим він не скористався; неможливістю прослуховування диктофонного запису, наданого позивачем, відсутністю письмового (усного) клопотання про направлення диктофонного запису на експертизу та щодо приводу свідка ОСОБА_5, якого по-батькові не вказано позивачем як і його місце проживання.
Інші доводи позивача в апеляційній скарзі спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками викладеними у рішенні суду, яке відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду – залишенню без змін.
Керуючись ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 09 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Г.О.Савіна
Судді: В.П.Турік
Л.А.Братіщева