УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-20516/11 Головуючий в суді першої
Категорія № 26(1) інстанції – Міхеєва В.Ю.
Доповідач – Савіна Г.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2011 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів – Турік В.П., Братіщевої Л.А.,
при секретарі – Бондаренко І.В.,
за участю – позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,
представника третьої особи Відділення Фонду Лутоніної Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 26 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального закладу Обласного центру медико-соціальної експертизи Дніпропетровської області (треті особи - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, Саксаганська медико-соціальна комісія) про підтвердження втрати працездатності за минулий період та зобов’язання обстеження МСЕК, -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі - Відділення Фонду), Комунального закладу Обласного центру медико-соціальної експертизи Дніпропетровської області та просив підтвердити йому стійку втрату працездатності в зв’язку із нещасним випадком на виробництві починаючи з 27 жовтня 2004 року, зобов’язати Комунальний заклад Обласний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської області провести медичне обстеження для встановлення стійкої втрати професійної працездатності з 27 жовтня 2004 року, стягнути з Відділення Фонду недоплачені страхові виплати за період з 27 жовтня 2004 року по 01 березня 2010 року в сумі 40618 грн. та визнати недійсною встановлену Саксаганським МСЕК дату втрати ним працездатності з 19 червня 2007 року. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 07 червня 2004 року при виконанні трудових обов’язків з ним стався нещасний випадок, комісія з розслідування обставин даного нещасного випадку не визнала його пов’язаним із виконанням трудових обов’язків, на підставі чого склала акт 24 грудня 2004 року за формою НТ. З метою захисту свого порушеного права він звертався до суду і рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 13 грудня 2006 року нещасний випадок був визнаний таким, що пов'язаний з виробництвом. На підставі вказаного рішення суду роботодавець 12 лютого 2007 року склав акт форми Н-1 та Саксаганською районною МСЕК, 03 вересня 2007 року було встановлено 30 % стійкої втрати професійної працездатності, починаючи з 19 червня 2007 року. Він вважає, що встановлення йому коефіцієнту втрати професійної працездатності з 19 червня 2007 року порушує його конституційне право на соціальний захист, оскільки нещасний випадок стався у червні 2004 року, і саме з цього часу він втратив працездатність.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 18 жовтня 2010 року за заявою позивача позовні вимоги до Відділення Фонду про стягнення недоплачених страхових виплат за період з 27 жовтня 2004 року по 01 березня 2010 року в сумі 40618 грн. залишені без розгляду.
У жовтні 2010 року ОСОБА_2 уточнив свої позовні вимоги та просив визнати недійсною встановлену Саксаганським МСЕК дату втрати ним працездатності з 19 червня 2007 року, підтвердити йому стійку втрату працездатності у зв’язку із нещасним випадком на виробництві, починаючи із 27 жовтня 2004 року та зобов’язати Обласний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської області в особі Саксаганської МСЕК провести медичне обстеження для встановлення коефіцієнту стійкої втрати працездатності з 27 жовтня 2004 року.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 26 листопада 2010 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні його позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Зокрема, на його думку, суд неправомірно відмовив йому у задоволенні позовних вимог, та не звернув увагу, що встановлення йому втрати професійної працездатності з 19 червня 2007 року порушує його право на соціальний захист, оскільки працездатність він втратив у 2004 році, а не в 2007. Судом безпідставно не взято до уваги роз’яснення Міністерства праці та соціальної політики України від 11.02.2009 року, в п. 5 якого зазначено про можливість вирішення питання щодо підтвердження втрати працездатності потерпілому за минулий період у зв’язку із встановленням в судовому порядку вини підприємства і відповідно відшкодування шкоди за той період.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що ОСОБА_2 з 03 листопада 2003 року по 12 травня2005 року працював головним механіком ТОВ «Будсантехмонтаж». 07 червня 2004 року з ним на робочому місці стався нещасний випадок, пов'язаний з виконанням трудових обов’язків, що підтверджено рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 13 грудня 2006 року. На підставі вказаного рішення, яке набрало законної сили ТОВ «Будсантехмонтаж» було складено акт форми Н-1.
Відповідно до копії довідки МСЕК від 19 вересня 2007 року позивачу встановлено безстроково з 19 червня 2007 року 30 % стійкої втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності.
Постановою Відділення Фонду від 15 жовтня 2007 року № 43074 ОСОБА_2 призначено одноразову допомогу та щомісячні страхові виплати.
Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для визнання недійсною дату втрати працездатності з 19 червня 2007 року, установлену Саксаганським МСЕК, підтвердження стійкої втрати ним працездатності у зв’язку із нещасним випадком на виробництві з 27 жовтня 2004 року, зобов’язання обласного центру медико-соціальної експертизи Дніпропетровської області в особі Саксаганської МСЕК провести медичне обстеження для встановлення коефіцієнту стійкої втрати працездатності з 27 жовтня 2004 року.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.
Відповідно до п.п. б п. 1.1 розділу 1 (Загальні положення) Наказу Міністерства охорони здоров’я України від 22.11.1995 року № 212 «Про затвердження Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 березня 1996 року за № 136/1161 із змінами і доповненнями, на медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) покладено обов’язок встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках потерпілим, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням ними трудових обов’язків.
Підпунктами а), б) п. 1.2 розділу І Порядку передбачено, що огляд потерпілого МСЕК проводить при наявності: акту про нещасний випадок на виробництві (ф. Н-1), висновку спеціалізованого медичного закладу (НДІ профпатології чи відділень профпатології) про професійний характер захворювання, акту розслідування професійного захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу (ф. 88-У), направлення власника чи профспілкового органу підприємства, установи, організації на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання; вироку чи рішення суду, постанови або направлення прокурора, слідчого, органу дізнання.
Пунктом 3.2 розділу ІІІ Порядку передбачено, що рішення про ступінь втрати професійної працездатності та додаткові види відшкодування МСЕК приймає на підставі огляду потерпілого, вивчення медичних документів тощо.
Оскарження рішення МСЕК про встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, відповідно до п. 5.5 розділу V Порядку, здійснюється згідно з розділом V п.п 34, 35 «Положення про медико-соціальну експертизу» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 року № 83.
Відповідно до п. 30 розділу ІІІ указаного Положення, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, датою встановлення інвалідності вважається день надходження до медико-соціальної експертної комісії документів, необхідних для огляду хворого.
Пунктом 34 розділу ІІІ Положення передбачено, що у разі незгоди оглянутого з рішенням районної, міжрайонної, міської МСЕК він протягом місяця має право подати про це письмову заяву до республіканської, Київської, обласної, центральної міської МСЕК або до МСЕК, в якій він проходив огляд чи до відповідного відділу (управління) охорони здоров’я.
Відповідно до п. 35 розділу ІІІ Положення рішення республіканської, Кримської, обласної, центральної міської медико-соціальної експертної комісії може бути оскаржене до Міністерства охорони здоров’я України. Рішення МСЕК може бути оскаржене до суду в установленому порядку.
Як убачається із матеріалів справи нещасний випадок з позивачем на виробництві стався 07 червня 2004 року, акт форми НТ ВАТ «Будсантехмонтаж» було складено 24 грудня 2004 року, з позовом же до суду про встановлення факту нещасного випадку, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків ОСОБА_2 з невідомих причин звернувся лише через два роки (у 2006 році).
З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що твердження позивача про втрату ним професійної працездатності з дня настання нещасного випадку (07 червня 2004 року) безпідставні, оскільки спростовуються висновком МСЕК, рішення якого ним не оскаржувалося.
Не заслуговують на увагу посилання позивача на п. 5 роз’яснення Заступника директора Держнаглядпраці - заступника головного державного інспектора праці України Г.Білої, в якому вважає що у зв’язку з встановленням у судовому порядку вини підприємства у несвоєчасному розслідуванні та обліку факту нещасного випадку на виробництві судом також може бути розглянуто питання щодо підтвердження втрати працездатності потерпілому за минулий період і відповідно, відшкодування шкоди за той час, оскільки він носить лише особистий рекомендаційний характер і не має будь-якого правового обґрунтування.
Звернувшись до суду з зазначеними позовними вимогами до КЗ обласного центру медико-соціальної експертизи Дніпропетровської області та прохаючи зобов’язати відповідача в особі Саксаганської МСЕК провести медичне обстеження для встановлення коефіцієнту стійкої втрати працездатності з 27 жовтня 2004 року, позивачем ОСОБА_2 не вказано, якими діями (бездіяльністю) було порушено, невизнано його права відповідачем КЗ обласного центру медико-соціальної експертизи Дніпропетровської області, в той час як відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України кожна особа має право на захист його цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, визначений положеннями ст. 16 ЦК України.
Крім того, доводи позивача щодо необґрунтованості та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи безпідставні, оскільки викладені позивачем позовні вимоги у позовній заяві від 25.10.2010 року щодо визнання недійсною встановлену Саксаганським МСЕК дату втрати 30% стійкої професійної працездатності з 19 червня 2007 року та підтвердження стійкої втрати ним працездатності саме 27 жовтня 2004 року у судовому порядку протирічать вимозі щодо зобов’язання відповідача в особі Саксаганської МСЕК провести медичне обстеження ОСОБА_2 для встановлення коефіцієнту стійкої втрати працездатності з 27 жовтня 2004 року, так як у разі задоволення перших двох вимог були б відсутні підстави для проведення повторного медичного обстеження структурним підрозділом відповідача для встановлення тих же самих обставин і навпаки.
За таких підстав колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду – залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 26 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий : Г.О.Савіна
Судді: В.П.Турік
Л.А.Братіщева