Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-12726/10 Головуючий у 1 й інстанції - Руденко В.В.
Доповідач - Петренко І.О.
16 лютого 2011 року
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді – Петренко І.О.
суддів – Котушенко С.П., Козлова С.П.
при секретарі – Солодовій І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2010 року по справі за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,-
в с т а н о в и л а:
Позивач звернувся до суду з позовом та просив з урахуванням уточнених позовних вимог ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки на його користь 38190 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що за результатами розгляду кримінальної справи №1-288/2003 за обвинуваченням відповідача за ст.367 ч.2 КК України Ленінським районним судом м. Дніпропетровська постановлено 24 вересня 2003 року вирок, яким відповідачку визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України, а цивільний позов позивача залишено без розгляду, надано можливість його вирішення в порядку цивільного судочинства.
Вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 вересня 2003 року встановлено, що відповідачка, працюючи головним бухгалтером підприємства «Агротехсервіс» Дніпропетровської обласної організації «Союзу інвалідів України», виконувала функції службової особи на даному підприємстві та у відповідності з функціональними обов'язками та Порядком заповнення податкової декларації, на підставі ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» була зобов'язана нарахувати податок на прибуток за ставкою 30% від оподатковуваного прибутку, що склало 38190 грн. та у строк до 20 жовтня 2001 перерахувати дану суму до бюджету.
ОСОБА_2 дану суму до бюджету не перерахувала, неправомірно застосувавши пільгу, передбачену пп.7.12.1 п. 7.12 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не отримавши дозвіл міжвідомчої комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів відповідно до Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні», що обумовлено п.5 пп. «б»розділу 1 Закону України від 30.11.2000 р. №2116-111 «Про внесення змін в деякі закони України відносно оподаткування підприємств та організацій громадських організацій інвалідів».
В силу ст.ст. 401, 403 КПК України вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 вересня 2003 року по кримінальній справі №1-288/2003 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ст. 367 ч.2 КК України є таким, що набрав законної сили та є обов'язковим для всіх державних і громадських підприємств, установ і організацій, посадових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Внаслідок дій відповідачки, які виразилися у службовій недбалості - неналежному виконанні службових обов'язків головного бухгалтера підприємства «Агротехсервіс»Дніпропетровської обласної організації «Союзу інвалідів України», держава зазнала збитки у вигляді недоотримання належних доходів - податкових надходжень передбачених п.19 ст.2, ст. 9 Бюджетного кодексу України та ст. 13, п.З ч.І ст.14 Закону України «Про систему оподаткування»у вигляді податку на прибуток від підприємства «Агротехсервіс»Дніпропетровської обласної організації «Союзу інвалідів України» в сумі 38190 грн.
Тобто, в силу ч.4 ст. 61 ЦПК України факти встановлені вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 вересня 2003 року по кримінальній справі №1-288/2003 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ст. 367 ч. 2 КК України щодо спричинення ОСОБА_2, як головним бухгалтером підприємства «Агротехсервіс» Дніпропетровської обласної організації «Союзу інвалідів України», Державі матеріальної шкоди в сумі 38190 грн. у вигляді недоотриманого державним бюджетом податку на прибуток від підприємства «Агротехсервіс»Дніпропетровської обласної організації «Союзу інвалідів України» є такими, що не потребують доказування та обов'язковими в межах цієї судової справи, оскільки в межах цієї судової справи розглядається питання про цивільно - правові наслідки дій ОСОБА_2 - скоєння відповідачем злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України.
Протягом 2004 - 2005 років на розгляді господарського суду Дніпропетровської області знаходилася справа №526/52/04 про банкрутство підприємства «Агротехсервіс»Дніпропетровської обласної організації «Союзу інвалідів України», в межах якої розглядалися кредиторські вимоги державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська до підприємства «Агротехсервіс»Дніпропетровської обласної організації «Союзу інвалідів України»в сумі 263355,57 грн., які складалися з сум несплаченого до бюджету з вини ОСОБА_2 податку на прибуток в розмірі 38190 грн. та з сум податкового боргу з податків на прибуток та додану вартість, обов'язок по сплаті яких до бюджету виник у 2003 році.
За результатами розгляду господарським судом Дніпропетровської області справи №526/52/04 про банкрутство підприємства «Агротехсервіс»Дніпропетровської обласної організації «Союзу інвалідів України»було встановлено, що підприємство «Агротехсервіс»Дніпропетровської обласної організації «Союзу інвалідів України»не має майна , за рахунок якого можливо задовольнити вимоги кредиторів, в тому числі і державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська в сумі 263355,57 грн., яка включала в себе і суму несплаченого до бюджету з вини ОСОБА_2 податку на прибуток в розмірі 38190 грн., внаслідок чого господарським судом Дніпропетровської області було винесено ухвалу від 22 лютого 2005 року по справі №526/52/04, якою було ухвалено ліквідувати підприємство «Агротехсервіс» Дніпропетровської обласної організації «Союзу інвалідів України».
На підставі ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2005 року по справі №526/52/04 про банкрутство підприємства «Агротехсервіс»Дніпропетровської обласної організації «Союзу інвалідів України», державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська в порядку встановленому п.18.2 ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»було прийняте рішення від 28 березня 2005 року №08/2005 про списання , як безнадійного податкового боргу підприємства «Агротехсервіс»Дніпропетровської обласної організації «Союзу інвалідів України», з податку на прибуток в сумі 344971,26 грн., який включав в себе і суму несплаченого до бюджету з вини ОСОБА_2 податку на прибуток в розмірі 38190 грн. та знято підприємство «Агротехсервіс»Дніпропетровської обласної організації «Союзу інвалідів України»з обліку, про що складено довідку №57 від 30 березня 2005 року.
За вищенаведених обставин стало неможливим стягнення з підприємства «Агротехсервіс»Дніпропетровської обласної організації «Союзу інвалідів України»несплаченого своєчасно з вини ОСОБА_2 і. суми податку на прибуток в розмірі 38190 грн.
До теперішнього часу державним бюджетом не отримано суму податку на прибуток в розмірі 38190 грн., який не був сплачений у строк до 20 жовтня 2001 року з вини ОСОБА_2, чим спричинена шкода інтересам Держави та порушується право Держави на отримання належних доходів - податкових надходжень передбачених п.19 ст.2, ст. 9 Бюджетного кодексу України та ст. 13, п.3 ч.І ст.14 Закону України «Про систему оподаткування».
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2010 року в задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська відмовлено.
В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково , рішення суду змінити в частині обґрунтування відмови в задоволенні позову , з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення , яким суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства , вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи ДПІ в Ленінському районі м. Дніпропетровська звернулась до суду з вище вказаними позовними вимогами у серпні 2004 року. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2006 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено ( ар. сп. 20).
Ухвалою колегії суддів судової палати по цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2006 року ( ар. сп. 57-59) це рішення було скасовано і зазначено на те , що при новому розгляді справи слід вирішити питання , що до притягнення до участі в справі підприємства „Агротехсервіс” Дніпропетровської обласної організації „Союзу організацій інвалідів України”.
У відповідності до положень ч.2 ст. 311 ЦПК України , в редакції , що діяла в той час висновки і мотиви , з яких скасовані рішення , є обов”язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.
Однак, в порушення даних вимог , підприємство „Агротехсервіс” залучено не було , а до суду надійшла у грудні 2007 року уточнена позовна заява , де у якості другого відповідача зазначена ОСОБА_3 , яка на 2002 рік була директором даного підприємства , а отже відповідальним за фінансово-господарську діяльність його і підписувала разом з ОСОБА_2 декларацію на прибуток підприємства (ар. сп.109-111). Другий відповідач приймала участь у справі у вересні 2008 року ( ар. сп.132-133) , після чого у березні 2010 року позивач змінив свої позовні вимоги і просив стягнути вище вказані суми знову тільки з ОСОБА_2 ( ар. сп. 147-149) , однак , заяви про відмову від своїх попередніх вимог не заявив , а судом відмова від них прийнята не була.
Вирішуючи уточнені позовні вимоги, суд виходив із того , що сума податкового боргу підприємства „ Агротехсервіс”, який включав в себе і суму несплаченого до бюджету з вини ОСОБА_2 податку на прибуток в розмірі 38190 грн., на підставі рішення ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 28 березня 2005 року №08/2005 ( ар. сп. 125) була списана , як безнадійний податковий борг підприємства , а само підприємство «Агротехсервіс»Дніпропетровської обласної організації «Союзу інвалідів України»знято з обліку в ДПІ , про що складено довідку №57 від 30 березня 2005 року , а тому слід відмовити в задоволенні позову , оскільки матеріальна шкода спричинена юридичною особою , яка ліквідована.
Однак , з такими висновками погодитись не можна.
Як було встановлено в суді апеляційної інстанції і, по що свідчить відповідь Головного управління статистики у Дніпропетровській області від 25 січня 2011 року за № 18-11\213 станом на 24 січня 2011 року підприємство „ Агротехсервіс” Дніпропетровської обласної організації „Союзу організацій інвалідів України” значиться як юридична особа в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України , тобто не ліквідована .
Відповідно до положень ст.. 1166 ЦК України майнова шкода , завдана неправомірними рішеннями , діями чи бездіяльністю майну фізичної чи юридичної особи , відшкодовується в повному обсязі особою , яка її завдала.
У відповідності до положень ст.. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодує шкоду , завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових ( службових) обов”язків.
Як було встановлено в судовому засіданні безпосередньо державі завдано шкоду підприємством „Агротехсервіс”, яке являється суб”єктом відповідальності і, з якого можливо стягнення вище вказаних сум на відшкодування шкоди , а працівник даного підприємства залучається до участі в справі у якості третьої особи , з якої в наступному може бути проведено стягнення у регресному порядку за нормами трудового законодавства. Саме такий порядок відшкодування шкоди визначено зокрема в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судову практику в справах про відшкодування шкоди , заподіяної підприємствам , установам, організаціям їх працівниками” від 29 грудня 1992 року з наступними змінами та доповненнями”.
Виходячи з вище наведеного , колегія суддів вважає , що підстав для задоволення апеляційної скарги в повному обсязі не встановлено.
Керуючись ст..ст. 303,307,п.3.ч.1.ст.309,313,314,316,317,319 ЦПК України ,колегія суддів ,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська –задовольнити частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2010 року –змінити в частині обґрунтування відмови в задоволенні позову згідно з даним рішенням.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення , однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили .
Судді