Справа № 2-а-663
2007 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇІНИ
30 липня 2007 року Ялтинський міський суд АР Крим
в складі: головуючого - Прищепа О.І.;
при секретарі - Шараповій Т. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АР Крим, про визнання недійсним висновку першого заступника голови Комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АР Крим № 1865 від 03 травня 2007 року про неможливість відведення земельної ділянки та зобов'язання Комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АР Крим видати висновок про можливість відведення земельної ділянки для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруджень, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою у якій просить суд визнати недійсним висновок першого заступника голови Комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АР Крим № 1865 від 03 травня 2007 року про неможливість відводу земельної ділянки площею 0, 06 га, розташованою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруджень та зобов'язати Комітет з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АР Крим видати висновок про можливість відводу вказаної земельної ділянки за вказаною адресою та для вказаної ним мети.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що негативний висновок Комітету обгрунтованний Постановою Уряду Автономної республіки Крим № 330 від 16 листопада 1995 року, яка на даний час не відповідає та суперечить положенням Закону України „Про місцеве самоврядування”, „Про охорону культурної спадщини”, іншим нормативним актам, а значить не підлягає застосуванню. До того ж дії відповідача суперечать висновкам відповідних установ щодо відведення йому земельної ділянки.
Представник Комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АРК у судове засідання не з'явився, повідомлений своєчасно та належним чином.
Дослідивши докази суд, вважає, що позовна заява є законною та обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини Рим 4 листопада 1950 року), ратифікованою Верховною радою України 17 липня 1997 року, кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь - якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Складовою частиною справедливого судочинства є доступ до процедури з усіма атрибутами контролю, тобто право на судовий контроль органів державної влади. Це означає, що рішення Комітету по охороні культурної спадщини Автономної Республіки Крим не може бути остаточним і підлягає судовому контролю.
Конвенція про захист прав і основних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.
Згідно ст. 55 Конституції України права свободи громадян захищаються судом.
Це означає, що суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації , або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Положення Конвенції та Конституції України з цього питання відтворені в ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України про завдання адміністративного судочинства.
Рішенням 9-ї сесії 5-го скликання Кореїзської селищної ради № 215 від 29 листопада 2007 року ОСОБА_1 надано дозвіл на виконання проекту відводу земельної ділянки площею 0,06 га, розташованою АДРЕСА_1.
Відповідно до ч. 6 ст. 123 Земельного Кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельним ресурсам, природоохоронним і санітарно - епідеміологічним органами, органами архітектури та культурної спадщини.
Комітетом з охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим 03 травня 2007 року за № 1865 позивачу видано висновок про неможливість відводу земельної ділянки площею 0,06 га, розташованою АДРЕСА_1 - на підставі Постанови Уряду АР Крим № 330 від 16 листопада 1995 року „ Про затвердження історико-архітектурного опорного плану та комплексного охоронного зонування пам'ятників історії, культури та природи адміністративного району «Великої Ялти», оскільки земельна ділянка входить в зону охоронюваного ландшафту №18, режим якої не передбачає нове будівництва.
Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість надана Верховною Радою України, а також нормативно - правових актів, прийнятих органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією та Законами України. У разі невідповідності нормативного акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Постанова Уряду АР Крим № 330 від 16 листопада 1995 року, яка покладена в основу висновку Комітету з охорони культурної спадщини АРК, була прийнята на підставі повноважень наданих Уряду АРК частиною 2-ю ст. 29 Закону України „Про охорону і використання пам'ятників історії та культури”. Однак цей закон втратив силу у зв'язку з прийняттям Закону України „Про охорону культурної спадщини від 08 червня 2000 року № 1805- ІІІ.
Постановою Уряду АРК № 330 від 16 листопада 1995 року затвердженні історико-архітектурний план і комплексне охоронне зонування пам'ятників історії , культури та природи адміністративного району „Великої Ялті” відповідно до яких, в ряді цих зон заборонено нове будівництво. Однак ці положення Постанови суперечать п. 3 ст. 32 Закону України „Про охорону культурної спадщини”, яка у діючій редакції (зміненої законом від 16 грудня 2004 року № 2245 - ІV) містить не безумовну заборону на здійснення місто - будівних, архітектурних або ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земельних робіт на охоронюваних архітектурних перетвореннях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до списку історичних населених місць України, а лише на здійснення робіт без дозволу органу охорони культурної спадщини.
Законом України „Про охорону культурної спадщини” і прийнятими в його виконання нормативними актами введені нові: термінологія, назви визначення об'єктів предметів охорони, а так само режими охорони, способи та механізми встановлення охоронних зон. Введені поняття „історичний населений пункт” та „історичний ареал населеного пункту”, що не передбачалось ні Постановою Уряду АРК №330 від 16 листопада 1995 року, ні законодавством України на підставі якого воно приймалося.
Постановою Кабінету Міністрів України №878 від 26 червня 2001 року був затверджений „Список історичних населених пунктів”, у який внесені м. Ялта та Алупка, що входять до складу „Великої Ялти” .
Постановою Кабінету Міністрів України №318 від 13 березня 2002 року був затверджений „Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць”.
Відповідно до п.п. 10, 12 зазначеної постанови історичний ареал є спеціально виділеною у населеному пункті територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних та містобудівних документах, та розглядатися, як специфічний об'єкт містобудівного проектування. Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування, Мінкультури або уповноваженим ним органом з охорони культурної спадщини та затверджуються Держбудом або уповноваженим органом охорони культурної спадщини.
Для кожного ареалу визначаються режим використання й конкретні обмеження господарської діяльності на його території, які встановлюються правилами охорони й використання історичних ареалів населених пунктів.
Правила охорони й використання повинні враховуватися при розробці місцевих правил забудови.
Для населених пунктів, віднесених до списку історичних населених пунктів місцеві правила забудови затверджуються відповідними радами за узгодженням з Міністерством культури, Держкомбутом або уповноваженим на то органом охорони культурної спадщини.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робите те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вимоги Постанови Уряду АР Крим № 330 від 16 листопада 1995 року входять в пряме протиріччя з Конституцією України та законами України „Про місцеве самоврядування”, „Про основи містобудування”, „Про планування і забудову територій”, „Про охорону культурної спадщини”, „Про Верховну раду Автономної Республіки Крим”, а також прийнятим на їх виконання нормативним актам.
З погляду на це, посилання у висновку Комітету по охороні культурної спадщини АРК, виданому позивачу на положення Постанови Уряду Автономної Республіки Крим № 330 від 16 листопада 1995 року є незаконним, оскільки протиречить діючому законодавству України.
Окрім того, всупереч Указу Президента України „Про державну реєстрацію нормативно - правових актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади”, правова реєстрація Постанови Уряду Верховної Ради АР Крим № 330 від 16 листопада 1995 року не здійсненна. Немає відомостей і про публікацію повного тексту постанови та затверджених нею додатків у 12-ти томах.
Суду не надано доказів наявності єдиного „історико-архітектурного опорного плану адміністративного району „Великої Ялти” (12 томів) у вигляді належним чином оформленого документу.
За таких обставин установити автентичність історико-архітектурного плану адміністративного району неможливо.
Відповідачем не надано суду ніяких доказів і на підтвердження того, що межі охоронних зон, у тому числі і охоронної зони № 6 були винесені в натури на місцевості, що існує картографічний матеріал, який позволяє встановити розташування відповідних меж.
Статтею 1 Закону України „Про охорону культурної спадщини” встановлено, що зона охоронюваного ландшафту встановлюється навколо пам'ятників.
Згідно ст.2, 32 цього ж закону зони охоронюваного ландшафту визначаються в межах зон пам'ятників. Такі зони повинні бути визначені топографічно.
В районі земельної ділянки площею 0, 06 га , розташованою АДРЕСА_1, щодо якої позивачем здійснюються заходи по відведенню, будь-які пам'ятники відсутні, що виключає можливість наявності там зони охоронюваного ландшафту в районі земельної ділянки.
Крім того, дії першого заступника голови комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АРК по видачі висновку № 1865 від 03 травня 2007 року про неможливість відводу земельної ділянки не узгоджуються з висновком - №05/357 про можливість закріплення земельної ділянки площею 0,06 га, розташованою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруджень, де вказано про те, що вибрана земельна ділянка рекомендуються для передачі у власність.
Вказані узгодження отримані позивачем у процесі розробки проекту відводу земельної ділянки відповідно до вимог ч.9 ст. 118 ЗК України.
Оскільки відповідачем не надано доказів того, що в районі вищезазначеної земельної ділянки орієнтованою площею 0,06 га, розташованої АДРЕСА_1, щодо якої позивачем здійснювалися заходи по відведенню, знаходяться будь-які пам'ятники та що спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель історико-культурного призначення, а саме - до зони охоронюваного ландшафту (зони № 18), також відсутні документи про включення спірної земельної ділянки до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землевпорядження та іншої проектно-планувальної документації, межі охоронної зони не визначені на місцевості в натурі, охоронне свідоцтво не видавалося, суд дійшов висновку про те, що цей факт виключає можливість встановлення наявності зони охоронюваного ландшафту в районі спірної земельної ділянки.
Згідно довідки Ялтинського міського управління земельних ресурсів від 09 лютого 2007 року № 1985-2\10-25 про склад земельних угідь за статичним звітом Державного комітету України по земельних ресурсах „Облік землі” (форма 6-зем) земельної ділянки площею 0, 06 га, розташованою АДРЕСА_1 значиться по обліку : - рядок 12.3 (шифр 96) «земельні ділянки не передані у власність, не надані у користування у межах населеного пункту” по виду земельних угідь - графи 67,71 „відкрити землі без рослинного покрову, або з незначним рослинним покровом, зокрема «інші відкрити землі» .
Суд вважає, що дії заступника голови комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АРК, як суб'єкта владних повноважень, по видачі ОСОБА_1, висновку № 1865 від 03 травня 2007 року про неможливість відводу земельної ділянки порушують права й охоронювані законом інтереси позивача в одержані у власність земельної ділянки.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України права та інтереси громадян можуть бути захищені в тому числі й шляхом визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання його вчинити певні дії .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 9, 17, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 118, 123 Земельного Кодексу України, ст.ст. 1, 2, 32 Закону України „Про охорону культурної спадщини”, ст.16 Цивільного кодексу України , ст.ст. 19, 55 Конституції України,
П О С Т А Н О В И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АР Крим, про визнання недійсним висновку першого заступника голови Комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АР Крим № 1865 від 03 травня 2007 року про неможливість відведення земельної ділянки та зобов'язання Комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АР Крим видати висновок про можливість відведення земельної ділянки для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруджень - задовольнити.
Визнати висновок першого заступника голови Комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АРК № 1865 від 03 травня 2007 року про неможливість відводу земельної ділянки площею 0, 06 га, розташованою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруджень протиправним.
Зобов'язати Комітет з охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, як суб'єкта владних повноважень, виконати необхідні дії по узгодженню ОСОБА_1 можливості відводу земельної ділянки площею 0,06 га, розташованою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруджень.
Постанова суду може бути подана оскаржена в апеляційному порядку в Апеляційний суд АРК через Ялтинський міський суд в порядку та строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя -