Справа № 2-а-185
2007 р
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇІНИ
05 березня 2007 року Ялтинський міський суд АР Крим
в складі: головуючого - Прищепа О.І.;
при секретарі - Шараповій Т. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 до Комітету з охорони культурної спадщини АР Крим, про визнання недійсним висновку Комітета АР Крим з охорони культурної спадшини АР Крим № 4985 від 20 жовтня 2005 року про неможливість відведення земельної ділянки та зобов′язання Комітету з охорони культурної спадщини АР Крим видати висновок про можливість відведення земельної ділянки для будивництва й обслуговування житлового будинку, господарьских будівль та споруджень, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач просить суд визнати недійсним висновок Комітета АР Крим з охорони культурної спадшини АР Крим № 4985 від 20 жовтня 2007 року про неможливість відводу земельної ділянки АДРЕСА_1 для будивництва та обслуговування житлового будинку, господарьских будівль і споруджень та зобов′язати Комітет з охорони культурної спадщини АР Крим видати висновок про можливість відводу вказаної земельної ділянки за вказаною адресою та для вказаної ним мети.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що негативний висновок Комітету обгрунтованний Постановою Уряду Автономної республіки Крим № 330 від 16 листопада 1995 року, яка на даний час не відповідає та суперечить положенням Закону України „Про місцеве самоврядування”, „Про охорону культурної спадщини”, іншим нормативним актам, а значить не підлягає застосуванню. До того ж дії відповідача суперечать висновкам відповідних установ щодо відведення йому земельної ділянки.
Представник Комітет з охорони культурної спадщини АРК з позовною заявою позивача не погодився.
Заперечення мотивовані тим, що при дачі висновку позивачу про неможливість відводу земельної ділянки Комітет керувався Постановою Уряду АРК № 330 від 16 листопада 1995 року, якою затверджено опорний історико-архітектурний план та комплексної охороні зонування пам'ятників історії, культури і природи адміністративного району „Великої Ялти”. На момент прийняття вказаної Постанови до повноважень Уряду входило прийняття рішень про встановлення зон охорони пам'ятників. Том № 6 історико-архітектурного опорного плану включає в себе опис кордонів охоронної зони „Велика Ялта” № 6 та режим її використання. До висновку про те, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, знаходиться в межах охоронної зони „Нова Ялта” № 6, працівники комітету прийшли внаслідок візуального співставлення картографічного матеріалу з планом, який надав їм позивач для погодження, та внаслідок виходу на місце розташування ділянки інспектора Республіканського комітету .
Дослідивши докази суд, вважає, що позовна заява є законною та обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим 4 листопада 1950 року), ратифікованою Верховною радою України 17 липня 1997 року, кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь - якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Складовою частиною справедливого судочинства є доступ до процедури з усіма атрибутами контролю, тобто право на судовий контроль органів державної влади. Це означає, що рішення Комітету по охороні культурної спадщини Автономної Республіки Крим не може бути остаточним і підлягає судовому контролю.
Конвенція про захист прав і основних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.
Згідно ст. 55 Конституції України права свободи громадян захищаються судом.
Це означає, що суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації , або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Положення Конвенції та Конституції України з цього питання відтворені в ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України про завдання адміністративного судочинства.
Рішенням № 155 20 сесії 24-го скликання Ялтинської міської ради від 07 червня 2004 року ОСОБА_1 надалі дозвіл на виконання проекту відводу земельної ділянки АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруджень.
Відповідно до ч. 6 ст. 123 Земельного Кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельним ресурсам, природоохоронним і санітарно - епідеміологічним органами, органами архітектури та культурної спадщини.
Комітетом з охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим 20 жовтня 2005 року за № 4985 позивачу видано висновок про неможливість відводу земельної ділянки АДРЕСА_1 для будивництва та обслуговування житлового будинку, господарьских будівль і споруджень - на підставі Постанови Уряду АР Крим № 330 від 16 листопада 1995 року „ Про затвердження історико-архітектурного опорного плану та комплексного охоронного зонування пам'ятників історії, культури та природи адміністративного району «Великої Ялти», оскільки земельна ділянка входить в зону охоронюваного ландшафту №6, режим якої не передбачає нове будівництва.
Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість надана Верховною Радою України, а також нормативно - правових актів, прийнятих органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією та Законами України. У разі невідповідності нормативного акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Постанова Уряду АР Крим № 330 від 16 листопада 1995 року, яка покладена в основу висновку Комітету з охорони культурної спадщини АРК, була прийнята на підставі повноважень наданих Уряду АРК частиною 2-ю ст. 29 Закону України „Про охорону і використання пам'ятників історії та культури”. Однак цей закон втратив силу у зв'язку з прийняттям Закону України „Про охорону культурної спадщини від 08 червня 2000 року № 1805- ІІІ.
Постановою Уряду АРК № 330 від 16 листопада 1995 року затвердженні історико-архітектурний план і комплексне охоронне зонування пам'ятників історії , культури та природи адміністративного району „Великої Ялті” відповідно до яких, в ряді цих зон заборонено нове будівництво. Однак ці положення Постанови суперечать п. 3 ст. 32 Закону України „Про охорону культурної спадщини”, яка у діючій редакції (зміненої законом від 16 грудня 2004 року № 2245 - ІV) містить не безумовну заборону на здійснення місто - будівних, архітектурних або ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земельних робіт на охоронюваних архітектурних перетвореннях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до списку історичних населених місць України, а лише на здійснення робіт без дозволу органу охорони культурної спадщини.
Законом України „Про охорону культурної спадщини” і прийнятими в його виконання нормативними актами введені нові: термінологія, назви визначення об'єктів предметів охорони, а так само режими охорони, способи та механізми встановлення охоронних зон. Введені поняття „історичний населений пункт” та „історичний ареал населеного пункту”, що не передбачалось ні Постановою Уряду АРК №330 від 16 листопада 1995 року, ні законодавством України на підставі якого воно приймалося.
Постановою Кабінету Міністрів України №878 від 26 червня 2001 року був затверджений „Список історичних населених пунктів”, у який внесені м. Ялта та Алупка, що входять до складу „Великої Ялти” .
Постановою Кабінету Міністрів України №318 від 13 березня 2002 року був затверджений „Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць”.
Відповідно до п.п. 10, 12 зазначеної постанови історичний ареал є спеціально виділеною у населеному пункті територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних та містобудівних документах, та розглядатися, як специфічний об'єкт містобудівного проектування. Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування, Мінкультури або уповноваженим ним органом з охорони культурної спадщини та затверджуються Держбудом або уповноваженим органом охорони культурної спадщини.
Для кожного ареалу визначаються режим використання й конкретні обмеження господарської діяльності на його території, які встановлюються правилами охорони й використання історичних ареалів населених пунктів.
Правила охорони й використання повинні враховуватися при розробці місцевих правил забудови.
Для населених пунктів, віднесених до списку історичних населених пунктів місцеві правила забудови затверджуються відповідними радами за узгодженням з Міністерством культури, Держкомбутом або уповноваженим на то органом охорони культурної спадщини.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робите те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вимоги Постанови Уряду АР Крим № 330 від 16 листопада 1995 року входять в пряме протиріччя з Конституцією України та законами України „Про місцеве самоврядування”, „Про основи містобудування”, „Про планування і забудову територій”, „Про охорону культурної спадщини”, „Про Верховну раду Автономної Республіки Крим”, а також прийнятим на їх виконання нормативним актам.
З погляду на це, посилання у висновку Комітету по охороні культурної спадщини АРК, виданому поозивачу на положення Постанови Уряду Автономної Республіки Крим № 330 від 16 листопада 1995 року є незаконним, оскільки протиречить діючому законодавству України.
Окрім того, всупереч Указу Президента України „Про державну реєстрацію нормативно - правових актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади”, правова реєстрація Постанови Уряду Верховної Ради АР Крим № 330 від 16 листопада 1995 року не здійсненна. Немає відомостей і про публікацію повного тексту постанови та затверджених нею додатків у 12-ти томах.
Суду не надано доказів наявності єдиного „історико-архітектурного опорного плану адміністративного району „Великої Ялти” (12 томів) у вигляді належним чином оформленого документу.
За таких обставин установити автентичність історико-архітектурного плану адміністративного району неможливо.
Відповідачем не надано суду ніяких доказів і на підтвердження того, що межі охоронних зон, у тому числі і охоронної зони № 6 були винесені в натури на місцевості, що існує картографічний матеріал, який позволяє встановити розташування відповідних меж.
Статтею 1 Закону України „Про охорону культурної спадщини” встановлено, що зона охоронюваного ландшафту встановлюється навколо пам'ятників.
Згідно ст.2, 32 цього ж закону зони охоронюваного ландшафту визначаються в межах зон пам'ятників. Такі зони повинні бути визначені топографічно.
В районі земельної ділянки площею 0.08 га , розташованою АДРЕСА_2, щодо якої позивачем здійснюються заходи по відведенню, будь-які пам'ятники відсутні, що виключає можливість наявності там зони охоронюваного ландшафту в районі земельної ділянки.
Крім того, дії відповідача по видачі висновку № 4985 від 20 жовтня 2005 року про неможливість відводу земельної ділянки не узгоджуються з висновком - 408 про можливість закріплення земельної ділянки АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруджень, де вказано про те, що вибрана земельна ділянка рекомендуються для передачі у власність.
Згідно довідки Ялтинського міського управління земельних ресурсів от 23 грудня 2004 року про склад земельних угідь за статичним звітом Державного комітету України по земельних ресурсах „Облік землі” (форма 6-зем) земельної ділянки АДРЕСА_1 значиться по обліку : - рядок 2.4 (шифр 22) «земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд” по виду земельних угідь - графи 34,34 „забудовані землі, зокрема житлова одно та двоповерхова забудова” .
Суд вважає, що дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень, по видачі ОСОБА_1, висновку № 4985 від 20 жовтня 2005 року про неможливість відводу земельної ділянки порушують права й охоронювані законом інтереси позивача в одержані у власність земельної ділянки.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України права та інтереси громадян можуть бути захищені в тому числі й шляхом визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання його вчинити певні дії .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 9, 17, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 118, 123 Земельного Кодексу України, ст.ст. 1, 2, 32 Закону України „Про охорону культурної спадщини”, ст.16 Цивільного кодексу України , ст.ст. 19, 55 Конституції України,
П О С Т А Н ОВ И В:
Позовну заяву задовольнити.
Визнати висновок Комітету з охорони культурної спадщини № 4985 від 20 жовтня 2005 року про неможливість відведення земельної ділянки № 23 ОСОБА_1 площею 0.0420 га , розташованою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруджень недійсним.
Зобов'язати Комітет з охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, як суб'єкта владних повноважень, виконати необхідні дії по узгодженнюОСОБА_1 можливості відводу земельної ділянки АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруджень .
Постанова суду може бути подана оскаржена в апеляційному порядку в Апеляційний суд АРК через Ялтинський міський суд в порядку та строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя -