Справа №  2-213/11                                                      

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          18 лютого 2011 року Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді                  Чебан  А.П.          

при секретарі                                                  Білик М.М.     

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Татарбунари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тузлівської сільської ради Татарбунарського району  Одеської області  про визнання права власності на спадкове майно,  

В С Т А Н О В И В:

          Позивачка звернулась до суду з позовом до Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області  про визнання права власності, посилаючись на слідуючі обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с.Весела Балка Татарбунарського району Одеської області померла  мати позивачки, ОСОБА_2. Після її смерті  залишилось спадкове майно, а саме: житловий будинок з будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1, який значився за спадкодавицею та земельна ділянка площею 7,68 га, яка знаходиться на АДРЕСА_2, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до Державного акту  на право приватної власності  на землю серії III-ОД № НОМЕР_4, виданого 21.08.2003 року Татарбунарською райдержадміністрацією. За життя, а саме 21.05.2004 року ОСОБА_2, на випадок своєї смерті, вчинила на ім’я позивачки заповіт, тим самим заповівши їй вищевказаний  житловий  будинок та земельну ділянку. Право на обов’язкову долю на спадщину має брат позивачки, ОСОБА_3, але він на спадщину не претендує, про що надав нотаріально завірену заяву.  Позивачка зазначає, що вона звернулась до Татарбунарської державної нотаріальної контори з заявою  про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом, який залишився після смерті ОСОБА_2, однак  отримала відмову  у видачі свідоцтва про  право  на спадщину, у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документу  на будинок на ім’я померлої, а також  у зв’язку з тим, що у свідоцтві про смерть  матері позивачки записано  прізвище «ОСОБА_1», тоді як  у Державному акту помилково зазначено як «ОСОБА_1». Факт родинних відносин  з її матір’ю, ОСОБА_1, підтверджується  копією свідоцтва про її народження.

Оскільки вирішити питання прийняття спадщини позасудовим способом не можливо, ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду із даним позовом.

Відповідач – Тузлівська сільська рада направила до суду заяву, в якій просить заслухати справу за  відсутності її представника, проти задоволення позовних вимог не заперечує, вважаючи їх обґрунтованими та законними.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії І-ЖД №НОМЕР_3,  ОСОБА_2 померла   ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.5).

Копією свідоцтва про народження серії ЯД №НОМЕР_2(а.с.6) підтверджується, що матір’ю позивачки є  ОСОБА_2.   

Із свідоцтва про укладення шлюбу(а.с.7) серії 1-ЖД №НОМЕР_1 видно, що 25.04.1977 року був укладений шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1. Після укладення шлюбу позивачка змінила своє прізвище на ОСОБА_1.  

Копією заповіту від 25.05.2004 року (а.с.8) підтверджується, що позивачка є спадкоємицею по заповіту  все майно спадкодавиці, ОСОБА_2

Із копії технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с.9-11) вбачається, що власник нерухомого майна не зазначений.

Згідно довідки виданої Татарбунарським бюро технічної інвентаризації  вбачається, що вартість  житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, складає 54700 грн. (а.с.12).  

Копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії III-ОД № НОМЕР_4, виданого 21.08.2003 року Татарбунарською райдержадміністрацією (а.с.14) підтверджується,що  ОСОБА_2 значиться власником земельної ділянки площею 7,68 га, розташованої на АДРЕСА_2, виділеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як вбачається з витягу з технічної документації про визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки №158 від 02.11.2010 року (а.с.15) вартість земельної ділянки площею 7,68 га, що належить  ОСОБА_2  згідно Державного акту серії III-ОД № НОМЕР_4, виданого 21.08.2003 року,складає 96956,00 грн.

Із листа нотаріуса (а.с.21) видно, що ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документу  на будинок на ім’я померлої, а також  у зв’язку з тим, що  у свідоцтві про смерть  матері позивачки записано  прізвище «ОСОБА_1», тоді як  у Державному акту помилково зазначено як «ОСОБА_1».

Згідно ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.  

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків /спадщини/ від фізичної особи, яка померла /спадкодавця/, до інших осіб /спадкоємців/. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, як передбачено ст.1217 ЦК України.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У судовому засіданні з достовірністю встановлено, що спадковий будинок, розташований по АДРЕСА_1, а також земельна ділянка сільськогосподарського призначення, площею 7,68 га., засвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку серії III-ОД № НОМЕР_4, виданого 21.08.2003 року Татарбунарською райдержадміністрацією, за життя належала ОСОБА_2 і  позивачка є єдиною спадкоємицею за заповітом.

За  таких обставин, суд вважає можливим визнати за ОСОБА_1  право власності на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1, а також на земельну ділянку площею 4,86 га., засвідчену Державним актом на право власності на земельну ділянку серії III-ОД № НОМЕР_4, виданого 21.08.2003 року Татарбунарською райдержадміністрацією, що за життя належала ОСОБА_2.  

          Керуючись ст.ст.15,58-60,209,212,214-215 ЦПК України, ст.ст.1216,1217,1233,1258 ЦК України,суд-     

В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги ОСОБА_1 до Тузлівської сільської ради Татарбунарського району  Одеської області  про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

          Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1, а також на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 7,68 га., засвідчену Державним актом на право власності на земельну ділянку серії III-ОД № НОМЕР_4, що  за життя належала ОСОБА_2.    

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до  апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя                                          Чебан