Справа № 2-а-29/11

                                                            2011 рік

ПОСТАНоВА

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

27 січня 2011 року                                                                             м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області  у складі:

головуючого  –одноособово судді Толкаченко О.О.,

при секретарі: Ткаченко О.М.,

за участю: позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача –Руденко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому  засіданні в м. Білгород-Дністровському адміністративну справу № 2а-29/11 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціальної політики Білгород-Дністровської міської ради про визнання неправомірною бездіяльність органу державної влади та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги по догляду за дитиною до трьох років,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_1, в якій позивачка просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушення прав, свобод та інтересів за період з 12.08.2007 року по 31.05.2009 року, та визнати неправомірною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Білгород-Дністровської державної районної адміністрації, а також зобов’язати Головне управління праці та соціального захисту населення України в Білгород-Дністровському управлінні праці та соціального захисту населення Одеської області нарахувати на її користь, недоплачену їй допомогу по догляду за дитиною до трьох років щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2008-2009 роки у сумі 8650 гривень та в подальшому зобов’язати сплачувати згідно законодавства.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що відповідно до вимог законодавства допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, тоді як вказана допомога виплачується у розмірі значно нижчому. Також позивачка зазначає, що рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року було визнано такими, що  не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення абзацу третього частини другої ст. 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», відповідно до якої у 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку –у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому кабінетом Міністрів України.

Представник відповідача Управління праці та соціальної політики Білгород-Дністровської міської ради у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надавши до суду письмове заперечення на позовну заяву, посилаючись, зокрема на правомірність своїх дій у зв’язку з тим, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» від 16.01.2007. № 32, ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається в розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячний сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 23 відсотків зазначеного прожиткового мінімуму. Допомога із врахуванням середньомісячного сукупного доходу сім’ї призначається на шість місяців. Для призначення допомоги у розмірі, що перевищує мінімальний (130 гривень), подається згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року № 13 в установленому порядку довідка про середньомісячний сукупний дохід сім’ї, визначений з методикою обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів допомоги. На підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан усіх членів сім’ї, здійснюється розрахунок допомоги по догляду за дитиною до трьох років з урахуванням доходу. Виплата допомоги в розмірі, що перевищує мінімальний, здійснюється протягом шести календарних місяців. Поновлення документів здійснюється кожні півроку.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 є матір’ю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідачка перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Оскільки позивач не надала суду доказів про наявність поважних причин пропуску строку звернення з позовом до адміністративного суду, а позовна заява була подана до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області 29.05.2010 року, та відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, отже вимоги про відновлення пропущеного строку за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з травня 2008 року по квітень 2009 року задоволенню не підлягають.

На думку суду, зазначені дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Білгород-Дністровської районної державної адміністрації щодо невиплати позивачці допомоги по догляду за дитиною досягнення нею трирічного віку у розмірі нижче прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з травня 2008 рік по квітень 2009 рік суперечать чинному законодавству України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»(далі по тексту –Закон) громадяни України, в сім’ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. Одним з видів державної допомоги сім’ям з дітьми є допомога по догляду за дитиною досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до ч. 1, 2, ст.15 Закону України  «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року №2811-ХІІ допомога по догляду за дитиною досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Допомога по догляду за дитиною досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім’ї, по догляду за якими надається допомога (до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року №107-VІ).

Згідно з п.3 Прикінцевих положень Закону України  «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»від 21 листопада 1992 року №2811-ХІІ, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Відповідно до ч.1 ст. 14 Закону України України  «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно.

Відповідно до п. 23 розділу 11 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу дітям з дітьми»викладено в новій редакції відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців але не менше 130 гривень.

До того ж підпунктом 8 пункту 23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»пункт 3 розділу VІІІ «Прикінцеві положення»викладено у такій редакції: Допомога  по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року –50 відсотками, з 1 січня 2009 року-75 відсотками, з 1 січня 2010 року –100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців».

Вказані положення Закону України «про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року №107- VІ не змінювалися. Неконституційними не визнавалась, отже є чинними.

Постановою КМ України від 27.12.2001 року №1751 затверджено «Порядок призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми».

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України, при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду –як джерело права.

При розгляді справи «Кечко проти Україна»(заява №63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначити, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету, та що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду). В зв’язку з цим. Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів –Закону України, відповідно якого встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України «Про державний бюджет»на відповідний рік, де положення останнього закону, на думку Уряду України, перевалювали як lex specialis/. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину не виконання своїх зобов’язань (п.26 рішення Качко проти України).

Частиною з ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення  яких спрямоване це рішення (дія з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно. Тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Однак, відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду правомірність та ґрунтовність виплати позивачці не у повному обсязі допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за січень 2009 рік по грудень 2009 рік та вчинення дій по відмові позивачці у здійсненні належного перерахунку виплат допомоги по догляду за дитиною до 3-х років на підставах, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України, суд може прийняти іншу ніж зазначена у п.п.1-8 ч.2 цієї статті постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, виходячи з чого резолютивна частина постанови має бути викладена в редакції, що гарантує виконання судової постанови та отримання позивачкою спірних виплат.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Білгород-Дністровської районної державної адміністрації підлягають задоволенню в частині вимог, що стосуються визнання неправомірною бездіяльності управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Білгород-Дністровської районної державної адміністрації щодо не виплати у повному обсязі ОСОБА_6 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за січень 2009 рік по грудень 2009 рік виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, та зобов’язання відповідача нарахувати недоплачену державну допомогу по догляду за дитиною до 3-х річного віку виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за січень 2009 рік по грудень 2009 рік.  

           Керуючись ст. ст. 158-160 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціальної політики Білгород-Дністровської міської ради про визнання неправомірною бездіяльність органу державної влади та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги по догляду за дитиною до трьох років –задовольнити частково.

          Визнати неправомірною бездіяльність Управління праці та соціальної політики Білгород-Дністровської міської ради.

          Зобов’язати Управління праці та соціальної політики Білгород-Дністровської міської ради нарахувати на користь ОСОБА_1, недоплачену щомісячну допомогу по догляду за дитиною до трьох років за період з травня 2008 року по квітень 2009 року, в сумі 5035 (п’ять тисяч тридцять п’ять) гривень.

          Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги.

Суддя:                                                                                                                                                 О.О. Толкаченко