Справа №22а-418/11 Суддя першої інстанції – Тустановський А.О.
Категорія 86 Суддя-доповідач апеляційного суду – Мурлигіна О.Я.
ПОСТАНОВА
Іменем України
27 січня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Козаченка В.І.,
суддів - Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,
при секретарі: Кулик О.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за апеляційною скаргою
Управління праці та соціального захисту населення Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі – Управління)
на постанову Веселинівського районного суду Миколаївської області від 25 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області про поновлення пропущеного строку на звернення та зобов’язання здійснити нарахування і виплату разової щорічної допомоги як учаснику війни,
встановила:
У листопаді 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом.
В обгрунтування своїх позовних вимог вона посилався на те, що має статус учасника війни та право на щорічну разову державну допомогу до Дня Перемоги.
Посилаючись на те, що вказана допомога виплачувалася їй у меншому розмірі, ніж передбачено ч.5 ст. 14 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XIІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з наступними змінами (далі – Закон), позивачка просила поновити строк для звернення з позовом та стягнути недоплачену суму такої допомоги за 2004 – 2007 роки в сумі 3425 грн. 53 коп.
Постановою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 25 лютого 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Управління зобов’язано здійснити перерахунок і виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику війни відповідно до ч.5 ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком за період 2007 року. Відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні її позовних вимог щодо зобов’язання Управління здійснити нарахування (перерахунок) за період 2004-2006 роки.
В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просив постанову скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені у скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є учасником війни. У відповідності до ч.5 ст. 14 Закону (із змінами, внесеними Законом від 25 грудня 1998 року) у зв’язку з Днем Перемоги такій категорії громадян передбачена щорічна виплата до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Водночас, ч.1 ст. 2 вказаного Закону зазначено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складаються з цього Закону та інших актів законодавства України.
Крім того, статтею 95 Конституції України визначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до п.2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.
В ст. 14 Закону вносилися зміни законами про Державний бюджет України на 2000-2008 роки, які містили обмеження щодо розміру виплат учасникам війни.
Зазначені Закони України в період з 05 травня по 30 вересня відповідних років та у відповідних частинах, протягом якого позивач міг отримати грошову допомогу, Конституційним Судом України не були визнані неконституційними. Таким чином, на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мали однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги учасникам бойових дій до дня Перемоги.
Згідно зі ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року у справі № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному.
За такого з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний нормативно – правовий акт, який діяв у часі раніше.
За змістом ч.3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовуються положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з викладеного суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про обов’язок відповідача перерахувати та виплатити позивачу разову грошову допомогу до 5 травня за 2004-2006 роки.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду про зобов’язання Управління здійснити перерахунок і виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік.
На час виплати позивачу грошової допомоги за 2007 рік діяли обмеження у сумі виплат допомоги, як це було зазначено вище.
Положення Закону України Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визнано неконституційними рішенням Конституційного Суду України лише 09 липня 2007 року.
Таким чином до наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними положеннями Законів України щодо Державного бюджету України на 2003-2007 роки фактично змінено положення Закону, який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення Законів України щодо Державного бюджету України.
У зв’язку з цим відсутні правові підстави для здійснення позивачу перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду в цій частині у відповідності з п. 4 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 195,198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
постановила :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області задовольнити.
Постанову Веселинівського районного суду Миколаївської області від 25 лютого 2009 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 про перерахунок та виплату грошової допомоги за 2007 рік скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо зобов’язання Управління здійснити перерахунок і виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику війни відповідно до ч.5 ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком за період 2007 року відмовити.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: