Справа № 22ц- 497/11                        Головуючий у 1-й інстанції  Тихонова Н.С.

Категорія 53                                        Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

                                                        РІШЕННЯ

                                               Іменем          України  

3 лютого 2011  року   колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

            головуючого -  Козаченка В.І.,

            суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,   

            при секретарі судового засідання  Недо К.А.           

            за участю:  

            позивачки  ОСОБА_2 та її  представника -  ОСОБА_3,   

            представника відповідача –  Верцюх І.М. та Каплинського В.С.,  

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  місті  Миколаєві  цивільну  справу

                                         за   апеляційною   скаргою

                    відкритого акціонерного товариства «Перлина» ( далі – ВАТ «Перлина»)

                                                     на  рішення  

Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 листопада 2010 року

                                                      за позовом

ОСОБА_2 до ВАТ «Перлина» про стягнення заборгованості по заробітній платі з компенсацією та індексацією, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,

                                                В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до  ВАТ «Перлина» про стягнення 20210 грн. 61 коп. недоплаченої заробітної плати та її компенсації, 1419 грн. індексації заробітної плати та 1858 грн. 47 коп. середнього заробітку за час затримки  розрахунку, за 29 днів,  і 5000 грн. моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вона зазначала, що з  8 листопада 2000 року працювала в ВАТ «Перлина» майстром – технологом цеху хімчистки, а з 2 січня 2008 року старшим майстром – технологом. З 23 квітня 2010 року вона звільнена за  ст. 38 КЗпП України. За період роботи, а саме  з 1 січня 2007 року по день звільнення, їй  недоплачена заробітна плата. Так, заробітна плата за цей час нараховувалася неправильно, без коефіцієнта, встановленого  міжгалузевими угодами. За такого товариство повинно виплатити не лише недонараховану заборгованість, а індексацію за затримку недоплаченої заробітної плати і компенсацію. Крім того відповідач на 29 днів затримав з нею розрахунок.  Порушенням трудових прав їй завдано також моральна шкода, яку вона оцінює в 5000 грн.  

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 листопада 2010 року позов задоволено частково. З відповідача на користь позивачки стягнуто  20210 грн.  61 коп. заборгованості по заробітній платі за період з 1 січня 2007 року по 23 квітня 2010 року, 149 грн. індексації заробітної плати, 1858 грн. 47 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку, а всього 23488 грн. 08 коп. З відповідача на користь держави стягнуто 120 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи та 234 грн. 88 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ВАТ «Перлина» просить скасувати рішення суду  та ухвалити нове  рішення про відмову в задоволенні позову.  На думку апелянта, висновки суду щодо порушення товариством трудових прав позивачки суперечать обставинам справи та вимогам матеріального права. Також неправильно проведені розрахунки.

Представник позивачки,  заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити рішення суду без змін.

З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню  з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги  ОСОБА_2 в частині стягнення заробітної плати, яка не була нарахована позивачці, з індексацією і компенсацією,  суд  виходив з того, що  за період роботи у відповідача  їй невірно  нараховувалася  заробітна  плата, без врахування коефіцієнту. У зв’язку  з чим, суд  стягнув недораховану заробітну плату, суму її індексації і компенсації.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Відповідно до ч. 1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк  з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. А у справах  про звільнення – в місячний  строк  з дня вручення  копії наказу про звільнення  або з дня видачі  трудової книжки.

Без обмеження будь-яким строком відповідно до вимог ч.2 ст. 233 КЗпП України працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення лише належної йому нарахованої, але своєчасно не виплаченої заробітної плати.

На вказані вимоги закону та зміст позовних вимог ОСОБА_2 суд уваги не звернув,  та не перевірив питання дотримання позивачкою строків звернення до суду з позовом.  Тоді як це має суттєве значення для  правильно вирішення спору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка просить стягнути заробітну плату за період з 1 січня 2007 року по 23 квітня 2010 року, яка не була нарахована. Для звернення з заявою до суду з такими вимогами (як й вимогами про стягнення сум компенсації і індексації) встановлено  згаданий тримісячний строк, який позивачка  пропустила. Будь – яких причин поважності пропуску цього строку вона не надала і при розгляді справи не навела переконливих мотивів того, чому не зверталася до суду за захистом своїх прав  з 2007 року.

За такого колегія суддів вважає, що  підстав для задоволення вказаних позовних вимог не було.

Також не може погодитися колегія суддів зі всіма висновками суду щодо позовних вимог про стягнення  середнього заробітку за час затримки розрахунку, який повинно стягнути з відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП  України  власник або уповноважений ним орган зобов’язаний  в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку  і провести з ним, розрахунок  у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 117 КЗпП України  в разі невиплати  з вини  власника  або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум  у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, за відсутності  спору про їх  розмір підприємство, установа, організація повинні  виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.  При наявності спору  про  розмір належних сум – спір вирішується органом, який і визначає розмір відшкодування  за час затримки розрахунку.

Як зазначено в роз’ясненнях   Пленуму Верховного Суду України (п. 20) від 24 грудня  1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при визначенні розміру такого  відшкодування необхідно враховувати розмір спірної  суми, істотність  цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника  та інші  обставини  справи.

Позивачка була звільнена з роботи  23 квітня 2010 року. Однак, в порушення чинного законодавства відповідач не провів з нею повний розрахунок, затримавши виплату 1004 грн. 89 коп. до 9 червня 2010 року.  

Враховуючи викладені обставини та  співмірність частки, яку  відповідач  не  доплатив   при здійсненні   повного  розрахунку  при  звільненні, порівняно з  заробітком позивачки,  колегія суддів вважає за необхідне  визначити розмір відшкодування за затримку розрахунку при звільненні в  сумі  1005 грн.

Отже колегія суддів вважає, що рішення суду у відповідності з  п. 3 ч.1 ст. 309 ЦПК України в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації і індексації, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та видачу трудової книжки  і розподілу судових витрат, розмір яких визначається пропорційно задоволеним позовним вимогам,  підлягає скасуванню з ухваленням в цій в частині нового рішення. Слід частково задовольнити позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації і індексації задоволенню не підлягають. Скасовуючи рішення в частині стягнення середнього заробітку, суд враховує, що судом фактично стягнута ця сума й за затримку трудової книжки, про що позивачка  не заявляла.  

Керуючись  ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України,  колегія  суддів, -

                                                             ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Перлина» задовольнити частково.

        Рішення  Ленінського  районного суду м. Миколаєва від 9 листопада   2010  року   в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації і індексації, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та видачу трудової книжки  і розподілу судових витрат скасувати  та ухвалити нове рішення, про часткове задоволення цих позовних вимог.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Перлина» на користь  ОСОБА_2 1005 грн. (одна тисяча п’ять грн.) середнього заробітку за час затримки розрахунку та в дохід держави 120 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи і 51 грн. судового збору.

В інший частині рішення залишити без змін.

        Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його  проголошення і з цього часу  може бути  оскаржене у касаційному  порядку безпосередньо  до  Вищого  спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий                                                         Судді: