Справа № 22ц-153/11 Суддя першої інстанції Андрощук В.В.
Категорія 39 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 січня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.,
при секретарі судового засідання Недо К.А.,
за участю: представника позивача ОСОБА_2 та представника відповідача Браницького Д.Ю.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2010 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства енергопостачальна компанія ,,Миколаївобленерго" (далі – ВАТ ЕК ,,Миколаївобленерго") про спростування недостовірної інформації,
В С Т А Н О В И Л А :
29 січня 2010 р. ОСОБА_4 подав у суд позов до ВАТ ЕК ,,Миколаївобленерго" про спростування недостовірної інформації, яка міститься в статті ,,Без причин не звільняють", опублікованій адміністрацією відповідача в інформаційному бюлетені ,,ЕНЕРГО-ІНФОРМ" №5 за липень-серпень 2007 р., який видається Консультативним центром ВАТ ЕК ,,Миколаївобленерго".
Недостовірною та такою, що чорнить його честь і гідність і приводить його до пригніченого стану, позивач вважав повідомлення про недобросовісне та халатне виконання ним обов’язків заступника начальника Березанського РЕМ, наслідком чого стало його звільнення з роботи.
Посилаючись на те, що рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 27 листопада 2007 р. його звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (одноразове грубе порушення трудових обов’язків) визнано незаконним і він був поновлений на вказаній роботі з виплатою втраченого заробітку, позивач просив суд зобов’язати відповідача опублікувати в черговому номері зазначеного бюлетеня спростування недостовірної інформації.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2010 р. у позові відмовлено.
В апеляційні скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
Вислухавши суддю – доповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Так, Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).
Разом із цим Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 р. (далі – Конвенція), передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
За змістом цієї норми свобода слова, критика представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.
Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених ч. 2 ст. 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним у демократичному суспільстві.
Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено поширенням про неї недостовірної інформації, вправі вимагати в судовому порядку спростування такої інформації.
За правилами ст. ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації.
Разом з тим, згідно ст. 1 Закону України ,,Про інформацію" під інформацією слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. В силу ст. 471 цього Закону ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Аналіз зазначеного національного законодавства та ст. 10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежить від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.
Право на недоторканість честі, гідність та ділової репутації особи підлягають захисту лише у випадках, якщо вона доведе, що інформація поширена з явним злим умислом, тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості про своєї позиції.
З матеріалів справи вбачається, що з 1 вересня 2003 р. по 6 серпня 2008 р. ОСОБА_4 працював заступником директора з енергозбуту та енергонагляду Березанської філії ВАТ ЕК ,,Миколаївобленерго" і був звільнений за згодою сторін.
Ще за час його роботи в інформаційному бюлетені ,,ЕНЕРГО-ІНФОРМ" №5 за липень-серпень 2007 р., який видається Консультативним центром ВАТ ЕК ,,Миколаївобленерго" і розповсюджується у філіалах цього товариства, адміністрацією відповідача була опублікована стаття ,,Без причин не звільняють", в якій зазначено, що в результаті проведеної перевірки роботи Березанської філії ВАТ ЕК ,,Миколаївобленерго" виявлені певні недоліки, що свідчить про халатне відношення позивача до виконання вказівок керівництва Компанії. В кінці цієї статті зазначено, що за одноразове грубе порушення трудових обов’язків позивач звільнений з роботи.
Дійсно, наказом від 26 липня 2007 р. позивач був звільнений з роботи за одноразове грубе порушення трудових обов’язків на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
Отже, інформація, поміщена в указаному виданні, про проведене звільнення позивача є достовірною, а тому не підлягає спростуванню.
Та обставина, що рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 27 листопада 2007 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 11 лютого 2008 р., звільнення позивача було визнано незаконним і він був поновлений на вказаній роботі, не є підставою для задоволення позову, оскільки цими судовими рішеннями лише захищено та відновлено порушені трудові права позивача, що не було предметом доказування.
Не викликають заперечень і розсуди місцевого суду щодо іншої інформації, яку позивач просив спростувати.
Так, відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Суд врахував, що в спірній статті наведені оціночні судження, думки, переконання відповідача щодо роботи позивача, як одного з керівників Березанської філії ВАТ ЕК ,,Миколаївобленерго", а також дана критична оцінка виконання ним вказівок керівництва.
Таким чином, будучи вираженням суб'єктивної думки й поглядів авторів статті, оціночні судження не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і не можуть бути спростовані.
Правильно встановивши такі обставини справи та надавши їм вірну правову оцінку, місцевий суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги про інші недоліки при розгляді справи не спростовують указаних висновків місцевого суду, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2010 р. – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: