Справа № 2-991/11 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2011 року Голосіївський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді                    Антонова  Н.В.

при секретарі                                        Мішкіній А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень»про поновлення на роботі,-

                                                               ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся  до суду і просить поновити його на роботі на посаді інспектора відділу „Бачівськ” ДП «Служба міжнародних автомобільних перевезень». Мотивує позов  тим, що на вказаній посаді працював до 26.08.2010 р. Під час чергування 24.08.2010 р. в черговий раз посварився з начальником відділу і перебуваючи у стані сильного емоційного збудження написав заяву про звільнення за власним бажанням без зазначення дати звільнення. 27.08.2010 р. приїхав до головного офісу підприємства з метою вручення написаної 26.08.2010 р. заяви про відзив  заяви про звільнення та продовження трудового договору.  Проте йому повідомили, що 26.08.2010 р. видано наказ про звільнення саме з 26.08.2010 р. згідно заяви і поновити його на  роботі неможливо. Такі дії керівництва підприємства порушують його права, тому звернувся до суду.  

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов, надавши аналогічні пояснення в обґрунтування позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що в своїй заяві про звільнення за власним бажанням від 24.08.2010 р., позивач зазначив бажану дату звільнення –„26.08.2010 р.”. Оскільки заперечень з боку безпосереднього керівництва не було, 26.08.2010 р.  позивача звільнено з займаної посади  за власним бажанням  згідно ст. 38 Кодексу законів про працю України. Процедура звільнення позивача здійснена з дотриманням вимог чинного законодавства. Твердження про те, що в заяві про звільнення позивач не ставив дату звільнення є безпідставними і необґрунтованими. Заяви позивача про відкликання заяви про звільнення  надійшли до підприємства по почті вже після підписання наказу про звільнення.

Суд, вислухавши пояснення представник позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши письмові докази, надані сторонами, прийшов до наступного висновку.

ОСОБА_1 працював інспектором відділу „Бачівськ” ДП «Служба міжнародних автомобільних перевезень»з 16.12.2008 р.

24.08.2010 р. позивачем до в.о. начальника ДП СМАП, подано заяву про звільнення з посади за власним бажанням з 26.08.2010 р.

 У відповідності до положень ч.1 ст. 38 Кодексу законів про працю України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

 Законодавством не заборонено сторонам трудового договору домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку, тобто працівник може бути звільнений навіть на наступний день після подання заяви.

   В поданій заяві від 24.08.2010 р. ОСОБА_1 просив звільнити його з 26.08.2010 р. Керівництво відділу та підприємства проти звільнення позивача саме з 26.08.2010 р. не заперечувало, про що свідчать відповідні резолюції на заяві.

  Наказом № 911-П від 26.08.2010 р. позивача звільнено з роботи за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України.          

В позові позивач посилається на те, що дати звільнення в заяві не ставив, тому мав право на протязі двох тижнів відкликати свою заяву про звільнення. Представник позивача в судовому засіданні не надав доказів на підтвердження зазначених обставин, а лише вважав, що дана обставина може підтвердитися почеркознавчою експертизою.  

Також в позові позивач зазначає про те, що вже на наступний день після подання заяви про звільнення він змінив своє рішення, телефонував начальнику відділу „Бачівськ” ДП «Служба міжнародних автомобільних перевезень»і повідомив, що не бажає звільнятися. Проте ОСОБА_1 ні 25.08.2010 р., ні 26.08.2010 р. не було подано до підприємства заяву про відкликання заяви про звільнення, також ним не наведено причини, що перешкоджали це зробити.

   Заява про відкликання заяви про звільнення була направлена позивачем на адресу підприємства лише 27.08.2010 р., про що зазначено в позові, тобто вже після підписання наказу про звільнення та ознайомлення з ним ОСОБА_1

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що процедура звільнення позивача здійснена з дотриманням вимог чинного законодавства.

 Оцінивши в сукупності встановлені обставини, відповідні їм норми закону, суд прийшов до переконання про необґрунтованість позовних вимог.

  Враховуючи викладене, керуючись ст. 38 Кодексу законів про працю України, Постановою Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.1992 р. „Про практику розгляду судами трудових спорів”, ст.ст. 8,10,60,208,212,213,214, 215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень»про поновлення на роботі –відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.  

Суддя