2-406/11                                                         

                                                                                РІШЕННЯ

                                                                        Іменем      України

     15  лютого  2011 року  Голосіївський районний    суд м. Києва

в складі  головуючого судді                       Чередніченко Н.П.,

з участю секретаря                                      Чигир Т.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фірми «Ван-Валіна Транс» , третя особа ОСОБА_2  про відшкодування матеріального збитку, заподіяного ДТП, і компенсацію моральної шкоди, -

                                                              встановив :

Позивач звернулася до суду з позовом до фірми «Ван-Валіна Транс»/ Valina Trans»(Республіка Молдова) про відшкодування матеріального збитку і компенсацію моральної шкоди, мотивуючи тим, що 10 жовтня 2009 року о 15 год. 28 хв. на вулиці Заболотного в м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля FH 12», д.н. НОМЕР_3, з напівпричепом », д.н. НОМЕР_4, водієм якого був гр. Республіки Молдова ОСОБА_2, що працює водієм на згаданій фірмі «Ван-Валіна Транс», та належного позивачеві автомобіля «ВАЗ 11183», державний номер НОМЕР_1, з причепом «ПВА 1», державний номер НОМЕР_2. При розгляді справи про адміністративне правопорушення гр. ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Унаслідок ДТП позивачеві були завдані тілесні ушкодження (на місце пригоди одразу виїхала бригада швидкої медичної дороги, встановивши діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій в/з лівої гомілки), а автомобіль «ВАЗ 11183», д.н. НОМЕР_1, що згідно з технічним паспортом належить позивачеві на праві власності, отримав механічні ушкодження наступних частин: капот, передній бампер, ліве дзеркало, переднє ліве крило, багажник, передні та задні ліві двері, задній бампер, передні та задні праві двері, ліва та права фари. Причіп «ПВА 1», державний номер НОМЕР_2, що належить на праві приватної власності батькові позивача ОСОБА_4, отримав механічні ушкодження лівої та правої сторони та кришки причепного пристрою.

          Згідно з Висновком автотоварознавчого дослідження розмір відновлювального ремонту належного позивачеві автомобіля «ВАЗ - 11183», д.н. НОМЕР_1, перевищує його ринкову вартість, у зв’язку з чим здійснення відновлювального ремонту є економічно необґрунтованим. Відповідно до даного висновку завданий матеріальний збиток складає 38 481,09 грн.

          Унаслідок ДТП позивач також зазнала матеріальних втрат на загальну суму 4 597,72 грн., пов’язаних з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП; втратою будівельних матеріалів та побутової хімії, що перевозилися у транспортному засобі і стали непридатними до використання після ДТП; а також проходженням повторного курсу лікування.

Цивільна відповідальність власника автомобіля FH 12», д.н. НОМЕР_3, що спричинив ДТП, була застрахована у системі міжнародного автомобільного страхування «Зелена карта». Тому Моторним (транспортним) страховим бюро України, яке є гарантом відшкодування шкоди на території України, заподіяної водіями-нерезидентами, на умовах і в обсягах, передбачених законодавством України про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності і принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн-членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена карта», на користь позивача була виплачена загальна сума страхового відшкодування у розмірі 30 390,84 грн.

Оскільки відповідач на звернення позивача з проханням добровільно відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою та моральну шкоду відповів відмовою, позивач звернулася з даним позовом до суду і просила ухвалити рішенням, яким стягнути з відповідача на її користь 17 578,81 грн. відшкодування матеріальної шкоди, 80 000 грн. відшкодування моральної шкоди, 1 000 грн. відшкодування витрат на правову допомогу, а також відшкодування судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

          У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали повністю за вищевикладеними обставинами .

          Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату та розгляд справи, подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, а також заперечення проти позову, мотивуючи тим, що відповідальною за відшкодування шкоди у даному випадку є страхова компанія, у якій застрахована цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

          Заслухавши пояснення позивача, її представника та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав:

Судом встановлено, що 10 жовтня 2009 року гр. Республіки Молдова ОСОБА_2, що працює водієм на фірмі «Ван-Валіна Транс»/ Valina Trans»(Республіка Молдова), керуючи автомобілем FH 12», д.н. НОМЕР_3, з напівпричепом Z», д.н. НОМЕР_4, під час руху по вул. Заболотного в м. Києві, в районі АЗС «Укрнафта», не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції руху, у результаті чого відбулося зіткнення з автомобілем «ВАЗ 11183», державний номер НОМЕР_1, що згідно з технічних паспортом належить позивачеві на праві власності, з причепом «ПВА 1», державний номер НОМЕР_2.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право»право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. Ч. 1 ст. 49 зазначеного Закону вказує на те, що права та обов’язки за зобов’язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди. При цьому згідно з п. 3 ст. 76 згаданого Закону суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

          Ст. 42 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 року, учасниками якої Україна та Республіка Молдова, також передбачає, що зобов’язання про відшкодування шкоди, крім тих, що випливають з договорів і інших правомірних дій, визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої мали місце дія або інша обставина, що послужила підставою для вимоги про відшкодування шкоди. У таких категоріях справ компетентним є суд Договірної Сторони, на території якої мали місце дія або інша обставина, що послужила підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

          Таким чином, до врегулювання питання відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП від 10.10.2009р., застосовується законодавство України, і справа підсудна суду України за місцем скоєння ДТП.

          Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного Кодексу України (надалі –ЦК України) шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або зміст якого створює підвищену небезпеку.

          Керуючись положеннями ст.ст. 1166, 1195 ЦК України, відшкодуванню підлягає як шкода, заподіяна майну фізичної особи, так і шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичної особи.

          Згідно з п. 4 Постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ по позовах про відшкодування шкоди»під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). При цьому не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.ін.).

          За матеріалами ВДАІ з обслуговування АТ Голосіївського району та АТІ, підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в м. Києві та згідно з постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 17.10.2009 року дорожньо-транспортна пригода від 10.10.2009р. сталася з вини гр. ОСОБА_2, який працював водієм на фірмі «Ван-Валіна Транс».

Як свідчать дані Державтоінспекції м. Києва, на момент скоєння ДТП автомобіль  FH 12», д.н. НОМЕР_3, з напівпричепом », д.н. НОМЕР_4, належав фірмі «Ван-Валіна Транс».

Відтак, обов’язок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП від 10.10.2009 року, покладається на відповідача.

          Згідно з Висновком автотоварознавчого дослідження №2097 від 23 жовтня 2009 року, проведеного СОД СПД «Заіменко Володимир Олексійович», розмір відновлювального ремонту належного позивачеві автомобіля «ВАЗ - 11183», д.н. НОМЕР_1, перевищує його ринкову вартість, у зв’язку з чим здійснення відновлювального ремонту є економічно необґрунтованим. Відповідно до даного висновку завданий матеріальний збиток складає 38 481,09 грн. (тридцять вісім тисяч чотириста вісімдесят одна гривня 9 коп.)

          Цивільна відповідальність власника автомобіля FH 12», д.н. НОМЕР_3, що спричинив ДТП, була застрахований у системі «Зелена карта».

Відповідно до п. 40.1 ст. 40 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі - ЗУ «Про ОСЦПВ») Моторне (транспортне) страхове бюро України є гарантом відшкодування шкоди на території України, заподіяної водіями-нерезидентами, на умовах і в обсягах, встановлених законодавством про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності і принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн-членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена карта».

Відповідно до ст. 22 ЗУ «Про ОСЦПВ»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 9 ЗУ «Про ОСЦПВ»обов’язковий ліміт відповідальності страховика –це грошова сума, в межах якої страховик зобов’язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Обов’язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500 гривень на одного потерпілого. Обов’язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю потерпіли, становить 51 000 гривень на одного потерпілого.

          На підставі зазначеного, МТСБУ здійснило на рахунок позивача 20.11.2009 р. та 24.12.2009 р. регламентні виплати на загальну суму 30 390,84 грн. (тридцять тисяч триста дев’яносто гривень 84 коп.) у зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою від 10.10.2009 р.

          Як випливає з листа МТСБУ від 18.03.2010 року, розмір вищезазначеної виплати складається з:

-          25 500,00 грн. –відшкодування частини матеріальної шкоди (в межах ліміту, встановленого ст. 9 ЗУ «Про ОСЦПВ»), пов’язаної з пошкодженням транспортного засобу «ВАЗ 11183», державний номер НОМЕР_1;

-          1 200 грн. –компенсація вартості проведення автотоварознавчих досліджень;

-          1 995,87 грн. –не отриманий позивачем дохід у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;

-          415,39  грн. –витрати, пов’язані з купівлею лікарських препаратів;

-          1 297,58 грн. –відшкодування матеріальної шкоди, пов’язаної з фізичним знищенням транспортного засобу «ПВА 1»д.н. НОМЕР_2 (за довіреністю від гр. ОСОБА_4 на ім’я позивача).

У судовому засідання представник позивача наголосила на тому, що згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тому заперечення відповідача проти позову є необґрунтованими та не відповідають положенням чинного законодавства.

          Враховуючи, що згідно Висновку №2097 від 23 жовтня 2009 року матеріальний збиток, завданий автомобілю «ВАЗ - 11183», д.н. НОМЕР_1, оцінений в 38.481,09 грн., а розмір страхового відшкодування в межах встановленого ліміту становить 25 500 грн., різниця складає 12 981,09 грн. (дванадцять тисяч дев’ятсот вісімдесят одна гривня 9 коп.).

          Унаслідок ДТП позивач також зазнала наступних матеріальних втрат:

-          послуги евакуатора для транспортування ушкодженого транспортного засобу з місця пригоди 10.10.2009 року, вартість яких становить 900 грн. (дев’ятсот гривень) згідно з квитанцією №002557 від 10.10.2009 року;

-          вартість будівельних матеріалів та побутової хімії на загальну суму 2 813,35 грн. (дві тисячі вісімсот тринадцять гривень 35 коп.), що перевозилися у транспортному засобі з метою продовження ремонту у помешканні позивача та які стали непридатними для використання після дорожньо-транспортної пригоди (підтверджується фіскальними чеками гіпермаркету «Епіцентр»від 10.10.2009 року);

-          вартість медичних препаратів на загальну суму 884,37 грн. (вісімсот вісімдесят чотири гривні 37 коп.), придбаних для проходження повторного курсу лікування у стаціонарному відділенні Миронівської центральної районної лікарні Київської області, (підтверджується фіскальними чеками Аптеки №1 м. Миронівка від 07.03.2010 р., аптеки «Фарма»м. Миронівка від 05.03.2010 р. та 10.03.2010 р.).

Враховуючи вищезазначені обставини, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача матеріального збитку у повному обсязі, що становить 12 981,09 грн. + 900 грн. + 2 813,35 грн. + 884,37 грн. = 17 578,81 грн. (сімнадцять тисяч п’ятсот сімдесят вісім гривень 81 коп.).

Водночас, згідно зі ст. 23, 1167, 1168 ЦУ України, п. 3 постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»на користь позивача також підлягає стягненню й моральна шкода, яка виражається, зокрема, у моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, порушенням нормального життєвого укладу, життєвого побуту, а також самим створенням таких обставин, що ставлять позивача у принизливе становище вимагати через суд відновлення своїх охоронюваних законом і судом конституційних прав.

Судом враховано, що у результаті ДТП від 10.10.2009р. нормальний уклад життя позивача був порушений –з 11 жовтня 2009 по 27 жовтня 2009 року вона знаходилася на стаціонарному лікуванні у Миронівській центральній районній лікарні Київської області з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, множинні ссадини обличчя, верхніх та нижніх кінцівок, потім її було переведено до Козинської дільничної лікарні Миронівського району Київської області, де вона перебувала на стаціонарному лікуванні з 28.10.2009 по 06.11.2009 року.

Під час дорожньої пригоди позивач також зазнала значного емоційного стресу, наслідками якого стали втрата сну на тривалий час, страх транспортних засобів, підвищена нервозність.

У ході судового засідання позивач пояснила, що упродовж усього періоду після ДТП вона змушена постійно звертатися за медичною допомогою, оскільки відчуває головний біль, шум в голові, стискання у скронях, головокружіння, загальну слабкість, болі у правій руці і правому колінному суглобі. Позивач працює вчителькою молодших класів у Козинській середній загальноосвітній шкоді 1-3 ступеня, і підвищена втомлюваність, погіршення зору та послаблена концентрація уваги негативно відображаються на моїй роботі.

Через загострення хвороби (стійкі наслідки перенесеної унаслідок ДТП закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку у вигляді цефалгії, церебрастенічного синдрому) з 04.03.2010 по 16.03.2010 року позивач проходила повторний курс лікування у стаціонарі Миронівської центральної районної лікарні Київської області.

За висновком лікарів, позивач ще неодноразово змушена буде звертатися за амбулаторною та стаціонарною медичною допомогою; їй також рекомендоване санаторне лікування, курс якого становить приблизно 5 000 грн.  

Зазначені обставини підтверджуються довідкою Миронівської центральної районної лікарні від 27.10.2009 р.; випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 5367 від 05.11.2009 р.; листком непрацездатності серії АБМ № 465583 від 06.11.2009 р.; листком непрацездатності серії ABE №093929 від 16.03.2010 р.; епікризом №1322 від 16.03.2010 р.; випискою із медичної карти стаціонарного хворого №1322 від 16.03.2010 року.

Крім того, позивач зазначила, унаслідок ДТП було повністю знищено її транспортний засіб, що завдало сильних душевних страждань та викликало суттєві незручності, оскільки він був єдиним засобом пересування у її родині. На тривалий час позивачеві та її родині довелося пересісти на громадський транспорт для здійснення поїздок на роботу, до державної автоінспекції, суду, проведення експертизи. Багато справ, запланованих раніше, довелося відкласти на невизначений термін.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми або у інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд встановив підстави для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10000 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати. Таким чином, з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути 1 000 грн. витрат на правову допомогу, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 26.02.2010 року, а також 975,79 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 42 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 року; ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 49, п. 3 ст. 76 ЗУ «Про міжнародне приватне право»; ст. 9, 22, п. 40.1 ст. 40 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1194, 1195 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 57, 60, 61, ч. 3 ст. 209, 212-215, 88 ЦПК України,:

Вирішив :

Позов ОСОБА_1 до фірми «Ван-Валіна Транс»про відшкодування матеріального збитку, заподіяного ДТП, і компенсацію моральної шкоди –задовольнити частково.

Стягнути з фірми «Ван-Валіна Транс», 3801 Республіка Молдова, Гагаузька Автономія, АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1 17 578,81 грн. (сімнадцять тисяч п’ятсот сімдесят вісім гривень 81 коп.) відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з фірми «Ван-Валіна Транс»на користь ОСОБА_1 10000 грн.( десять тисяч   гривень)  відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з фірми «Ван-Валіна Транс»на користь ОСОБА_1 1 000 грн. (одну тисячу гривень) відшкодування витрат на правову допомогу.

Стягнути з фірми «Ван-Валіна Транс»на користь ОСОБА_1 975,79 грн. (дев’ятсот сімдесят п’ять гривень 79 коп.) судового збору та 120 грн. (сто двадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення . Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня  отримання копії цього рішення .

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційного скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Суддя :