Справа № 11 – 08/11 р. Категорія ст. 286 ч. 2 КК України
Головуючий суду першої інстанції суддя Гажа О.П.
Доповідач суду апеляційної інстанції суддя Гребенюк В.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2011 року Колегія суддів судової палати у кримінальних
справах апеляційного суду Миколаївської
області в складі:
Головуючого: Дзюби Ф.С.
Суддів: Губи О.О.
Гребенюк В.І.
за участю: прокурора Кириленка Є.В.
потерпілих ОСОБА_2
ОСОБА_3
представника потерпілих ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
засудженого ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_6 на вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2010 року, яким
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Бандишівка Могилів - Подільського району Вінницької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, за спеціальністю водія, одруженого, не працюючого, проживаючого по АДРЕСА_1, раніше не судимого; -
- засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на З роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України засуджений ОСОБА_6 звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього передбачених ст. 76 КК України обов’язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції та повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задоволені частково і постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_6:
- на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди – 16 371 грн. 79 коп. та на відшкодування моральної шкоди – 15 000 грн., а всього – 31 371 грн. 79 коп.;
- на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди – 6 163 грн. 37 коп. та на відшкодування моральної шкоди – 12 000 грн., а всього – 18 163 грн. 37 коп.
Також постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_6:
- в рахунок відшкодування шкоди на стаціонарне лікування потерпілих від злочину на користь держави в особі:
- фінансового управління Новоодеської райдержадміністрації - 1272,74 грн.;
- в особі Миколаївського міського відділу охорони здоров’я - 7637,86 грн.;
- судові витрати на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області в сумі 811,30 грн.
Згідно вироку ОСОБА_6 визнаний винним та засуджений за порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження, а потерпілому ОСОБА_3 заподіяло середньої тяжкості тілесні ушкодження за таких обставин.
27 січня 2010 року близько 21.00 год. по вул. Леніна в м. Нова Одеса Миколаївської області на автодорозі Р-06 «Ульянівка – Миколаїв» водій ОСОБА_6 керував технічно справним автомобілем «ДАФ 95.480 ХF» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом «CHEREAU С38» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, рухаючись по дорозі в ожеледицю в напрямку з м. Миколаєва в бік м. Вознесенськ.
В цей же час на цій же дорозі, попереду нього в зустрічному напрямку рухався технічно справний автомобіль «ВАЗ-2101» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2, який буксирував причеп «Краз 8188» державний реєстраційний номер НОМЕР_4, в якому була завантажена корова.
Водій ОСОБА_6 в порушення вимог п. 12.1 ПДР України не врахував дорожню обстановку, стан дорожнього покриття та тип транспортного засобу, яким керував, а також особливості вантажу, що перевозив; не вибрав безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, хоча мав таку можливість і, рухаючись на спуск, не впорався з керуванням автомобілем, а з метою зменшення швидкості його руху натиснув на педаль приводу гальм, внаслідок чого автомобіль на слизькій дорозі розвернуло та винесло на смугу зустрічного руху, де навпроти будівлі № 161 - А відбулося зіткнення з рухаючимся в зустрічному напрямку автомобілем «ВАЗ-2101» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2
Внаслідок цієї ДТП водій автомобіля «ВАЗ 2101» ОСОБА_2 отримав небезпечні для життя тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно - мозкової травми з переломом основи черепа, локальної епідуральної гематоми, забій головного мозку, забійно-рвану рану та крововилив в області лобу зліва, закритого перелому середньої третини лівого стегна із зміщенням уламків; а пасажир цього ж автомобіля ОСОБА_3 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження за ознаками тривалого розладу здоров’я у вигляді закритої черепно - мозкової травми зі струсом головного мозку, забійної рани обличчя, закритої травми грудної клітини з переломом ребер справа, правостороннім пневмотораксом та підшкірною емфіземою справа, закритого оскольчатого перелому вертлюжної впадини зліва з розходженням кісткових уламків та порушенням цілісності тазового кільця.
В апеляції засуджений ОСОБА_6, не оспорюючи винність, кваліфікацію злочину та призначене покарання, просить вирок суду скасувати в частині вирішення цивільних позовів потерпілих з направленням справи в той же суд на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. Вважає вирок в цій частині незаконним та необґрунтованим.
Посилається на неповне дослідження судом всіх обставини щодо заявленого позову, а саме: не з’ясування судом питання хто є власником транспортного засобу, на якому було вчинено злочин, та не залучення до участі у справі як цивільного відповідача ОСОБА_7 – власника автомобіля «ДАФ» 95.480 ХF» з реєстраційним номером НОМЕР_1, а також ОСОБА_8 - власника причепа до вищевказаного автомобіля; і твердить про позбавлення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 прав, якими цивільний відповідач наділяється законом. Крім того вважає неправильним не залучення до участі у справі страхової компанії, в якій застрахований транспортний засіб потерпілого ОСОБА_2 та не з’ясування чи отримав потерпілий ОСОБА_2 страхове відшкодування .
Твердить, що суд взагалі не обґрунтував у вироку свого рішення щодо розміру грошового стягнення на користь обох потерпілих в частині відшкодування матеріальної шкоди; а вказуючи, що потерпілий ОСОБА_2 довів документально розмір матеріальної шкоди на суму 16 371 грн. 79 коп., не зазначив з чого складається розмір задоволеної ОСОБА_2 матеріальної шкоди. Зазначає, що суд у вироку не вирахував при задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 добровільно частково відшкодованої йому матеріальної шкоди на суму 9 000 грн.
Також твердить, що суд, зазначивши у вироку про часткове підтвердження ОСОБА_3 заявлених позовних вимог на суму 6 163 грн. 37 коп. не вказав, з чого складається ця сума і чи враховано судом сплата ним добровільно потерпілому – 9 000 грн., а також кошти за лікування потерпілого за позовом прокурора Новоодеського району.
Зазначає також і про незгоду з розміром задоволеної обом потерпілим моральної шкоди, не конкретизуючи свою позицію в цій частині.
Вислухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_5 на підтримку апеляції, потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також представника потерпілих ОСОБА_4, що заперечували проти апеляції засудженого; думку прокурора Кириленка Є.В. про часткове задоволення апеляції; вивчивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає її підлягаючою частковому задоволенню з таких підстав.
Висновки суду щодо фактичних обставин справи, доведеності вини ОСОБА_6, кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України є вірними і апелянтом не оспорюються.
Покарання засудженому ОСОБА_6 призначене відповідно до вимог ст. 65, 66 КК України і є справедливим. Відсутні підстави вважати його занадто суворим, оскільки покарання призначено засудженому майже в мінімальних межах ч. 2 ст. 286 КК України. Крім того, судом належним чином мотивовано звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Доводи засудженого про незгоду з розміром задоволеної обом потерпілим моральної шкоди, необґрунтовані, оскільки є голослівними і взагалі не конкретизовані.
А тому в цій частині апеляція не підлягає задоволенню.
В той же час є слушними твердження апелянта ОСОБА_6 про не обґрунтування судом у вироку рішення щодо розміру грошового стягнення на користь обох потерпілих в частині відшкодування матеріальної шкоди.
Відповідно до вимог ст. 334 КПК України у мотивувальній частині вироку викладаються підстави для задоволення або відхилення цивільного позову.
Суд не додержався зазначених вимог закону.
Так, з матеріалів справи вбачається, що цивільні позови потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були заявлені в день розгляду справи судом і в самих позовах не зазначено, з чого саме складаються витрати кожного з них на лікування, не наведений розрахунок відповідно до наданих обома потерпілими чеків та квитанцій, а також у позовах відсутні посилання на докази, які б підтверджували завдану кожному з них матеріальну шкоду (а. с. 216 – 217, 218 – 225; 226 – 227, 228 - 233).
З протоколу судового засідання вбачається, що суд поверхово дослідив зазначені документи та не з’ясував питання, чи відносяться деякі надані суду чеки та квитанції до доказів завдання матеріальної шкоди і у вироку не зазначив цього, як і не зазначив своїх розрахунків розміру суми, яку визнав за необхідне стягнути з засудженого на відшкодування матеріальної шкоди кожному з потерпілих.
Крім того, суд взагалі не з’ясував питання щодо позовної вимоги потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої йому пошкодженням причепу та втратою корови, яку він придбав і перевозив.
Суд залишив поза увагою, що з обвинувачення ОСОБА_6, визнаного судом доведеним, вбачається, що на момент цієї ДТП водій ОСОБА_2 дійсно буксирував причеп «Краз 8188» державний реєстраційний номер НОМЕР_4, в якому була завантажена корова. Ці обставини підтверджені і матеріалами справи, а саме – даними протоколу огляду місця ДТП від 27.01.2010 року з фото таблицею. А крім того, в матеріалах справи є довідка про вартість живої ваги яловичини, яку суд дослідив у встановленому законом порядку, але не дав цим обставинам оцінки (а. с. 3 – 5 - 8, 9 – 11 – 12; 183 відповідно).
Також суд взагалі не з’ясовував у потерпілого ОСОБА_2 питання існування доказів зазначеної матеріальної шкоди та можливості їх надання суду, як вбачається з протоколу судового засідання.
Крім того, суд взагалі не з’ясовував у засудженого ОСОБА_6, в якій саме частині і в яких розмірах він визнає позови кожного з потерпілих і чому саме в таких розмірах конкретно.
За таких обставин вирок суду в цій частині не можна вважати законним і обґрунтованим, а тому вирок в частині вирішення цивільних позовів обох потерпілих про відшкодування матеріальної шкоди підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства в той же суд.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2010 року відносно ОСОБА_6 в частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства в той же суд в іншому складі суду.
В іншій частині вищевказаний вирок залишити без змін.
Головуючий:
Судді :