АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці «15»лютого 2011р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Горецька С. О.
суддів Кузняка В.О., Струбіцької О.М.
за участю прокурора Слюсарюк Р.Л.
та адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_3 на вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженець м. Бердичів Житомирської області, мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, непрацюючий, одружений, має на утриманні малолітню дитину та матір-пенсіонера, раніше судимий:
- 15.01.2008 року Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області за ст. 164 ч. 1 КК України на 100 годин громадських робіт;
- 23.03.2009 року Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області за ст. 296 ч.1КК України на 1 рік обмеження волі із застосуванням ст.ст. 76 75 КК України з однорічним іспитовим строком, -
засуджений за ст. 121 ч.2 КК України на 8 років позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3, до вступу вироку в законну силу, залишено у виді взяття під варту. Строк відбуття покарання відраховується з ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто з моменту його затримання.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 задоволено частково та стягнуто на його користь із засудженого ОСОБА_3 завдану злочином моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень.
Вирішено питання по речових доказах.
Справа №11-92/2011р. Головуючий у І інстанції: Цуренко В.А.
Категорія ст. 121 ч.2 КК України Доповідач: Горецька С.О.
Згідно з вироком, ОСОБА_3 засуджений за те, що 01травня 2010 року біля 15-ї години , знаходячись в стані алкогольного сп’яніння в своєму будинку, що по вул. АДРЕСА_1 став очевидцем словесної суперечки та конфлікту на побутовому ґрунті між його тещею ОСОБА_6 та тестем ОСОБА_7 ОСОБА_3 розпочав з останнім словесний конфлікт, в ході якого умисно та з достатньою силою відштовхнув від себе двома руками в ділянку грудної клітини ОСОБА_7, після чого завдав правою рукою удар в ділянку лівої частини голови потерпілого ОСОБА_7 Внаслідок заподіяного удару ОСОБА_7 впав на підлогу та під час падіння вдарився потиличною ділянкою голови об основу дивану. Після цього, ОСОБА_3 залишив його в лежачому положенні, а сам направився в парк ім. Т.Г. Шевченко в м. Чернівці, де продовжував вживати алкогольні напої
В подальшому, біля 20-ї години того ж дня ОСОБА_3, знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, разом із дружиною ОСОБА_8 повернувся додому, де ОСОБА_7 почав висловлювати своє невдоволення та претензії його дружині ОСОБА_8 з приводу вчинених щодо нього неправомірних дій з боку ОСОБА_3, що мали місце біля 15 год. 01 травня 2010 року. Засуджений, зайшовши до кімнати ОСОБА_7, наніс серію ударів руками в різні частини голови та тулуба потерпілому.
В результаті застосованого фізичного впливу та умисних дій до потерпілого ОСОБА_7 він, отримавши легкі, середнього ступеня тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент їх виникнення та знаходяться в прямому причинному зв’язку з настанням смерті, помер в проміжок часу між 00.00 год. до 03.00 год. ІНФОРМАЦІЯ_2.
На вказаний вирок надійшли апеляції засудженого та його захисника, в яких вони просять вирок суду змінити та перекваліфікувати дії ОСОБА_3 з ст. 121 ч. 2 на ст. 119 ч. 1 КК України, призначити покарання у вигляді позбавленні волі в нижніх межах санкції вказаної статті. Посилаються на те, що ОСОБА_3 не мав умислу на нанесення тяжких тілесних ушкоджень, а тим більше позбавляти життя ОСОБА_7
Заслухавши доповідача, захисника засудженого - адвоката ОСОБА_1, яка підтримала апеляції в повному обсязі та просила їх задовольнити, прокурора та представника потерпілих - адвоката ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_5, які вважають, що апеляції не підлягають задоволенню, а вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, потерпілу ОСОБА_6, яка підтримала апеляції засудженого та його захисника, перевіривши матеріали справи в межах поданих апеляцій та обговоривши їх доводи, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.
Вина засудженого ОСОБА_3 в умисному нанесенні потерпілому ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень доведена зібраними по справі доказами, які належним чином досліджені судом першої інстанції і яким дана правильна юридична оцінка.
Посилання засудженого та його захисника на те, що у ОСОБА_3 не було умислу на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 є необґрунтовані та спростовуються матеріалами справи.
Так, самі фактичні обставини справи, встановлені судом, які не заперечував сам ОСОБА_3, свідчать, що у засудженого був умисел саме на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, оскільки він, в ході конфлікту, який виник 01 травня 2010 року біля 15.00 год., діючи умисно та протиправно, з достатньою силою відштовхнув від себе двома руками в ділянку грудної клітини ОСОБА_7, після чого завдав правою рукою удар в ділянку лівої частини голови потерпілого ОСОБА_7, спричинивши тим самим йому тілесні ушкодження у вигляді синця на мочці лівої вушної раковини та крововиливу в м’які тканини волосяної частини голови з боку внутрішньої поверхні в лівій скроневій ділянці. Внаслідок заподіяного удару потерпілий впав на підлогу з положення стоячи, вдарившись потиличною ділянкою голови об основу дивану, отримавши тілесне ушкодження у виді рани в потиличній ділянці по центру на 4,5 см. вище потиличного бугра. Після цього ОСОБА_3 залишив помешкання. Потерпілий ОСОБА_7 був живий.
Повернувся ОСОБА_3 додому біля 20.00 год. того ж дня і, продовжуючи конфлікт, зайшов у приміщення кімнати ОСОБА_7 та, перебуваючи в приміщенні даної кімнати, наніс серію ударів у різні частини голови та тулуба потерпілому, внаслідок чого спричинив останньому різного ступеню тяжкості тілесні ушкодження. У подальшому ОСОБА_3 залишив ОСОБА_7 в лежачому положенні на дивані в його кімнаті на місці події, а сам пішов спати в свою кімнату вказаної квартири.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №234 від 06.05.2010 року, смерть ОСОБА_7 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в проміжок часу між 00.00 год. до 03.00 год. від закритої внутрішньочерепної травми з забоєм речовини головного мозку та розвитком субдурального та субарахноїдального крововиливів.
Крім того, з вищевказаного висновку вбачається, що на трупі ОСОБА_7 були виявлені чисельні тілесні ушкодження. Локалізація вказаних тілесних ушкоджень та їх цілеспрямованість свідчать, що удари засуджений наносив потерпілому в обличчя та голову, а їх кількість свідчить, що умисел направлений на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.
Вина ОСОБА_3 підтверджується і іншими доказами, на які є посилання у вироку суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що дії засудженого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ст. 121 ч. 2 КК України, а підстав для перекваліфікації на ст. 119 ч. 1 КК України не знаходить.
Що стосується покарання, то воно обрано засудженому ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КПК України, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного і обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання.
Згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», судам належить з урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків та даних про особу, обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 вчинив умисний злочин, санкція статті якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 10 років і який, відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, своєї вини у вчиненні даного злочину не визнав та не розкаявся, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність особи, яка вчинила даний злочин.
Судом враховано, що ОСОБА_3 посередньо характеризується по місцю проживання, частково визнав свою вину у вчиненому, його матеріальний стан та стан здоров’я, з’явлення із зізнанням, вчинив інкримінований йому злочин внаслідок протиправних дій потерпілого, має на утриманні малолітню дитину та матір-пенсіонерку, а тому посилання в апеляціях на те, що суд не врахував цих обставин, є безпідставними.
Крім того, судом вірно враховано і те, що ОСОБА_3 вчинив злочин знаходячись в стані алкогольного сп’яніння та будучи раніше неодноразово судимим, що свідчить про те, що він не зробив для себе належних висновків, не став на шлях виправлення та перевиховання і продовжуватиме свою злочинну діяльність.
Взявши до уваги ці обставини, суд призначив ОСОБА_3 необхідне і достатнє покарання для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, а підстав для його пом’якшення, колегія суддів не знаходить.
Таким чином, апеляції адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, оскільки вирок суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 373 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області,-
У Х В А Л И Л А:
Вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2010 року щодо ОСОБА_3, засудженого за ст. 121 ч.2 КК України, залишити без змін, а апеляції засудженого ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_1 в його інтересах –без задоволення.
Головуючий С.О. Горецька
Судді О.М. Струбіцька
В.О. Кузняк