АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МИКОЛАЇВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа №  11-22/2011  року                            Категорія: ст.309 ч.1 КК України

Головуючий у першій інстанції                              Муругов В.В.                    

Доповідач апеляційного суду                                  Значок І.С.                     

                                                      У Х В А Л А

                                               ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

           Колегія суддів судової палати у кримінальних справах   

                     апеляційного суду Миколаївської області в складі:

Головуючого                  Олещук Т.Л.           

     суддів                              Катєліна В.П., Значок І.С.

     за участю прокурора      Максимишина О.Л.             

     засудженого                    ОСОБА_3

“11” січня 2011 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок  Баштанського районного суду Миколаївської області від 08 листопада 2010 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, в силу ст. 89 КК України не судимого,

-          засуджено:

          за ст. 309 ч. 1 КК України та призначено покарання у виді двох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов’язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

За вироком суду 03 серпня 2010 року ОСОБА_3, з поля СТОВ «Дружба», розташованого вздовж дороги Баштанка-Привольне, незаконно зібрав особливо небезпечний наркотичний засіб – макову солому, вагою в перерахунку на висушену речовину - 919, 93 грама, для власного вживання.  

В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду змінити, призначивши більш м’яке покарання. Посилається на те, що він пройшов курс лікування від наркотичної залежності, позитивно характеризується, є єдиним сином у матері пенсіонерки, не ухилявся від провадження слідчих дій та явки до суду. Крім того, зазначає, що суд мав можливість застосувати до нього положення ч.4 ст.309 КК України.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, засудженого ОСОБА_3, на підтримку його апеляції, думку прокурора, який вважав, що апеляція задоволенню не підлягає, вивчивши матеріали кримінальної справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.         

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 в інкримінованому злочині відповідає фактичним обставинам справи та засудженим не оскаржується.

Покарання засудженому призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, обставин, що впливають на міру покарання.

Так, при призначенні покарання суд врахував характер злочинних дій те, що вчинено злочин середньої тяжкості, дані про особу засудженого – його позитивну характеристику, сімейний стан, а саме те, що він проживає з матір’ю похилого віку.

Ті обставини, що засуджений щиро покаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно пройшов курс лікування обґрунтовано визнані судом такими, що пом’якшують покарання.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до правильного висновку про призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі. Беручи до уваги особу засудженого та пом’якшуючі покарання обставини, суд вірно визнав можливим виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання за умови, що в період іспитового строку він не вчинить нового злочину та виконуватиме покладені на нього обов’язки.

Доводи апелянта про те, що суд недостатньо врахував дані про його особу при призначенні покарання є безпідставними, оскільки суд взяв до уваги як обставини вчиненого злочину, так і ті дані на які є посилання в апеляції.

Посилання апелянта про можливість застосування до нього положень ч.4 ст.309 КК України є необґрунтованими.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 понад 15 років, - з 1984 року, стоїть на обліку в обласному наркологічному диспансері з діагнозом синдрому залежності від опіатів, а з 2005 року добровільно приймає участь  в програмі лікування від наркотичної залежності – замісній підтримуючій терапії.(а.с.64,66).

Однак, не дивлячись на це, ОСОБА_3 вчинив злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. Курс лікування від наркоманії в Миколаївському ОНД ОСОБА_3 пройшов лише після порушення даної кримінальної справи – тобто з 3.09.2010р. по 3.11.2010року.

З урахуванням наведеного,  суд вірно врахував цю обставину саме як пом’якшуючу покарання, а не як підставу для звільнення від кримінальної відповідальності.

    Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що призначене покарання засудженому є необхідним і достатнім для його виправлення, попередження вчинення ним нових злочинів та підстав для зміни чи скасування вироку в цій частині не вбачає.

Керуючись ст.365, ст.366 КПК України, колегія суддів, -   

У Х В А Л И Л А :   

        Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 08 листопада 2010 року відносно ОСОБА_3 — без змін.   

Головуючий:

Судді: