У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого |
Міщенка С.М., |
суддів |
Кліменко М.Р. і Вус С.М., |
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 4 грудня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 27 грудня 2006 року щодо нього,
встановила:
зазначеним вище вироком засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, громадянина Азербайджану,
раніше не судимого в Україні,
- за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 28.05.2006 року близько 1 год. на АДРЕСА_1 за попередньою змовою з двома невстановленими слідством особами із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, відкрито заволоділи майном потерпілого ОСОБА_2 на суму 6350 грн., а саме: мобільним телефоном і гаманцем з грошима.
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 27 грудня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1стверджує про незаконність його засудження за ч.2 ст.186 КК України, про неповноту та однобічність досудового слідства та судового розгляду справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам. Посилається на порушення його права на захист тим, що він не був забезпечений перекладачем під час досудового слідства та йому не надано для ознайомлення матеріали справи при закінченні досудового слідства. Просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на нове розслідування.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки судів про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, визнаним судом доведеними, та ґрунтуються на сукупності зібраних у встановленому законом порядку і належно оцінених судами доказів, і є правильними.
Твердження засудженого ОСОБА_1 про те, що злочину, за який його засуджено, він не вчиняв, спростовуються незмінними показаннями потерпілого ОСОБА_2, який послідовно стверджував, що саме ОСОБА_1разом з двома іншими особами заволодів його майном, у тому числі гаманцем і мобільним телефоном «Нокіа 8800».
Ці обставини не заперечував на початку досудового слідства і сам ОСОБА_1.
Крім того, зі справи видно, що викрадений у ОСОБА_2 мобільний телефон у подальшому після затримання ОСОБА_1 був виданий працівникам міліції знайомим засудженого ОСОБА_3, який пояснював, що телефон йому принесла і просила здати до міліції для допомоги ОСОБА_1 його дівчина.
За таких обставин у колегії суддів немає підстав не довіряти показанням потерпілого ОСОБА_2, які узгоджуються з іншими наявними у матеріалах справи доказами, що досліджені судом.
Перевіркою матеріалів справи не встановлено порушень при збиранні доказів, які були оцінені судом при всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи.
За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.186 КК України кваліфіковано правильно.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які давали б підстави для скасування чи зміни судових рішень, по справі не встановлено.
Твердження ОСОБА_1 про порушення його права на захист та на ознайомлення з матеріалами розслідування не відповідають матеріалам справи.
Так, з матеріалів справи видно, що, будучи затриманим як підозрюваний у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, ОСОБА_1заявив клопотання про забезпечення його захисником. Зазначене клопотання було задоволено та у справі як на досудовому слідстві, так і в суді брав участь захисник. При цьому ні ОСОБА_1, ні його захисник не заявляли, що ОСОБА_1не розуміє російської мови, якою провадилось досудове слідство, і не просили про призначення ОСОБА_1 перекладача. Однак слідчий, встановивши, що ОСОБА_1не вмів читати російською мовою, призначив йому перекладача, який і брав участь у справі. Після закінчення досудового слідства ОСОБА_1 у присутності захисника та перекладача було ознайомлено з матеріалами розслідування, про що свідчать зроблені ними розписки та підпис ОСОБА_1.
Крім того, з матеріалів справи, показань свідка ОСОБА_3 убачається, що ОСОБА_1перебував на території України з вересня 2004 року, періодично торгував овочами на ринку “Шлях” у м. Києві, володів російською мовою.
За таких обставин колегія суддів вважає, що право ОСОБА_1 на допомогу перекладача та ознайомлення з матеріалами справи порушено не було.
Покарання ОСОБА_1 обрано відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, який злочин учинив вперше, характеризувався як особа, що незаконно перебувала на території України, притягалася до адміністративної відповідальності та щодо якої приймалося рішення про видворення з України. Призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
З урахуванням викладеного, підстав для призначення справи до розгляду в суді касаційної інстанції з повідомленням осіб, визначених ст. 384 КПК України, не встановлено.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
відмовити засудженому ОСОБА_1 у задоволенні касаційної скарги.
С у д д і:
Міщенко С.М. Кліменко М.Р. Вус С.М.