Заводський районний суд м. Запоріжжя
69009 , м Запоріжжя , 65 тел. (факс):
__________________________________________________________________________________________________________________
20.01.2011 Справа №: 0809/2-20/11
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 січня 2011 року Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого –судді Мєркулової Л.О.,
при секретарі - Подрядчик К.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Заводської районної адміністрації Запорізької міської ради про визнання розпорядження виконкому необґрунтованим та незаконним, суд, -
в с т а н о в и в :
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання розпорядження виконкому необґрунтованим та незаконним.
У своєму позові позивач пояснила, що на підставі розпорядження виконкому Заводської районної адміністрації від 30.06.1995року у власність ОСОБА_2 було передано
23/100 частин комунальної квартири за адресою: АДРЕСА_1 и видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_1
Вищевказану спірну квартиру позивач отримала у 1977році на сім*ю із чотирьох осіб: на позивача,чоловіка,сина,племінника.
Позивач вважає, що виконавчий комітет порушив норми Житлового кодексу, а саме: не дозволяється заселення комунальної квартири двома і більше сім*ями; переважне право на звільнену житлову площу наймача суміжної площі. Крім цього, позивач не надавала згоди на заселення спірної кімнати в її квартирі.
Позивач у судовому засіданні позов підтримала і просить суд визнати розпорядження виконкому Заводської районної адміністрації від 30.06.1995 року № 481 незаконним та скасувати його.
Відповідач –представник Заводської районної адміністрації у судовому засіданні позов не визнала і суду пояснила, що розпорядження виконкому від 30.06.1995 року є законним, оскільки прийнято на підставі тих документів, які надала особа у встановленому законом порядку. Крім цього, ОСОБА_1 ще у 2001 році було відомо, що кімната в її квартирі приватизована іншою особою.
Дослідивши докази по справі, вислухав пояснення сторін, суд вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із розпорядження виконкому Заводської районної Ради народних депутатів м.Запоріжжя № 481 від 30.06.1995року, яку надав у судовому засіданні представник відповідача, вбачається, що на підставі заяви ОСОБА_2 було передано ОСОБА_3 в приватну власність кімната площею 10,9 кв. метрів в квартирі АДРЕСА_1 в м. Запоріжжі.
Із розпорядження голови Заводської районної адміністрації Запорізької міської ради № 1033 від 31.08.2001 року вбачається, що на підставі заяви ОСОБА_1 було передано в приватну власність ОСОБА_1 77/100 частин квартири спільного заселення: кімната площею 17,20 кв. метрів і кімната площею17,30 кв. метрів за адресою: АДРЕСА_1
Таким чином, у судовому засіданні було встановлено, що позивачу ОСОБА_1 було відомо про порушення її прав ще у 2001 році, коли вона приватизувала частину спірної квартири.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»від 19.06.1992 року із змінами 2005р., передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність з письмової згоди усіх повнолітніх членів сім*ї, постійно проживаючих в даній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло.
Згідно ст.256 ЦК України позовна давність –це строк. У межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до п.п.4,5 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі,є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Із позову позивача ОСОБА_1 по даній справі вбачається, що вона звернулась до суду в липні 2009 року.
Із пояснень ОСОБА_1 в судовому засіданні було встановлено, що вона вимушена була часто залишати квартиру у зв*язку зі смертю її близьких родичів: у 2001 році вона поховала сестру в м. Мурманську, у 2000 році - поховала сина, а також її син тяжко хворів, і сама вона хворіє, і тому пропустила строк для звернення до суду.
Суд не визнав ці причини поважними пропущення позовної давності, оскільки позивачем не було надано доказів того, що вона з вищеназваних причин тривалий проміжок часу була відсутня в Україні, що вона тривалий час доглядала за сином, а також на протязі якого часу вона сама перебувала на лікуванні, що заважало їй звернутися до суду за захистом своїх прав.
Крім цього, суд звернув увагу на ухвалу Заводського районного суду м.Запоріжжя на а.с.58 від 26.06.2009 року у справі № 8-3/2009, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення суду за нововиявленими обставинами відмовлено з наступних підстав. Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12.11.2008року було задоволено позов ОСОБА_4 про усунення перешкод та вселення в кімнату 6 (площею 10,9 кв.метрів) в квартирі АДРЕСА_1 в м.Запоріжжі, а зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_5 такою, що втратила право користування кімнатою 10,9 кв.метрів в квартирі АДРЕСА_1 в м.Запоріжжі та визнання договору дарування на спірну кімнату площею 10,9 кв. метрів відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 10.03.2009року рішення суду від 12.11.2008 року залишено без змін.
Тобто, позивач ОСОБА_1 зверталася до суду щодо спірної кімнати площею 10,9 кв.метрів, її позовні вимоги були предметом розгляду в судах, і у задоволенні її вимог було відмовлено, рішення судів набрали законної чинності.
Крім цього, позивачем не надано доказів того, що вона була тривалий час відсутня на спірній житловій площі з поважних причин, оскільки не надала до суду доказів звернення до житлових установ з приводу збереження за нею права користування житловим приміщенням в спірній квартирі з поважної причини, що передбачено нормами ст.71 ЖК України.
Таким чином, позов ОСОБА_1 не знайшов своє обгрунтування і докази у судовому засіданні і тому задоволенню не підлягає у повному обсязі у зв*язку з пропуском строку позовної давності.
Керуючись ст.ст. 208,209,212-215 ЦПК України, ст..ст.256, 260, 261, 267 ЦК України, ст.ст. 71 ЖК України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», постановою Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» суд, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Заводської районної адміністрації Запорізької міської ради про визнання розпорядження виконкому необґрунтованим та незаконним –відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з проголошення рішення.
Рішення набирає законної чинності після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Мєркулова Л. О.