У Х В А Л А

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 29 листопада 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на постановлені щодо нього судові рішення.

Вироком Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 лютого 2006 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця

сел. Новоул'янівка Грузинської ССР, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 156 КК України на 2 роки позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 2 000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 травня 2006 року вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він у період з 2002 по 2005 рік за місцем свого проживання у м. Алушті АР Крим розбещував малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, ОСОБА_6,             ІНФОРМАЦІЯ_2 року   народження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту та однобічність досудового та судового слідства. Зазначає, що його винність у вчиненні злочинів не доведена, потерпілі давали суперечливі показання. Указує, що його вчасно не ознайомлено з протоколами судових засідань, не викликано у суд апеляційної інстанції. Просить скасувати постановлені у справі судові рішення і закрити справу.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи убачається, що висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у розбещуванні малолітніх дітей ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів і є правильним.

Посилання у касаційній скарзі засудженого на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту та однобічність досудового та судового слідства були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанції, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. Отже, при розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Доводи у скарзі засудженого про те, що він не вчиняв відносно дітей злочинних дій і його винність у цьому не доведена, необґрунтовані і спростовуються розглянутими у судовому засіданні доказами, зокрема, показаннями самого ОСОБА_1, який не заперечував, що діти приходили до нього на горище та грали у його присутності «на роздягання».

Допитані у судовому засіданні потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 послідовно та змістовно виклали обставини вчинення щодо них злочину.

Ці їх показання узгоджуються між собою та показаннями законних представників потерпілих ОСОБА_5,, ОСОБА_2, ОСОБА_7.,            ОСОБА_8, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 й об'єктивно підтверджуються даними протоколу огляду місця події та іншими матеріалами справи.

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, не встановлено.

Тому правильність застосування судом кримінального закону - кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 156 КК України сумнівів не викликає.

Твердження у касаційній скарзі ОСОБА_1 про те, що його не було ознайомлено з матеріалами справи, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції і спростовані наведеними в ухвалі апеляційного суду доказами (а.с. 205, 206, 211). З матеріалів справи також убачається, що ОСОБА_1 та його захисника належним чином повідомлялося про дату апеляційного розгляду справи (а.с. 209), проте заяву про виклик до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 подав 5 червня 2006 року, тобто після апеляційного розгляду справи (а.с. 224).

Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування чи зміну постановлених у справі судових рішень.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Усі наведені засудженим та його захисником в апеляції доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам його касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Отже, передбачені ст. 398 ч. 1 КПК України підстави для призначення справи щодо ОСОБА_1 до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.

                                                                        С у д д і :

Кравченко К.Т.                         Мороз М.А.                            Шевченко Т.В.