У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючого |
Міщенка С.М., |
|
суддів |
Кліменко М.Р. і Вус С.М. |
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 грудня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 7 грудня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 19 квітня 2005 року щодо нього.
Зазначеним вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
уродженця та жителя м. Львова,
раніше неодноразово судимого, останній раз
21.09.2001 року за ч. 2 ст. 141 КК України 1960 року на 4 роки позбавлення волі, звільненого 07.11.2003 року умовно-достроково на 1 рік 1 місяць 25 днів,
- засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком Галицького районного суду м. Львова від 21 вересня 2001 року і за сукупністю вироків визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.
Цим же вироком засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України ОСОБА_2та ОСОБА_3
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 17 червня 2004 року, близько 14 години 10 хвилин, за попередньою змовою із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в під'їзді будинку АДРЕСА_1 відкрито заволоділи майном потерпілого ОСОБА_4 вартістю 680 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 19 квітня 2005 року вирок щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_1 залишено без зміни з уточненням, що остаточне покарання ОСОБА_3 і ОСОБА_1 визначено за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України, а не ст. 70 КК України.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 21 лютого 2006 року судові рішення щодо ОСОБА_2та ОСОБА_3залишені без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 вважає, що досудове слідство та судовий розгляд справи проведено неповно, необ'єктивно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Заперечує доведеність його винуватості у вчиненні злочину та вважає, що судом не було враховано ряд пом'якшуючих покарання обставин, які б могли вплинути на правильне вирішення справи. Просить судові рішення скасувати, а справу направити на нове розслідування.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи, обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованими.
Зокрема, засуджений ОСОБА_2 у явці з повинною добровільно визнав, що він разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відкрито заволоділи телефоном та годинником потерпілого ОСОБА_4 та виклав обставини вчинення цього злочину. Аналогічні показання дав на досудовому слідстві засуджений ОСОБА_3 під час його допиту як підозрюваного.
Винуватість ОСОБА_1 підтверджена також дослідженими судом і наведеними у вироку показаннями потерпілого ОСОБА_4, із змісту яких убачається, що стосовно нього з боку засуджених мало місце пограбування, а не шахрайство, оскільки вони із застосуванням фізичної сили завели його у безлюдне місце, де у пошуках грошей обшукали кишені одягу, а потім забрали годинник та телефон вартістю 680 грн..
Ці послідовні показання потерпілий давав під час всього досудового слідства, підтвердивши їх і наочній ставці з ОСОБА_1.
З урахуванням установлених фактичних обставин справи, дії засудженого правильно кваліфіковано судом за ч. 2 ст. 186 КК України.
При призначенні ОСОБА_1 покарання суд дотримав вимоги ст. 65 КК України та, урахувавши тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого (неодноразово судимий, новий злочин скоїв в період умовно-дострокового звільнення, позитивно характеризується за місцем роботи), відсутність обставин, які пом'якшують покарання, обрав йому покарання, яке є необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни судових рішень щодо засудженого ОСОБА_1 та для пом'якшення йому покарання.
При перевірці даної справи не виявлено передбачених ст. 398 КПК України підстав для перегляду судових рішень щодо ОСОБА_1 у касаційному порядку з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
відмовити засудженому ОСОБА_1 у задоволенні його касаційної скарги.
Судді:
Міщенко С.М. Кліменко М.Р. Вус С.М.