Справа № 22-ц-308/11Головуючий у 1-й інстанції  Юрдига О.С.

Категорія -  79Доповідач - Бершадська Г.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

08 лютого 2011 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого судді Бершадської Г.В.

суддів Бахметової В.Х., Ткач О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду м. Тернополя справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі про визнання бездіяльності протиправною, здійснення перерахунку та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1. звернувся з вимогами до відповідача про визнання бездіяльності протиправною, здійснення перерахунку та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 01.01.06 по 31.12.09 в сумі 6254 грн., а також здійснити вказану виплату в подальшому з дня пред’явлення позову.

Вказує, що він дитиною війни та відповідно до вимог ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»має право на одержання пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком, а відповідач у 2006-2007 р.р. вказане підвищення не виплачував, а у 2008-2009 р.р. –виплачував у неповному обсязі.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27.09.10 позов задоволено частково.

Зобов’язано управління ПФУ в місті Тернополі провести перерахунок та виплату ОСОБА_1. пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з 09.07.07 по 31.12.07 та з 22.05.05 по 27.09.10 включно.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з управління ПФУ в м. Тернополі в користь ОСОБА_1 37 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді, а 8,50 грн. судового збору з державного бюджету.

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.  

Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

У 2007 році йому не було нараховано і виплачено підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, у 2008-2009 р.р. –виплачувалось у неповному обсязі, що підтверджується довідкою № 4527.

Ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

П. 12 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»зупинено на 2007 рік із врахуванням вимог ст. 11 цього Закону.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п.12 ст. 71 та ст. 11 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»

Пп. 2 п. 41 розділу ІІ ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік»змінено редакцію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 ці зміни також визнані неконституційними, оскільки за правилами ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

У силу ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КС України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, на підставі вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що судом вірно вирішено вимоги щодо зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу надбавки за періоди з 09.07.07 по 31.12.07 та з 22.05.08 по 27.09.10 включно, з урахуванням того, що законодавством України з 2009 року по день винесення рішення дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»не зупинено.

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення спірних коштів у період 2006 року, то позовні вимоги в цій частині вирішені вірно, виходячи із наступного:

Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»(зі змінами від 19.01.2006) дію ст. 6 Закону було призупинено і питання щодо його конституційності Конституційним Судом України не вирішувалось.

У зв’язку з цим, відповідач не нараховував і не виплачував дітям війни, в т.ч. й позивачу, щомісячну доплату до пенсії, оскільки така виплата могла здійснюватись в межах чинних на той час законодавчих актів.

Окрім цього, суд вірно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині зобов’язання відповідача в подальшому нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», оскільки такий спосіб захисту порушеного права, як зобов’язання вчинити певні дії в майбутньому, не передбачений чинним законодавством.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про відсутність визначення у законодавстві поняття «мінімальна пенсія за віком, як розрахункової величини для підвищення пенсії, згідно із вимогами ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», оскільки за чинним законодавством України, розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і норми закону щодо заборони застосування даного розміру для розрахунку інших, пов’язаних з нею, пенсій чи доплат відсутні.

Доводи апелянта про те, що суд не з’ясував чи були нараховані бюджетні кошти для повної реалізації програми з доплат дітям війни на увагу не заслуговують, оскільки фінансування цих видатків не є предметом цього спору.

Проблеми надання бюджетних коштів управлінню ПФУ в м. Тернополі для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядались.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права й підстав для його скасування –не вбачає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Справа розглянута в межах та в порядку діючого на час її розгляду законодавства.

Керуючись ст. ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Г.В. Бершадська