справа № 2 а–223/2011 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          17 лютого 2011 року  суддя Краснопільського районного суду Сумської області Басова В.І., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити нарахування та виплату недоотриманого щомісячного підвищення до пенсії особі, що має статус дитини війни, -   

В С Т А Н О В И В:

          У лютому 2011 року позивач звернувся до  суду з позовом до відповідача посилаючись на те, що відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивач має соціальний статус дитини війни. Статтею 6 цього закону передбачено право отримувати щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач, порушуючи зазначене право, вказані  виплати проводить  у розмірах менших, ніж визначено Законом. Просить визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати здійснити нарахування  і виплату, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2010 року з урахуванням виплат, проведених у 2010 році.

Ухвалою суду від 10 лютого 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 до УПФУ в Краснопільському районі Сумської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії за період з 01.01.2010 р. по 07.08.2010 р. залишено без розгляду внаслідок пропуску строку звернення до суду.

          Оцінивши повідомлені сторонами обставини, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для прийняття законного і обґрунтованого судового рішення.

          З наданих суду письмових доказів вбачається, що позивач має статус «Дитина війни»і отримує пенсію, нарахування та виплату якої здійснює відповідач (а.с.7).  

          У спірний період відповідачем проводились нарахування і виплата позивачу підвищення до пенсії, визначені Законом України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірах менших ніж передбачено вказаним законом (а.с.6).

          Діючими законами України на даний час не визначено спеціального розміру мінімальної пенсії за віком, який повинен застосовуватись щодо положень саме Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          Розмір мінімальної пенсії за віком визначено лише статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-ІУ, який і підлягає застосуванню відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-ІV.  

          Частиною третьою статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.  

          У відповідності до положень статті 46 Конституції України прийнято Закон України «Про прожитковий мінімум»(№ 966-XIV від 15.07.1999р.). Цей Закон дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.   

          Частиною другою статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»встановлено, що він визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.   

          Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»визначено, що він застосовується, зокрема, для:  встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України;   формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

          З вищезазначеного можна зробити висновок, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом. Крім того державний бюджет України при його формуванні ґрунтується на прожитковому мінімумі, з огляду на що витратна частина Бюджету України не може не базуватися на прожитковому мінімумі як соціальній гарантії, встановленій Конституцією України - Основним законом України, який має найвищу юридичну силу, норми якого є нормами прямої дії; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

          У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

          Таким чином, встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.

          Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

          В той же час, відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.           Однак, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.  

          Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органу державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не приймається до уваги.  

          Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищення до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського Суду з прав людини, принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії у розмірі 30 % саме від мінімальної пенсії за віком, а не будь-якому іншому розмірі, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.  

          Згідно зі ст. 8 Конституції України, вона має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

          Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе і право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання надбавки до пенсії. Надавши дітям війни зазначену соціальну гарантію, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.

Відповідно до положень КАС України завданням адміністративного цивільного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних. Тобто захист порушених прав.

Слід також зазначити, що станом на день розгляду справи в суді відповідачем не надано доказів про нарахування та виплату державної соціальної допомоги, як дитині війни відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Порушене право позивача відновлюється цим рішенням, а тому позовні вимоги слід задовольнити по день прийняття постанови суду.

          Виходячи із системного аналізу обставин справи і положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є повністю обґрунтованими, та наявні підстави для повного задоволення позовних вимог: визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком з 08 серпня 2010 року по 17 лютого 2011 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

          На підставі ч. 1 ст. 94 КАС України, позивачу належить повернути з місцевого бюджету смт.Краснопілля понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 03 гривні 40 копійок.   

          Відповідно до ч. 3 ст. 183-2 та ч. 1 ст. 256 КАС України постанова суду підлягає негайному виконанню відповідачем.

          На підставі ч.2 ст.3, ст.8, ч.2 ст.19, ст.46, ст.152 Конституції України, ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини, ст.ст.1, 6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ч.2 ст.8, ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пп.2 п.41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів»від 28 грудня 2007 року, ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»від 26 грудня 2008 року, Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року, абз.1 п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», п.2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, керуючись ст.ст.11, 71, 159, 183-2 КАС України,   

П О С Т А Н О В И В :

          Позов ОСОБА_1 задовольнити.  

          Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни.   

          Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області  здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати з 08 серпня 2010 року по 17 лютого 2011 року, з урахуванням раніше  проведених виплат.

          Стягнути з місцевого бюджету смт.Краснопілля на користь ОСОБА_1 03 гривні 40 копійок в рахунок відшкодування понесених по справі судових витрат.

Постанова суду підлягає негайному виконанню відповідачем. Протягом місяця з дня набрання постановою законної сили відповідач зобов’язаний надати до канцелярії суду звіт про її виконання.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Краснопільський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня отримання її копії.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.   

          Суддя                                                                                                    В.І. Басова