Справа №22-ц-139/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Костенко

Категорія - 51 Суддя-доповідач - Криворотенко

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2011 року колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Криворотенка В. І.,

суддів -  Семеній  Л. І.,  Білецького  О. М.,

при секретарі - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2  

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 грудня 2010 року  

в справі за позовом  ОСОБА_1 до Сумського Учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих

про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 08 грудня 2010 року  позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Стягнуто з Сумського Учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих на користь ОСОБА_1 800 грн. моральної шкоди.

Вказане рішення в частині відмови у стягненні на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу представник ОСОБА_1  – ОСОБА_2  оскаржив в апеляційному порядку.

          В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення місцевого суду змінити і стягнути з відповідача 22 132 грн. 23 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Заслухавши суддю доповідача, сторін у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 з 1.07.2002 року працювала в Сумському УВП УТОС на посаді сторожа КПП (т. 2 а.с. 4).

Наказом №1-К від 12.01.2009 року з 12.03.2009 року ОСОБА_1 була переведена з посади сторожа КПП Сумського УВП УТОС на посаду складальника картонажних виробів з встановленим п'ятиденним робочим тижнем.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 29.04.2010 року було визнано вищезазначений наказ незаконним та стягнуто з Сумського УВП УТОС на користь ОСОБА_1 різницю у заробітній платі за березень-квітень 2009 року у розмірі 492,18 грн. (т. 1 а.с.8).

У зв’язку з незаконним переведенням ОСОБА_1 з квітня 2009 року не вийшла на роботу.

Не зважаючи на рішення суду позивачка була повинна на попередній посаді лише 22 листопада 2010 року відповідно до наказу № 22-К від 22.11.2010 року (а.с. 107).

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу місцевий суд виходив з того, що позивачка була незаконно переведена на іншу роботу а не звільнена з роботи.

Тому мова може йти лише про стягнення різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи. Проте такі вимоги позивачкою не заявлялися і суд при вирішенні спору не виходив за межі заявленого позову, не вбачає законних підстав для стягнення з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Проте з таким висновками місцевого суду колегія суддів погодитись не може.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Як вбачається з матеріалів справи у зв’язку з незаконним переведенням позивачка ОСОБА_1 10 березня 2009 року звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати наказ незаконним та відновити її порушені права а з середини квітня 2009 року не вийшла на роботу. Лише 29 квітня 2010 року суд ухвалив рішення, яким визнав наказ про переведення позивачки незаконним. Такий тривалий розгляд справи не був пов'язаний з винними діями позивачки. Поновлена на попередній посаді позивачка була лише 22 листопада 2010 року згідно наказу роботодавця (а.с. 107).

Невихід позивачки на роботу у зв’язку з незаконним переведенням на думку колегії суддів не можна вважати прогулом без поважних причин.

Враховуючи  вище викладене колегія суддів приходить до висновку, що у зв’язку з поновленням ОСОБА_1 на попередній посаді, відповідно до рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29.04.2010 року, на користь позивачки необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 1 травня 2009 року, оскільки за березень і квітень 2009 року позивачка вже отримала відповідну компенсацію за рішенням суду від 29.04.2010 року, по 21 листопада 2010 року.

При визначенні розміру середнього заробітку колегія суддів виходить з мінімальної заробітної плати, яку позивачка отримувала до переведення і про що сторони не заперечували, і яка складала в травні червні 2009 року - 625 грн., в липні, серпні та вересні 2009 року - 630 грн., в жовтні 2009 року – 650 грн., в листопаді та в грудні 2009 року – 744 грн., в січні, лютому та березні 2010 року – 869 грн., в квітні, травні та червні 2010 року – 884 грн., в липні, серпні та вересні 2010 року – 888 грн., в жовтні та листопаді 2010 року – 907 грн. Тому стягненню підлягає сума 13 537 грн. 90 коп. виходячи з такого розрахунку: 625+625+630+630+630+650+774+774+869+869+869+884+884+884+888+888+888+907+618,30 (15 роб. днів х 41 грн. 22 коп.)-(392+206,40+590 кошти які були отримані позивачкою в період вимушеного прогулу) = 13 537 грн. 90 коп. без утримання податків та обов’язкових платежів.

Підстав для стягнення середнього заробітку в розмірі, що заявлений позивачкою, колегія суддів не вбачає.

У зв’язку з частковим задоволенням позовних вимог та відповідно до ст. 88 ЦПК України застосовуючи принцип відшкодування судових витрат пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог стягненню з відповідача на користь держави підлягають 33 грн. судового збору та 75 грн. 60 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Тому рішення суду в частині відмови в стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу та в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню відповідно до ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2    задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 грудня 2010 року  в даній справі скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та в частині розподілу судових витрат, ухваливши в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Стягнути з Сумського Учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих на користь ОСОБА_1 13 537 грн. 90 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу без утримання податків та обов’язкових платежів.

Стягнути з Сумського Учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих на користь держави 33 грн. судового збору, 75 грн. 60 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів  може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -