Широківський районний суд Дніпропетровської області

Справа №: 3-84/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          18 лютого 2011 року суддя Широківського районного суду Дніпропетровської області Ліснецький І.В. розглянувши в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності  матеріали справи, які надійшли до суду від Територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с. Єльня Інєчського району Брянської області, мешканку АДРЕСА_1, фізична особа-підприємець, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, гр-ка України, раніше не притягувалася до адміністративної відповідальності у здійсненні правопорушення, передбаченого ст. 41 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при цьому положення ст. 268 КУпАП роз'яснено, клопотань не надходило,-

В С Т А Н О В И В :          

ОСОБА_1 –фізична особа-підприємець з 19.12.2005 року, адреса здійснення підприємницької діяльності: АДРЕСА_2 –відділ у магазині № 4 та с. Шестірня Широківського району Дніпропетровської області, вул. Центральна, будинок № 41 – відділ у магазині № 2. ОСОБА_1, як фізична особа-підприємець, яка використовує найману працю, несе персональну відповідальність за  дотримання вимог чинного законодавства про працю.

Так, ОСОБА_1 здійснюючи підприємницьку діяльність в сфері роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами при отриманні ліцензії в АДРЕСА_2 –відділ у магазині № 4 та с. Шестірня Широківського району Дніпропетровської області, вул. Центральна, будинок № 41 –відділ у магазині № 2 допустила порушення вимог законодавства про працю, а саме: всупереч вимог п. 3 ст. 96 КЗпП України  нарахування заробітної плати ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які працюють по найму ФОП ОСОБА_1, за період листопад 2009 р. - грудень 2010 р., проводиться приватним підприємцем у розмірі ? від мінімальної заробітної плати, встановленої на законодавчому рівні на момент нарахувань, тоді як продавець продовольчих товарів –це професія (посада), яка потребує спеціальних знань та достатньої кваліфікації, досвіду роботи з матеріальними цінностями, тому оплата праці по цій посаді у розмірі мінімальної заробітної плати вказує на вимоги законодавства про працю.

Всупереч вимог ст. 115 КЗпП України виплата заробітної плати найманим працівникам за період листопад 2009 р. - грудень 2010 р., окрім листопада-грудня 2010 р., проводилась приватним підприємцем один раз на місяць готівкою в терміни 28-31 числа щомісячно в місяці, наступному за звітним. Починаючи з листопада 2010 р. виплата заробітної плати проводиться два рази на місяць: 20 числа звітного місяця –авансові виплати; 06 числа місяця, наступного за звітним –остаточний розрахунок: але нормативного акту роботодавця, який би обумовлював строки виплати заробітної плати, погодженого з трудовим колективом, не розроблено.  

          Всупереч вимог ст. ст. 83, 116 КЗпП України при звільнені 01.02.2010 р. працівниці ОСОБА_2 їй нарахована та виплачена компенсація за 3 дні невикористаної щорічної відпустки, в той час як за період роботи 04.12.2009 р. –01.12.2010 р. вона не використала 4 дні щорічної відпустки (із розрахунку 24 календарні дні щорічної відпустки на рік): з 04.12.2009 р. –31.12.2009 р. – 28 календарних днів, з 01.01.2010 р. –01.02.2010 р. –30 календарних днів (без урахування 01.01.2010 р., 07.01.2010 р.). Всього 58 календарних днів. Кількість днів належної щорічної відпустки: 58/355 х 24 = 3, 92 = 4 дні щорічної відпустки. Остаточний розрахунок із працівницею ОСОБА_2 (48,64 грн. компенсації невикористаної щорічної відпустки) приватним підприємцем ОСОБА_1 проведено не вдень звільнення –01.02.2010 р., а тільки 31.03.2010 р. (платіжна відомість № 10 від 31.03.2010 р.)

Всупереч вимог ст. 107 КЗпП України приватний підприємець ОСОБА_1 в табелях обліку робочого часу фіксує відпрацьований робочий час працівників –в робочий день проставляється позначка «4»відпрацьовані години, вихідні дні у період листопад 2009 р. - грудень 2010 р. позначка «в»(субота-неділя). Відповідно до табелів обліку робочого часу наймані працівники працювали також у наступні дні (встановлені святковими і неробочими днями відповідно до ст. 73 КЗпП України): ОСОБА_3, ОСОБА_2 –01.01.2010 р., 07.01.2010 р., ОСОБА_3 - 08.03.2010 р.; 24.08.2010 р. Відповідно до відомостей нарахування та виплати заробітної плати за ці дні їм не проведена оплата праці за роботу у святковий і неробочий день. Також для ОСОБА_3 були робочими днями дні, наступні після святкових (які збігались із їх оговореними трудовими договорами вихідними днями –субота, неділя): 05.04.2010 р., 03-04.05.2010 р., 10.05.2010 р., 24.05.2010 р., 28.06.2010 що становить порушення вимог ч. 3 ст. 67 КЗпП України.

Всупереч вимог ст. ст. 79, 83 КЗпП України в грудні 2010 р. найманій працівниці ОСОБА_3 була надана щорічна відпустка (відповідно до табелю обліку робочого часу) на 3 календарні дні, з 01.12.2010 р. по 03.12.2010 р., робочими днями були з 06.12.2010 р. по 31.12.2010 р. (вихідні дні надавались субота-неділя). З пояснень приватного підприємця, то була основна частина щорічної відпустки за відпрацьований нею період 13.11.2009 -30.11.2010 р. (заява на відпустку відсутня, документів по обліку відпусток не ведеться). Відповідно до книги нарахувань заробітної плати найманій працівниці ОСОБА_3 у грудні 2010 р. нарахована: заробітна плата за відпрацьований період 06.12.2010 р. –31.12.2010 р. у сумі 409, 78 грн.; заробітна плата за 3 дні щорічної відпустки та компенсація за 23 дні щорічної відпустки (за належний до відпустки період 13.11.2009 р. –30.11.2010 р.) –загальна сума нарахувань склала 370, 24 грн. Правопорушення виявленні 02 лютого 2011 року під час проведення первинної планової перевірки щодо додержання законодавства про працю, загальнообов’язкове державне соціальне страхування державним інспектором праці на підставі виконання службових обов’язків згідно з Положенням про Держнаглядпраці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 50.

ОСОБА_1 вину визнала.

          Відповідальність за порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплата її не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю передбачено ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

          Таким чином, оцінюючи в сукупності добуті в судовому засіданні  докази, вважаю, що вина ОСОБА_1 доведена повністю та знайшла своє підтвердження в матеріалах справи: протокол про адміністративне правопорушення № 04-34-96/2 від 02 лютого 2011 року /а.с.1-2/, акт перевірки № 04-34-96/3 від 02 лютого 2011 року /а.с. 3-5/.

          Відповідно до ст. 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об”єктивне з”ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

          За ст. 23 КпАП України адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

          Тому на підставі вище викладеного, з урахуванням скоєного, ступеня вини, особи правопорушника, його сімейного та майнового стану, ст. ст. 34, 35 КУпАП вважаю за доцільне обрати адміністративне стягнення відповідно до ч. 1 ст. 41 КУпАП у вигляді штрафу.

          Керуючись ст. 41 ч. 1, ст. 284 ч. 1 п. 1 КпАП України, суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Визнати гр. ОСОБА_1 винною у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 41 ч. 1 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 550 /п’ятсот п’ятдесят/ гривень в рахунок держави.

Постанова може бути оскаржена в 10-ти денний строк.

Суддя    І. В. Ліснецький