Центральний районний суд м. Сімферополя

АР Крим, м. Сімферополь, вул. Турецька, 21, тел. (факс) 27-35-17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-272/11

  року                                                                                          м. Сімферополь

   РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

07 лютого 2011 року Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді Благодатної О.Ю.,

При секретарі Вишнякової К.С., Немикіної О.С.

Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Таврія Авто», третя особа ОСОБА_2 про стягнення винагороди за трудовою угодою, за позовом Публічного акціонерного товариства «Таврія Авто» до ОСОБА_1 про визнання договору про надання послуг недійсним, стягнення суми, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання трудової угоди недійсною,

В с т а н о в и в :

          ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Таврія Авто» про стягнення винагороди за трудовою угодою, мотивуючи свої вимоги наступним.

Між ОСОБА_1 і ВАТ «Таврія-Авто» (далі за текстом позову – Відповідач) 01 липня 2008 року було укладено трудову угоду на строк до 31.12.2008 р.

За умовами Угоди Позивач зобов’язався виконувати роботи (за переліком в пункті 1.1. Угоди), а Відповідач зобов’язався виплачувати щомісячну винагороду в розмірі 20000,00 (двадцять тисяч) гривень.

Порядок виплати встановлено в п. 2.2. Угоди, а саме: оплата проводиться не пізніше десятого дня місяця, що слідує за відпрацьованим.

Проте, відповідач оплатив тільки виконану роботу за липень 2008 року та не оплатив роботи, проведені Позивачем з серпня 2008 р. по грудень 2008 р. включно, хоча роботи за вказаний період були проведені повністю та у встановлений строк, що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт від 03.09.2008 р., від 03.10.2008 р., від 05.11.2008 р., від 01.12.2008 р., та від 12.01.2009 р. а також актами звірки взаєморозрахунків від 01.04.2009 р. та від 01.06.2009 р.  

15.01.2009 р. Позивач звернувся до Відповідача з заявою про проведення оплат за актами виконаних робіт від 03.09.2008 р., від 03.10.2008 р., від 05.11.2008 р., від 01.12.2008 р., та від 12.01.2009 р., проте оплата не була проведена.

11.03.2009 р. Позивач звернувся до Відповідача з листом, яким пропонував розрахуватись і попереджав про можливість звернення до суду.

В цей же день Відповідач розглянув звернення Позивача і листом №425 від 11.03.2009 р. повідомив про скрутне фінансове становище, гарантуючи оплату в строк до 10.04.2009 р., але й з настанням 10 квітня 2009 року не розрахувався з Позивачем до сьогоднішнього дня.

У зв’язку з вищевикладеним позивач просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Таврія-Авто» сто тисяч гривень заробітної плати за період з серпня 2008 р. по грудень 2008 р. включно. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Таврія-Авто» на свою користь втрати частини заробітної плати в зв’язку з порушенням строків її виплати станом на день винесення рішення. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Таврія-Авто» на свою користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку з заробітної плати при звільненні станом на дату винесення рішення, та судові витрати.

          ПАТ «Таврія Авто» звернулося до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору про надання послуг недійсним, мотивуючи свої вимоги наступним.

          01.07.08 року між сторонами був укладений трудовий договір. Відповідно до умов даного договору ОСОБА_1 зобов’язався виконати певні роботи. Даний договір носить всі ознаки фіктивності, у зв’язку з чим повинен бути визнаний недійсним, оскільки відсутнє вільне волевиявлення учасників правочину, його відповідність внутрьошній волі, а безпосередня дії сторін свідчать про відсутність наміру набути , змінити и припинити цивільні права та обов’язки.

          ОСОБА_1 в період с вересня по грудень 2008 р.р. працював у ТОВ «Закарпатська троянда» на посаді заступника Генерального директора. Вказана робота була основним місцем роботи , також дане товариство знаходилося у м. Алупка, а ПАТ «Таврія авто» знаходиться в м. Сімферополі. Все вищевказане свідчить про те, що при укладенні спірного договору ОСОБА_1 та ОСОБА_3 усвідомлювали та розуміли, що ОСОБА_1 не виконуватиме для ВАТ «Таврія Авто» жодні роботи, оскільки фізично знаходився в м. Алупці при виконанні своїх службових обов’язків.

          Також в період с серпня по грудень 2008 року на посаді начальника юридичного відділу в ТОВ «Таврія Авто» працювали ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які представляли ВАТ «Таврія Авто» в правоохоронних органах.

          Крім того, з актів виконаних робіт , які надав ОСОБА_1 в обґрунтування того, що він виконував роботи для ТОВ «Таврія Авто» не вказане які саме роботи він виконував.

          У зв’язку з вищевикладеним позивач просить визнати недійсним трудову угоду від 01.07.08 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Таврія Авто».

          20.08.10 року ПАТ «Таврія Авто» збільшили позовні вимоги, та просять також стягнути з ОСОБА_1 40000 грн., як булі безпідставно виплачені ОСОБА_1 за виконання робіт, які він фактично не виконував.

          ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 з позовом про визнання договору недійсним, мотивуючи свої вимоги наступним.

          Договір від 01.07.08 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Таврія Авто» всі ознаки фіктивності, у зв’язку з чим повинен бути визнаний недійсним, оскільки відсутнє вільне волевиявлення учасників правочину, його відповідність внутрьошній волі, а безпосередня дії сторін свідчать про відсутність наміру набути , змінити и припинити цивільні права та обов’язки.

          Також ОСОБА_2 вважає, що надані ОСОБА_1 акти виконаних робіт викликають сумнів, т.я. він їх надав до суду тільки в 2010 році, після того, як був звільнений директор ТОВ «Таврія Авто» ОСОБА_3

          У зв’язку з вищевикладеним ОСОБА_2 просить визнати недійсним трудову угоду від 01.07.08 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Таврія Авто».

          Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 до судового засідання не з’явився, надав суду заяву розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги за первісним позовом підтримує повністю, зустрічні позови просить залишити без задоволення.

          У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом – ОСОБА_6 первісний позов підтримав повністю, у задоволенні зустрічних просив відмовити, т.я. вони є необґрунтованими.

          Представник ПАТ «Таврія Авто» - ОСОБА_7 проти первісного позову заперечувала повністю, просила задовольнити позов ПАТ «Таврія Авто» та ОСОБА_2 на підставах, викладених у позові ПАТ «Таврія Авто».

          Представник ОСОБА_2 – ОСОБА_8 проти позову ОСОБА_1 заперечувала повністю, просила задовольнити позови ПАТ «Таврія Авто» та ОСОБА_2, на підставах, викладених у зустрічних позовах.

          Суд? заслухав думку сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, у задоволенні зустрічних позовів ПАТ «Таврія Авто» та ОСОБА_2 слід відмовити.

Судовим розглядом встановлено, що 01.07.08 року між ОСОБА_1 і ВАТ «Таврія-Авто»  було укладено трудову угоду на строк до 31.12.2008 р.

За умовами Угоди Позивач зобов’язався виконувати роботи (за переліком в пункті 1.1. Угоди), а Відповідач зобов’язався виплачувати щомісячну винагороду в розмірі 20000,00 (двадцять тисяч) гривень.

Порядок виплати встановлено в п. 2.2. Угоди, а саме: оплата проводиться не пізніше десятого дня місяця, що слідує за відпрацьованим.

Проте, відповідач оплатив тільки виконану роботу за липень 2008 року та не оплатив роботи, проведені позивачем з серпня 2008 р. по грудень 2008 р. включно, що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт від 03.09.2008 р., від 03.10.2008 р., від 05.11.2008 р., від 01.12.2008 р., та від 12.01.2009 р. а також актами звірки взаєморозрахунків від 01.04.2009 р. та від 01.06.2009 р.

15.01.2009 р. Позивач звернувся до Відповідача з заявою про проведення оплат за актами виконаних робіт від 03.09.2008 р., від 03.10.2008 р., від 05.11.2008 р., від 01.12.2008 р., та від 12.01.2009 р., проте оплата не була проведена.

11.03.2009 р. Позивач звернувся до Відповідача з листом, яким пропонував розрахуватись і попереджав про можливість звернення до суду.

ВАТ «Таврія Авто» листом №425 від 11.03.2009 р. повідомив про скрутне фінансове становище, гарантуючи оплату в строк до 10.04.2009 р., але й з настанням 10 квітня 2009 року не розрахувався з Позивачем до сьогоднішнього дня.

Відповідно до ст.. 24 КЗПП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.  Доказів наявності наказу або розпорядження ВАТ «Таврія Авто» про прийняття на роботу не надано.

На підставі ст.. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона ( підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони ( замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Дав оцінку правовідносинам, які виниклі між ОСОБА_1 та ВАТ «Таврія авто», суд вважає, що спірний договір є цивільно правовим, т.я. з винагороди, яка передбачена до виплати ОСОБА_1 не здійснювалися відрахування, передбачені трудовим законодавством, не надано суду доказів того, що ОСОБА_1 виконував правила внутрьошнього трудового розпорядку, у зв’язку з чим суд вважає, що між сторонами фактично був укладений договір підряду.

При таких обставинах, суд вважає, що на користь позивача підлягає стягненню сума у розмірі 100000 грн.

Суд не може погодитися з посиланням позивача за первісним позовом на ст.. 117 КЗпП України, та вважає, що його вимоги про стягнення суми заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні, т.я. сума, яка повинна була виплачуватися ВАТ «Таврія авто» не була його заробітною платою, а є винагородою за виконання певних робіт, у зв’язку з чим вимоги позивача за первісним позовом про стягнення втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушення строків її виплати , задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд  розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 не надано суду доказів розрахунку суми компенсації з урахуванням індексу інфляції, не підтверджений індекс інфляції, у зв’язку з чим позовні вимоги у цієї частині також підлягають залишенню без задоволення.

          Вимоги ПАТ «Таврія Авто» та ОСОБА_2 про визнання трудового договору від 01.07.08 року недійсним є необґрунтованими, у зв’язку з тим, що вони  не надалі суду належних доказів фіктивності даного договору.

          Згідно Постанови Пленуму ВСУ  від 06.11.09 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що «Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.  У разі якщо правочин ще не виконаний,  він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК», а також «24. Для визнання правочину фіктивним необхідно  встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

    Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

          ОСОБА_1  проведена оплата за липень 2008 року, згідно умов Трудового договору, підписання Актів приймання-передавання робіт, листування про наявність заборгованості, засвідчує про фактичний намір обох сторін досягнути результатів даної угоди та свідчить також про вчинення певних дій сторонами для досягнення мети угоди.

          Трудовій договір від 01.07.08 в якому пунктом 1.1 чітко передбачено обсяг робіт, необхідних для виконання працівником, пунктом 1.2 зазначено необхідність забезпечення роботодавцем працівника всім необхідним для виконання поставлених цілей, пунктом 1.3 передбачений обов’язок роботодавця вчасно розраховуватись із працівником за проведену роботу, пунктом 2.1 передбачений щомісячний розмір оплати праці, а пунктом 2.2 порядок проведення розрахунків з працівником.

          У зв’язку з вищевикладеним позовні вимоги ПАТ «Таврія Авто» та ОСОБА_2 про визнання трудового договору від 01.07.08 року , укладеного між сторонами, задоволенню не підлягають, у зв’язку з їх необґрунтованістю.

          Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню с ПАТ «Тарія Авто».

          На підставі ст..ст. 216, 837  України , керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 154,  209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Таврія Авто» про стягнення винагороди за трудовою угодою, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Таврія Авто» на користь ОСОБА_1 100000 ( сто тисяч ) грн., судові витрати у розмірі 120 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Таврія Авто» на користь держави державне мито у розмірі 1000 ( одна тисяча грн.).

В решті позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Таврія Авто» залишити без задоволення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Таврія Авто» до ОСОБА_1 про визнання договору про надання послуг недійсним, стягнення суми , залишити без задоволення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Таврія Авто», ОСОБА_1 про визнання трудової угоди недійсною, залишити без задоволення.

Рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| суду може бути оскаржено в Апеляційний суд АРК через Центральний районний суд м. Сімферополя протягом десяти|десятеро|.

Суддя:

    Суддя                                                                                          О. Ю. Благодатна