Справа № 22-1207\07                                        Головуючий у 1 інстанції: Цвіркун О.С.     

Категорія: 9                                               Доповідач: Хилевич С.В.

У Х В А Л А

іменем України

30 листопада 2007 року                                        м. Рівне

Колегія суддів Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого - судді: Оніпко О.В.

суддів: Хилевича С.В., Мельника Ю.М.

при секретарі судового засідання Томашевській І.М.

за участю ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Рівненського міського суду від 16 серпня 2007 року в справі за позовом відкритого акціонерного товариства „РІВНЕАЗОТ” до ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державний департамент інтелектуальної власності України; про визнання заяв про видачу патентів на винахід недійсними,

                    в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду від 16 серпня 2007 року позов задоволено повністю; визнано заяви від 18 грудня 2002 року про видачу деклараційного патенту України №56110А та від без зазначення дати про видачу деклараційного патенту України №56091А на винахід „Спосіб отримання вапняково-аміачної селітри” недійсними.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1зазначає, що  рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Намагаючись спростувати рішення суду, апелянт наполягає на правомірності перебування ОСОБА_4 на посаді виконувача обов'язки Голови Ради директорів відкритого акціонерного товариства „РІВНЕАЗОТ” (далі - ВАТ „РІВНЕАЗОТ”) і на чинності його підпису у спірній заяві.

Незаконним вважає застосування судом до спірних правовідносин положень ст. 48 ЦК Української РСР, яка регламентує питання недійсності угод. Вважаючи неправильним застосування норм цивільного права, наполягав на тому, що спір має вирішуватися із застосуванням норм адміністративного права.

Окрім того, суд першої інстанції, без урахування співавторства апелянта у винаході, всупереч ст. 33 ЦПК України не залучив ОСОБА_1 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Таким чином, суд вирішив питання про його права й обов'язки, хоча ОСОБА_1участі в справі не брав.

Також покликався на неналежність висновку спеціаліста в почеркознавчому дослідженні та на порушення судом першої інстанції таємниці нарадчої кімнати. 

Виходячи із непідвідомчості справи суду, просив рішення Рівненського міського суду від 16 серпня 2007 року скасувати й закрити провадження у справі.

В поданих апеляційному суду запереченнях ВАТ „Рівнеазот” покликалося на безпідставність апеляційної скарги.

ОСОБА_1та його представник - ОСОБА_3в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу повністю, надавши колегії суддів пояснення в межах її доводів.

Представник ВАТ „РІВНЕАЗОТ” у апеляційному суді, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, покликалася її безпідставність. Просила суд її відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Державний департамент інтелектуальної власності України явки свого представника в судове засідання не забезпечив, про час і місце  розгляду справи повідомлений належним чином.

     Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь в справі, і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення, виходячи з такого.

Судом першої інстанції при прийнятті до свого провадження позову  та при ухваленні рішення не з'ясовано наявність спірних правовідносин. Суд помилково прийняв до свого провадження в порядку цивільного судочинства та розглянув справу із застосуванням положень ЦПК України, натомість ця вимога не підлягає правовому захисту, що є підставою для скасування рішення суду із закриттям провадження в справі.

Законом України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” визначено умови та порядок оскарження рішення за заявкою, припинення дії патенту й визнання його недійсним (ст.ст. 24, 32-33). Визнання недійсною заяви про видачу патенту на винахід цим Законом не передбачено, як і не передбачено виникнення такого спору й іншими нормативно-правовими актами.

Колегія суддів вважає, що заява про видачу патенту не створює таких правових наслідків, які б порушували, давали підстави для оспорювання чи невизнання прав, свобод чи інтересів певного кола осіб, а тому не може бути предметом судового розгляду.

Таким чином, зазначена справа не належить до юрисдикції суду (непідвідомча суду), а провадження в ній підлягає закриттю відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України. 

Керуючись ст. 3, п. 1 ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 310, ст.ст. 313-315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити повністю.

Рішення Рівненського міського суду від 16 серпня 2007 року в справі за позовом відкритого акціонерного товариства „РІВНЕАЗОТ” до ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державний департамент інтелектуальної власності України; про визнання заяв про видачу патентів на винахід недійсними - скасувати.

Провадження у цій справі - закрити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.

Головуючий:

Судді: