Справа № 2-980/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

08 лютого 2011 року

         Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого –судді  Спаї В.В.,  

при секретареві -  Гудим О.І.,   

за участі позивача –ОСОБА_1,

за участі представника позивача –ОСОБА_2,

за участі відповідача –ОСОБА_3,

за участі представника відповідача -   ОСОБА_4,   

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

        Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, 01.10.2009 р. між ним та ОСОБА_3  було укладено договір позики, за яким ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі  221 713, 93 доларів США, взяв на себе зобов’язання повернути борг в строк до 01.11.2009 р., та надавши на підтвердження   укладеного договору розписку, утім, зобов’язання з боку відповідача за цим позовом за договором позики у частині повернення боргу виконано не було, в обумовлений у розписці строк грошова сума позикодавцеві  повернута не була, що й стало приводом для звернення позивача за судовим захистом.

       За судового розгляду за клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 судом було призначено у справі  судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої було ухвалено поставити наступні питання: чи виконано рукописний текст розписки від 01.01.2009 р. ОСОБА_3, та чи виконано рукописний текст розписки від 01.01.2009 р. ОСОБА_1 Проведення судово-почеркознавчої експертизи було доручено  Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, утім, через непроведення ОСОБА_3 оплати розрахунку висновку судового експерта №2882-10 справу було повернуто без виконання судової почеркознавчої експертизи.

       У судовому засіданні позивач підтримав вимоги позову повністю, надав пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві, пояснив, що із відповідачем є добрими знайомими, та не одного разу допомагав їй, коли в неї були складнощі, проте,  остання не виконала умов договору  та не повернула позичені  01.10.2009 р. грошові кошти,  та тому просив суд повністю задовольнити поданий позов; відповідач у судовому засіданні позов визнала повністю, не скористалася правом надання заперечень проти позову, пояснила суду, що власноруч писала розписку та отримала грошові кошти від позивача в обумовленому в розписці розмірі, та станом на дату розгляду справи судом грошові кошти позикодавцеві не повернула; разом з тим, відповідно до пояснень відповідача остання отримала акти  про необхідність оплати розрахунку висновку судового експерта, утім, оплата здійснена з її боку не була.

       Суд заслухавши пояснення сторін та їх представників, та дослідивши докази, дійшов до висновку про наявність підстав для ухвалення рішення про задоволення позову повністю, виходячи з наступного.           

       Згідно зі змістом ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

       Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; на виконання ч. 1 ст. 1047 цього Кодексу договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

        Згідно з ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

        Як було встановлено судом, 01.10.2009 р.  між сторонами у цій справі було укладено договір позики, за яким ОСОБА_1 надав ОСОБА_3, а остання отримала у борг грошові кошти в розмірі 221 713, 93 доларів США, надавши  підтвердження укладеного договору позики розписку у простій письмовій формі та взяв на сере зобов’язання повернути грошові кошти в строк до 01.11.2009 р., утім, з боку позичальника зобов’язання виконано не було,  грошові кошти позикодавцеві повернуті не були.

        Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

        За ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

        Підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за статтею 559 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

        Як було встановлено судом, факт отримання відповідачем за цим позовом грошових коштів від позичальника підтверджується розпискою, складеною в простій письмовій формі, в якій ОСОБА_3 підтвердила отримання грошових коштів від ОСОБА_1 в розмірі 221 713, 93 дол. США, взяв на себе зобов’язання повернути грошові кошти в строк до 01.11.2009 р., проте, грошові кошти не повернула, та суд зазначає, що доводи позивача є слушними, адже зобов'язання з боку відповідача на порушення ч. 1 ст. 526 ЦК не було виконано належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного  Кодексу.     

       Таким чином, беручи до уваги те, що відповідач порушив зобов’язання за укладеним договором позики,   допустивши його невиконання, правові наслідки порушення зобов’язання договором обумовлені не були, для суду вбачаються правові підстави задля поновлення  порушених прав позивача в обраний останнім спосіб, а саме для присудження стягнення грошової суми із особи, яка допустила порушення виконання боргового зобов’язання за договором.

        Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України;  відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. За розгляду справи позивач ОСОБА_1, на переконання суду,  довів ті обставини, на які посилався як на паству своїх вимог, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України; відповідач позов визнала повністю, тому,  з урахуванням приписів ч. 4 ст. 174 ЦПК України, згідно зі змістом якої у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, для суду вбачаються підстави для ухвалення рішення про задоволення позову та присудження до стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за договором позики від 01.10.2009 р., оскільки визнання відповідачем позову не суперечить закону, не  порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

       Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

       Разом з тим, при визначенні розміру суми, яка підлягає стягненню, суд виходить з того, що  грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях, утім, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ст. 533 ЦК України). Таким чином, оскільки сторонами  за договором позики не було встановлено іншого порядку визначення, сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається судом   за офіційним курсом відповідної валюти на день ухвалення судового рішення (відповідно до довідки з ПАТ КБ «ПриватБанк»офіційний курс НБУ на 08 лютого 2011 року складає 7,9450000 грн. за одиницю USD, тому, з урахуванням зазначеного для суду вбачаються правові підстави для визначення  суми  боргу в розмірі 1 (одного) мільйона 758  (сімсот п’ятдесяти восьми) тисяч 191 (ста дев’яноста однієї)  гривні  40 (сорока) копійок, виходячи з  наступного розрахунку:  221 713, 93 дол. США  х  7,9450000 грн. за одиницю USD.   Водночас, щодо посилання  представника відповідача ОСОБА_4 на те, що між сторонами у цій справі було укладено 16 грудня 2010 року договір про переведення боргу, то, виходячи з його змісту, зокрема, відповідно до умов набрання ним чинності (п. 4.2 договору), п. 1.1 та п. 3.1.2 останнього  чинності не набули, через що заміни боржника у зобов’язанні не відбулося.           

      Вирішуючи в обов’язкову порядку відповідно п. 4 ч. 1  ст. 215 ЦПК України питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги те, що позивач не має пільг щодо сплати судового збору та при подачі позову позивачем були  сплачені судові витрати, тому, у порядку ч. 1 ст. 88 ЦПК України, згідно зі змістом якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, на користь позивача з відповідача підлягають присудженню до стягнення  судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі  1700 грн. та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі  118 грн.     

        Керуючись ст.ст. 10, 11, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 212, 214-215  ЦПК України,    суд                                       

ВИРІШИВ:

        Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики  задовольнити повністю.    

        Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2,  суму боргу за договором позики від 01.10.2009 р. в розмірі 1 (одного) мільйона  758 (сімсот п’ятдесяти восьми) тисяч 191 (ста дев’яноста однієї)  гривні  40 (сорока) копійок.       

        Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2,  судові витрати, пов’язані зі  сплатою судового збору в розмірі 1 700 (однієї тисячі сімсот) гривень та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 118 (ста вісімнадцяти)  гривень.      

           Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги .               

         Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя