Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області    

                            Справа № 2-а-105/11

П О С Т А Н О В А

і м е н е м   У к р а ї н и

"10" лютого 2011 р. Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого Біла Л.  М.

при секретарі Янюк А. Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмільнику справу за позовом   ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України у Миколаївській області, з участю третьої особи на стороні відповідача, інспектора ВДАІ м. Вознесенська Єрошенко В.В про поновлення строку на оскарження і  скасування постанови , -

В С Т А Н О В И В :        

Позивач звернувся суд з позовом, в якому просить винести рішення, яким поновити строк оскарження постанови і  визнати незаконною та скасувати постанову серії ВЕ № 205817 від 7 вересня 2010  року, винесену інспектором ДАІ м. Вознесенська Єрошенко В.В. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КпАП України з накладенням штрафу в розмірі 425 гривень посилаючись на те, що його необґрунтовано було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 7 вересня 2010 року біля 14:40 години, керуючи автомобілем "МАН",  державний номер НОМЕР_1, в м. Вознесенськ при проїзді перехрестя з вул. Осипенко не продовжив рух у наміченому напрямку, а зупинився на виїзді перед світлофором при увімкнененні забороняючого сигналу. При цьому вказує на те, що постанову вчасно не отримав на руки, від підпису на ній не відмовлявся, ніяких свідків цього не було, а йому інспектор пообіцяв, що направить її поштою. Про зміст постанови дізнався у виконавчій службі, коли було відкрито виконавче провадження, а саме 6 січня 2011 року.

Позивач у судове засідання не з’явився, просив розглянути справу без його участі.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, причини неявки суду невідомі. Згідно ч.2 ст. 128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши представлені суду докази вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав:

Оскаржувану постанову в справі про адміністративне правопорушення позивач отримав  6 січня 2011 року, що підтверджується поштовим конвертом. Дана обставина є грубим порушенням статті 279 КУпАП Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення» та ст. 285 КУпАП України ч. 1 «Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено», ч. З «Копія постанови вручається під розписку», зазначені обставини не виконанні ІДПС ВДАІ м. Вознесенськ Єрошенко В.В., що лише свідчить, що винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення, у його відсутність, без повідомлення про час і місце винесення постанови.

              В порушення п. 2.7 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС України N 185 від 22.02.2001р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 березня 2001 р. за N 272/5463, до протоколу про адміністративне правопорушення не долучені матеріали, що підтверджують факт вчинення ним адміністративного правопорушення, а саме: рапорт посадової особи, заяви, пояснення свідків правопорушення.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2003 року «Про практику застосування судами України у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам передбаченими ст. ст. 283, 284 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення».  

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення;

При складанні протоколу  про адміністративне правопорушення інспектором  ДАІ істотно порушені норми процесуального права, закріплені ст. 268 КУпАП " Права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності", а також Розпорядженням Міністерства Внутрішніх Справ України № 466 від 21 березня 2009 року п.1.6 згідно якого слід "виключити випадки складання відносно водіїв транспортних засобів адміністративних протоколів без доведення їхньої вини чи достатніх доказів допущення ними порушень ПДР (фото-, відео матеріалів, показів свідків тощо) ", і тому позивач не може бути притягнутий до  адміністративної відповідальності за даних обставин,  так як він дійсно не здійснював даного правопорушення, що підтверджується його показами про порушення статті 63 Конституції України, оскільки, заперечення проти обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення під час розгляду справи належним чином не перевірено та не спростовано.

Суд вважає, що зміст постанови серії ВЕ № 205817 від 7 вересня 2010 року, винесеної інспектором ДАІ Вознесенськ Єрошенко В.В. не відповідає вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП, а саме: у ній не наведено достатніх доказів на підтвердження вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.2 КУпАП., що являється його процесуальним обов’язком.

Відповідно до ч. 5 ст. 288 КУпАП, особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 71, 128, 137, 158-160, 163, 167 КАС України, 247 п. 1, 258, 287, 288 КУпАП ст. 55 Конституції України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1  задоволити повністю.

Поновити строк оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ВЕ № 205817 від 7 вересня 2010 року, винесену інспектором ДАІ м. Вознесенськ Єрошенко В.В.

Постанову серії ВЕ № 205817 від 7 вересня 2010 року, винесену інспектором ДАІ м. Вознесенськ Єрошенко В.В. про притягнення ОСОБА_1  до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КпАП України визнати незаконною та скасувати, а провадження по справі закрити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя:                          Біла Л.М.