Справа №  2-51/11  р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2011  р. Красногвардійський районний суд АР Крим  в складі:

головуючого –судді Павлюкової О.В.,

при секретарі –Мустафаєвій А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_2  про стягнення суми боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач  звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що 12 лютого 2008 року вона уклала з відповідачем договір позики на суму 12625 грн. строком до 22 серпня 2008 року, яку відповідачка зобов’язалася повернути. Відповідачем отримано вказану суму, проте відповідач зобов’язання за договором не виконав, позику не повернув, незважаючи на неодноразові звернення про повернення суми боргу. На підставі викладеного просить стягнути борг в сумі 12625 грн., індекс інфляції в сумі 4077 грн. 86 коп., суму процентів за користування грошима за період з 12.02.2008 року по 13.09.2010 року в сумі 18937 грн. 50 коп. та понесені судові витрати.

          В судовому засіданні позивач вимоги підтримав, просив позов задовольнити та пояснив, що вона надала відповідачеві 12625 грн. зі сплатою відсотків за користування грошима, особисто. Для чого їй буди потрібні гроші їй невідомо, чи вкладала відповідачка її гроші у будь-які організації їй також невідомо, бо вона  давала гроші за для отримання відсотків.

          Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі, та пояснила, що дійсно отримала від позивачки 12.02.2008 року 12625 грн. Вказану суму позивачка передала їй на вокзалі в м.Дніпропетровську, але зазначена сума була передана їй для того, щоб вона (відповідачка) передала її у  ТОВ «Глобальна система тренінгів м.Дніпропетровська» учасника програми якої була вона та позивачка. Вказана сума була нею повністю передана до ТОВ «Глобальна система тренінгів м.Дніпропетровська», із ОСОБА_1  на зазначену суму із товариством був укладений договір. У теперішній час відносно засновників товариство порушено кримінальну справу і позивачка повинна стягувати вказані гроші із засновників товариства, а не з неї, бо вона тільки передала гроші, а не брала їх у борг для себе.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги  підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 12.02.2008 року між  ОСОБА_2 та  ОСОБА_1 укладено договір позики на суму 12625 грн., зі сплатою 75% річних строком на шість місяців до 22.08.2008 року. Вказано сума отримана відповідачем, що не заперечувалося сторонами у судовому засіданні.

Згідно ст.. 1046 ЦК України за  договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти  або  інші речі,  визначені  родовими ознаками,  а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму  позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно вимог ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та  в порядку, що встановлений договором.

Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики  та його умов може бути представлена розписка  позичальника .

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 3 статті 10 та статтею  60 ЦПК України передбачено, що  кожна сторона зобов’язана  довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи  в межах заявлених  вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно розписки ОСОБА_2 вона отримала 12.02.2008 року  від ОСОБА_1 гроші в сумі 12625 грн. за для участі в програмі під 75 % річних строком на шість місяців до 22.08.2008 року.

Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що вказану суму позивачка передала їй на вокзалі в м.Дніпропетровську, але зазначена сума була передана їй для того, щоб вона (відповідачка) передала її у  ТОВ «Глобальна система тренінгів м.Дніпропетровська» учасниками програми якої була вона та позивачка. Вказана сума була нею повністю передана до ТОВ «Глобальна система тренінгів м.Дніпропетровська», із ОСОБА_1  на зазначену суму із товариством був укладений договір на сумму 12625 грн.. Проти засновників вказаного товариство порушено кримінальну справу, в матеріалах якої мається договір на зазначену суму.

Зазначені відповідачкою доводи не підтверджені жодними доказами. Сторонами укладено  договір позики, в якому не має жодного зазначення про те, що на відповідачку покладено зобов’язання щодо передачі грошей, отриманих від ОСОБА_1  іншій фізичній або юридичній особі в інтересах позивачки.  

Крім того, не знайшли свого підтвердження доводи відповідачки щодо наявності договору між позивачкою ОСОБА_1 та ТОВ «Глобальна система тренінгів м.Дніпропетровська» на суму 12625 грн., яку вона нібито передала  бухгалтеру товариства  ОСОБА_3, документи, що підтверджують факт передачі грошей відсутні. Згідно ст. 1051 ЦК України якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Як вбачається з відповіді Головного слідчого управління МВС України від 14 січня 2011 року № 13/4-594 в провадженні ГСУ МВС України знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням  осіб, які були засновниками ТОВ «Глобальна система тренінгів м.Дніпропетровська», проте в матеріалах вказаної кримінальної справи відсутній реєстр договорів, в якому зареєстрований договір між ОСОБА_1 та ТОВ «Глобальна система тренінгів м.Дніпропетровська».

Також, суд не приймає в якості доказу передачі грошей, які вона отримала від ОСОБА_1  в товариство розписку  від 16.03.2009 року, згідно якої ОСОБА_4 отримала договір від 18.07.2008 року на ім’я ОСОБА_5 Вказана розписка не підтверджує факту того, що ОСОБА_1 доручила ОСОБА_2 передати отримані гроші до ТОВ «Глобальна система тренінгів м.Дніпропетровська», а також, що гроші в сумі 12625 грн. були передані ОСОБА_2 у зазначене товариство в інтересах ОСОБА_1

Не підлягають задоволенню вимоги позивачки про стягнення з відповідачки індексу інфляції в розмірі 4077, 86 грн., бо позивачкою не надано належних доказів про розмір індексу інфляції за розрахований період.

Таким чином, судом встановлено, що  позичальником ОСОБА_6 отримано від ОСОБА_1 гроші в сумі 12625 грн., які у встановлений договором строк, повернуті не були, тому з відповідача підлягає стягненню сума боргу у розмірі  12625  грн. проценти за користування грошима в сумі 75% річних  за період з 22.08.2010 року по 13.09.2010 року в розмірі 18937, 50 грн. в межах заявлених вимог, а всього 31562 грн. 50 коп.  

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України з відповідача також підлягають стягненню судові витрати, сплачені позивачем у сумі 435, 62 грн. (120 грн. витрати на ІТЗ, 315, 62 грн. – судовий збір), відповідно до розміру задоволених вимог.

На підставі ст.ст.1046, 1049 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 174, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 22.08.2008 року в розмірі 31562, 50 грн., судові витрати у сумі 435, 62 грн., а всього 31998 (тридцять одна тисяча дев’ятсот дев’яносто вісім) грн. 12 коп. Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення до колегії суддів судової палати по цивільних справах  Апеляційного суду АР Крим через Красногвардійський районний суд АР Крим. Особи, які не були присутні при оголошенні рішення можуть оскаржити його потягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: