Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-15328/10 Головуючий у 1 й інстанції - Маймур Ф.Ф.
Доповідач - Чубуков О.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
Головуючого судді: Чубукова О.П.
Суддів: Каратаєвої Л.О., Михайловської С.Ю.
при секретарі: Пантелеєвій Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2010 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості , -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Жовтневого районного суду у м. Дніпропетровську від 08 жовтня 2010 року позов задоволено частково:
- стягнуто солідарно з ОСОБА_2 в рахунок повернення заборгованості за кредитним договором - 190814,14грн.;
- стягнуто солідарно з ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус»на користь ПАТ КБ «Приватбанк» - 200,00грн.;
- стягнуто з ОСОБА_2 у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором - 6 853,32грн.;
- стягнуто солідарно з ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус»на користь ПАТ КБ «Приватбанк»у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором - 200,00 грн.
Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк»(ПАТ КБ «Приватбанк») у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення та відмовити у позові, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи , порушенням норм процесуальною права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду необхідно залишити без змін із наступних підстав.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові копни (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
В силу статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог нього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв діловою обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приймаючи рішення про задоволення вимог позивача до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо стягнення заборгованості за договором № 2008-МК-14 від 28.03.2008 року у розмірі 23 938,84 дол. США, суд першої інстанції виходив з того , що знайшлося підтвердження факту невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом, а також факту наявності у позивача, за умовами укладеного між ним та відповідачем договору права вимагати достроковою повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, приймаючи до уваги, що у судовому засіданні також знайшлося підтвердження факту невиконання поручителями своїх зобов'язань перед позивачем за відповідними договорами поруки. суд вважав за можливе стягнути солідарно з ОСОБА_2 . ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 2008-МК-14 від 28.03.2008 року -190 814.14 грн.
Вирішуючи вимоги позивача до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором № 8АД/ІЇЖ34000021518322 від 14.05.2008 року у розмірі 6 853,32 гри. суд виходив з того , що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом, а також факт наявності у позивача, за умовами укладеного між ним та відповідачем договору, права вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги и в даній частині підлягають задоволенню та стягнув з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № НЛМОЮ4000021518322 від 14.05.2008 року - 6 853.32 грн.
Відповідно до п. 2 договору поруки № 467 від 12.01.2009 року розмір відповідальності поручителя обмежений сумою 200 грн. тому вирішуючи вимоги позивача до усіх відповідачів за договорами № 2008-МК-14 від 28.03.2008 року та № 8ЛМІ)№4000021518322 від 14.05.2008 року, враховуючи вищенаведені фактичні обставини, суд прийшов до висновку про стягнення солідарно з відповідачів на користь ПАТ КБ "Приватбанк" у рахунок повернення заборгованості за договором № 2008-МК-14 від 28.03.2008 року - 200,00 грн.. та стягнення солідарно з ТОВ "УФА "Верус". ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" у рахунок повернення заборгованості за договором № 8АМОЮ4000021518322 від 14.05.2008 року -200,00 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових суд вважав за необхідне судові витрати покласти солідарно на відповідачів.
З таким висновками апеляційний суд погоджується, оскільки вони грунтується на вимогах закону, досліджених у судовому засіданні доказах , яким дана належна правова оцінка і є правильними, а що стосується доводів апеляційної скарги, то суд не може прийняти їх до уваги, тому що посилання апелянта про не прийняття зустрічного позову спростовується законодавством, так згідно ст. 130 Цивільного процесуального Кодексу України попереднє судове засідання не є обов'язковим . а докази потрібно подавати до , або під час проведення попереднього судового засідання.
Доводи апелянта про незаконність відкриття провадження по справі спростовуються ухвалою апеляційною суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2010 року(а.с.94-95) якою відкриття провадження по цій справі визнано обґрунтованим.
Так згідно ст. 113 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного із відповідачів за вибором позивача.
Також не може бути підставою для відмови у задоволенні позову і наявність договору поруки між товариством «Верус»та банком, оскільки цей договір чи окремі його умови, не визнані недійсними і не втратили чинності до теперішнього часу.
Вказуючи на те, що суд не перевірив правильність розрахунків позивача по сумі боргу апелянт посилається на безпідставне стягнення грошових коштів з його зарплатної картки проте відповідно до ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника таабо третіх осіб. Тобто це не є підставою для відмови у позові, а може бути підставою для подання іншого позову щодо неправомірності списання коштів. Таким чином апелянт не вказав в чому неправильність розрахунків, та не навів інших розрахунків щодо суми боргу.
Безпідставною є вимога апелянта про відмову у позові оскільки заборгованість він не заперечує, то мова може йти лише про зменшення суми пені. При вирішенні питання про зменшення неустойки суди повинні об’єктивно оцінити конкретну ситуацію: чи є цей випадок винятковим виходячи з інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; майновий стан сторін; ступінь виконання зобов’язання; причини неналежного виконання зобов’язання та форму вини боржника; співрозмірність розміру неустойки наслідкам порушення; добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо у зв’язку з чим , враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 відповідно до укладеного ним кредитного договору року зобов’язався сплачувати неустойку у вигляді пені у відповідному розмірі, та ним не доведено, що через свій майновий стан він втратив можливість сплатити пеню, добровільно винною стороною порушення не усувається, то в даному випадку апелянт не довів , як це вимагає ст. 10 ЦПК України обставин для зменшення суми неустойки. Крім того суд розглядає справу в межах позовних вимог, а зустрічна позовна вимога зі сторони відповідача про зменшення суми неустойки не заявлялася до початку розгляду справи судом першої інстанції по суті.
У зв’язку з вищенаведеним доводи, зазначені апелянтом в апеляційній скарзі необґрунтовані та зводиться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці, тоді як, згідно ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключним правом суду.
Таким чином суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального права, таке рішення є законним та справедливим, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2010 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя:
Судді: