Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-11761/10 Головуючий у 1 й інстанції - Брага А.В.
Доповідач - Чубуков О.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
Головуючого судді: Чубукова О.П.
Суддів: Каратаєвої Л.О., Михайловської С.Ю.
при секретарі: Пантелеєвій Ю.О.
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії , -
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2010 року позов задоволено частково, а саме визнано неправомірними дії УПФ України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська у періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року щодо виплати пенсії без урахування підвищення, встановленого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»; зобов’язано УПФ України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок пенсії, що була виплачена позивачці у періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням права отримувача пенсії на її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та виплатити на користь позивачки різницю між розрахованою та фактично виплаченою сумами; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та ставить питання про скасування рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції правильно встановив, що позивачка є особою, на яку поширюється дія абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року №2195-ІV (далі –Закон №2195-ІV),та має статус «дитини війни», що відповідачем не заперечується, та підтверджено пенсійним посвідченням (а.с.8) .
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України "Про державний бюджет України на 2006 рік" було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", однак Законом України від 19 січня 2006 року №3367-IV "Про внесення змін до ЗУ "Про державний бюджет України на 2006 рік" дію цієї статті було відновлено, але встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5, запроваджується з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, проте протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно –правових актів не видавалось, тому і підстав для нарахування підвищення у 2006 році не було і місцевий суд, беручи зазначені норми до уваги, обґрунтовано відмовив позивачці в задоволені позовних вимог за 2006 рік.
Згідно з пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік було зупинено та встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, які виплачуються замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп2007 зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу 11 Закону України від 28.12.2007 № 107-1У, щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду, а тому його бездіяльність є протиправною.
Доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни до уваги не беруться оскільки на час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався ст.28 ЗУ "про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Тому при визначені розміру підвищення відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Що стосується відсутності бюджетного фінансування передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" доплат до пенсії , то ця обставина не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного Фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, не пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
З огляду на викладене , рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2010 року, у даній справі є законним і обґрунтованим, а підстави для його скасування відсутні.
Керуючись Законом України від 02 грудня 2010 року «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами» ,ст. 195, ст. 197, ст. 198, ст. 200, ст. 206 КАС України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий суддя:
Судді: