Справа № 2-а-669/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2011 року Суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Бондар Я.М., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплатити їй надбавку до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01 січня 2006 року по 31.12.2010 року. Частину позовних вимог за період з 01.01.2006 року по 30.06.2010 року було залишено без розгляду у зв’язку з пропуском строку позовної давності ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 25.01.2011 року.

Позивач в обґрунтування  позову  зазначила, що відповідачем не здійснено перерахунок пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року в розмірі  30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

Відповідачем надано до суду письмове заперечення на позов, згідно з яким після прийняття Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 року №10-рп підвищення до пенсії виплачувалось у розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".   

Дослідивши чинне законодавство, матеріали справи та доводи сторін,  суд вважає,  що позов підлягає задоволенню у повному обсязі за наступних підстав.

Згідно із матеріалами справи встановлено,  що позивач ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1року та є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" №2195-ІV від 18 листопада 2004 року та має статус "дитини війни", про що зроблено відповідну відмітку в посвідченні, копія якого долучена до матеріалів даної справи.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  дітям  війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 1 січня 2006 року.

Стаття 6 Закону  України "Про соціальний захист дітей війни" була викладена згідно із підпунктом 2 п.41 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на  2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VІ від 28 грудня 2007 року  в  новій редакції - дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або  щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.   

Однак Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп визнано неконституційними норми відповідних статей Закону України "Про Державний бюджет України на  2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", в тому числі п.41 Розділу ІІ зазначеного Закону.

Згідно з ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення,  що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.       

Отже, з 22.05.2008 року норми Закону України "Про Державний бюджет України на  2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які визнані неконституційними, втратили чинність, а дію ст.6 Закону України №2195-ІV відновлено.

Таким чином, з цього періоду такій категорії осіб як "діти війни" поновлено право на отримання пенсії або  щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30 відсотків пенсії за віком.   

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.   

Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру надбавки до пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст. 6 Закону  України "Про соціальний захист дітей війни", а не  Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", відповідно до п.8 якої з 22.05.2008 року позивачу встановлено підвищення до пенсії в сумі 48,1грн., з 1 липня-48,2 грн. та з 1 жовтня 49,8 гривень.

Оскільки у 2010 році положення ст.6 Закону  України "Про соціальний захист дітей війни" не були змінені чи призупинені, тому у 2010 році  позивач має право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до  ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, відповідно до яких мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, - не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Законом України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" від 20 жовтня 2009 року та ст.52 "Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік"  для осіб, які втратили працездатність з 1 квітня 2010 року встановлено прожитковий мінімум 706 грн., з 1 липня 2010 року-709 грн., з 1 жовтня 2010 року - 723 грн., з 1 грудня 2010 року –734 грн.

З червня 2010 року  позивачу виплачено надбавку в розмірі 49,80 грн. в місяць, що підтверджує довідка, заперечення на а.с.11-12, матеріали пенсійної справи, що вказує на те, що   підвищення до пенсії з 1 травня 2010 року виплачувалось у меншому розмірі, ніж 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, тому суд приходить до висновку про існування протиправної бездіяльності відповідача протягом зазначеного періоду, яка виразилася у неприйнятті рішення про перерахунок пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 р.

Аналіз норм ст.58 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", п.15 Положення "Про Пенсійний фонд України", ст.ст.21,22,87 Бюджетного кодексу України дають можливість зробити висновок про те, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивачу (який має статус дитини війни) - покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.

Відсутність коштів не може бути перешкодою для виплати доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Так, реалізація особою права, яке пов’язане  з отриманням бюджетних коштів, яка базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги.

У справі "Кечко проти України"  Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Судові витрати по справі складають 3 грн.40 коп., які підлягають стягненню із бюджету на користь позивача згідно із ч.1 ст. 94 КАС України.

Відповідно до ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.

Керуючись ст.ст. 183-2, 256 КАС України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровській області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровській області здійснити перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_2 за період з 01 червня 2010 року по 31 грудня 2010 року згідно зі ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період та забезпечити її виплату.

Стягнути з місцевого бюджету на користь позивача ОСОБА_2 судовий збір (державне мито) в сумі 3 грн.40 коп.

Постанова згідно із ст.256 КАС України підлягає обов'язковому  негайному виконанню.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів після отримання її копії до  апеляційного суду через районний суд.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                             Бондар Я.М.