ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
|
"12" листопада 2007 р. |
Справа № 12/167-3539 |
15 год. 10 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Скрипчук О.С.
при секретарі судового засідання Дудник А.І.
Розглянувши матеріали справи
за позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи -ОСОБА_1, АДРЕСА_1, м. Тернопіль, (АДРЕСА_2, м. Тернопіль)
до відповідача: Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, вул. Білецька,1, м. Тернопіль
про: скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.06.2007р. №0003121704/0/40725 та податкового повідомлення-рішення від 04.06.2007р. №0003131704/0/40724.
За участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2 -представник, довіреність №139 від 08.08.2007р.
відповідача: Котюк У.Т. -податковий інспектор, довіреність №139 від 07.08.2007р.;
Білий В.В. -податковий інспектор, довіреність №31/7/10-015 від 04.01.2007р.
Суть справи:
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа -ОСОБА_1, м. Тернопіль, надалі позивач, звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль, надалі відповідач, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.06.2007р. №0003121704/0/40725 та податкового повідомлення-рішення від 04.06.2007р. №0003131704/0/40724.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що перевірка працівниками Тернопільської ОДПІ була проведена без повної та всебічної оцінки істотних обставин справи, що послугувало прийняття податковим органом незаконних рішень. В підтвердження викладеного додає свідоцтво від 26.12.2006р. №517731 про сплату єдиного податку, Акт Тернопільської ОДПІ від 23.05.2007р. №13-326/2036504497 «Про результати планової документальної виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.01.2005р. по 31.03.2007р.», рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.06.2007р. №0003121704/0/40725, податкове повідомлення-рішення від 04.06.2007р. №0003131704/0/40724, довідки-рахунок від 08.02.2007р. №366882, від 09.02.2007р. №366884, від 24.02.2007р. №366942, від 24.02.2007р. №366941.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача позовні вимоги не визнає, у запереченнях проти адміністративного позову від 12.09.2007р. просить суд відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що податковим органом за встановленні під час проведення перевірки порушення норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», положень Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»до позивача застосовані штрафні санкції та визначено суму податкового зобов'язання шляхом прийняття оспорюваних рішень. Також, зазначає, що підприємець здійснював діяльність у сфері роздрібної торгівлі автомобілями та напівпричепами фізичним особам за готівку, а така діяльність приватного підприємця повинна оподатковуватися по загальній системі оподаткування обліку та звітності.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено.
23 травня 2007 року працівниками Тернопільської ОДПІ була проведена перевірка діяльності позивача, за результатами якої складений Акт «Про результати планової документальної виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.01.2005р. по 31.03.2007р.», надалі Акт перевірки.
Перевіркою встановлено та зафіксовано в Акті перевірки порушення підприємцем ОСОБА_1, окрім іншого, п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме не проведення розрахункової операцій через належним чином зареєстрований реєстратор розрахункових операцій по реалізації за готівку транспортних засобів фізичним особам на суму 130000 грн. та п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме нараховано податок з доходів фізичних осіб за 1 квартал 2007 року на суму 14460,55 грн.
04 червня 2007 року Тернопільською ОДПІ прийнято рішення №0003121704/0/40725, яким на підставі Акта перевірки від 23.05.2007р. №4960/17-326/2036504497, п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»за встановленні порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»до підприємця ОСОБА_1 застосовані штрафні (фінансові) санкцій в розмірі 650000 грн.
04 червня 2007 року Тернопільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0003131704/0/40724, яким згідно з п.п. «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.5 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на підставі Акта перевірки від 23.05.2007р. №4960/17-326/2036504497 за встановленні порушення п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»підприємцю ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 14460,55 грн.
Дане рішення про застосування штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення оскаржуються позивачем в судовому порядку.
Оцінивши зібрані по справі докази та дослідивши норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з наступного.
Як зазначається в Акті перевірки (п. 2.1 Акту) в періоді, що підлягав перевірки приватний підприємець ОСОБА_1 здійснював діяльність за спрощеною системою оподаткування відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»шляхом придбання свідоцтва платника єдиного податку, а саме:
-- свідоцтво №159576 (надання послуг по перевезенню вантажів, ремонт автомобілів, торгівля промисловими товарами), терміном дії з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. із ставкою 200 грн. на місяць;
-- свідоцтво №489994 (надання послуг по перевезенню вантажів, роздрібна торгівля автомобілів), терміном дії з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. із ставкою 200 на місяць;
-- свідоцтво №517731 (надання послуг по перевезенню вантажів), терміном дії з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. із ставкою 200 грн. на місяць.
Підприємець ОСОБА_1 свою діяльність здійснює у сфері надання послуг по перевезенню вантажів, ремонту автомобілів та роздрібної торгівлі автомобілями. Ліцензія серії АБ від 21.06.2005р., терміном дії з 22.06.2005р. по 21.06.2010р.
Також, згідно даних перевірки позивач зареєструвався платником податку на додану вартість 25.01.2001р. в Тернопільській ОДПІ, свідоцтво НОМЕР_1. Згідно поданої заяви про реєстрацію платника ПДВ від 06.11.2006р. підприємець перереєстрований платником податку на додану вартість -свідоцтво НОМЕР_2 від 16.01.2007р.
Тернопільська ОДПІ в правомірність прийнятих рішень посилається за висновки Акту перевірки (п. 2.7 Акту), а саме згідно рішення сесії Тернопільської міської ради від 04.08.2006р. №4/16/103 вид підприємницької діяльності -торгівля транспортними засобами для платників єдиного податку не передбачений. В 1 кварталі 2007 року підприємець ОСОБА_1 здійснював вид підприємницької діяльності -торгівля транспортними засобами, який не передбачений для спрощеної системи оподаткування, тому за твердженням перевіряючих оподаткування такого виду діяльності проводиться по загальній системі оподаткування, обліку та звітності.
Перевіркою на підставі даних податкових накладних на реалізацію за 1 квартал 2007 року, даних виписки банку про рух коштів на розрахунковому рахунку, даних реєстрів виданих податкових накладних встановлено факт реалізації підприємцем за готівку автотранспортних засобів, а саме:
-- 08 лютого 2007 року згідно податкової накладної №01/ПР реалізовано за готівку напівпричіп марки FRUEHAUF, шасі НОМЕР_3, 1993 р/в, вартістю 9000 грн.;
-- 09 лютого 2007 року згідно податкової накладної №02/ПР реалізовано за готівку напівпричіп марки TRAILOR, шасі НОМЕР_4, 2000 р/в, вартістю 38000 грн.;
-- 24 лютого 2007 року згідно податкової накладної №03/ПР реалізовано за готівку сідловий тягач марки IVEKO-STAR, шасі НОМЕР_5, 1999 р/в, вартістю 38000 грн.;
-- 24 лютого 2007 року згідно податкової накладної №04/ПР реалізовано за готівку сідловий тягач марки IVEKO -440ЕТ, шасіНОМЕР_6, 1999 р/в, вартістю 45000 грн.
Таким чином, податковим органом на підставі матеріалів перевірки зроблений висновок, що підприємцем порушено п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»- не проведення розрахункових операцій через належним чином зареєстрований РРО розрахункових операцій по реалізації за готівку на суму 130000 грн. транспортних засобів фізичним особам та порушено п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян».
Як вбачається із поданого Тернопільською ОДПІ розрахунку до позивача були застосовані штрафні санкції в розмірі 650000 грн. згідно п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та здійснено нарахування податку на підставі п.п. «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.5 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Однак, твердження податкового органу щодо порушення підприємцем норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та положень Декрету КМУ України «Про прибутковий податок з громадян»спростовуються матеріалами справи та нормами чинного законодавства.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», надалі Закон по РРО, реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Пункт 1 статті 3 Закону про РРО встановлює, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Як підтверджується матеріалами справи 08.02.2007р. та 09.02.2007р. були укладені договори №19-09 та №21-02.
За умовами укладених договорів ДНВП «Рікас»зобов'язувалося за дорученням ОСОБА_1 здійснити в інтересах та за рахунок останнього пошук покупця на автомобіль TRAILOR, шасі НОМЕР_4, 1999 року випуску, автомобіль FRUEHAUF, шасі НОМЕР_3, 1994 року випуску, надати ОСОБА_1 послуги по оформленні довідки-рахунку на продаваємі автомобілі, а ОСОБА_1 зобов'язувався прийняти послугу та оплатити її.
Сторони по договору визначили винагороду за надані ДНВП «Рікас»послуги в сумі 60 грн., в тому числі ПДВ за окремий договір.
Згідно доданих до матеріалів справи довідок-рахунків від 08.02.2007р. №366882, від 09.02.2007р. №366884, від 24.02.2007р. №366942, від 24.02.2007р. №366941 позивачем було відчужено фізичним особам напівпричіп марки FRUEHAUF, шасі НОМЕР_3, 1993 р/в; напівпричіп марки TRAILOR, шасі НОМЕР_4, 2000 р/в; сідловий тягач марки IVEKO-STAR, шасі НОМЕР_5, 1999 р/в; сідловий тягач марки IVEKO -440ЕТ, шасі НОМЕР_6, 1999 р/в.
Разом з тим, торговельна діяльність провадиться суб'єктами господарювання у сфері роздрібної та оптової торгівлі. Суб'єкт господарювання для провадження торговельної діяльності може мати роздрібну, дрібнороздрібну торговельне мережу. Перелік торговельних об'єктів, які може використовувати суб'єкт господарювання для здійснення торговельної діяльності встановлений «Порядком провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення», яким затверджений Постановою КМУ від 15.06.2006р. №833.
Доказів того, що транспортні засоби знаходилися та реалізовувалися у приміщенні, де розташована каса підприємця податковим органом не надано та в Акту перевірки не зазначено.
Також, згідно п.п. 8.2.1. п. 8.2. ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під терміном “основні фонди” слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Враховуючи те, що основні фонди (основні засоби) підприємства не є продуктом праці, а також продукцією власного виробництва, що виробляється та/або реалізується суб'єктами підприємницької діяльності через оптову та роздрібну торгівлю, тобто не є товаром, призначеним для торгівлі, то і дія Закону № 1776-ІІІ не поширюється на операції з продажу основних фондів (як придатних для подальшого використання, так і не придатних).
Суд вважає, що здійснене відчуження транспортного засобу, що належав до основних фондів позивача, не відноситься до числа операцій з продажу товарів (наданні послуг) в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а тому на нього не поширюється дія Закону про РРО.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що реалізація транспортних засобів у зазначені вище способи не є розрахунковими операціями з продажу товарів у розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у зв'язку з чим позивач не зобов'язаний був проводити ці операції через реєстратор розрахункових операцій, матеріалами справи не підтверджуються порушення позивачем вимог Закону про РРО, а отже у відповідача не було правових підстав для притягнення позивача до відповідальності згідно із оспорюваним рішенням на підставі пункту 1 статті 17 наведеного нормативно-правового акта.
В частині позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 04.06.2007р. №0003131704/0/40724, яким за порушення п. 7.1 ст. 7 Закону України «про податок з доходів фізичних осіб»та ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»визначено підприємцю суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 14460,55 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме п. 12.1 ст. 12, дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону. Згідно п. 12.3 ст. 12. Закону, якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.
Пункт 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»надає визначення податкового агенту, згідно з яким податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.
При проведенні перевірки діяльності позивача перевіряючі Тернопільської ОДПІ, не дослідивши всіх істотних обставин справи, а саме факт здійснення ДНВП «Рікас»функцій податкового агента щодо продажу транспортних засобів дійшли до помилкового висновку про порушення підприємцем норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», положень Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян». В Акті перевірки не зазначено первинних документів, з яких податковий орган мотивував свої висновки, відсутній зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків.
Відповідно до вимог «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;
-- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;
-- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;
Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.
Вимоги, які встановленні вказаним Порядком перевіряючими Тернопільської ОДПІ при здійсненні планової документальної виїзної перевірки діяльності ОСОБА_1 не дотримано, що послугувало прийняття незаконних рішень, які підлягають скасуванню.
Разом з тим, суд відмовляє Тернопільській ОДПІ у клопотанні від 12.11.2007р. про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №7а/141-3689 за позовом підприємця ОСОБА_1 до Тернопільської ОДПІ про зобов'язання внести зміни у свідоцтво про сплату єдиного податку з 01.04.2007р., як таке що необґрунтовано заявлене. Справа №7а/141-3689 не пов'язана із даною справою і обставини, які будуть встановленні під час розгляду справи №7а/141-3689 на думку суду не можуть мати важливого значення для об'єктивного та всебічного розгляду даної справи.
Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. ст. 94, 98 КАС України судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок Державного бюджету.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України судове рішення, ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Стаття 258 КАС України передбачає, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 89 КАС України судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
На підставі наведеного, куруючись статтями 69-71, 86, 94, 99, 104, 158-163 Кодексу Адміністративного судочинства України, Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу Адміністративного судочинства України, господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Скасувати рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.06.2007р. №0003121704/0/40725 та податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 04.06.2007р. №0003131704/0/40725.
3. Стягнути з Державного бюджету на користь підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, м. Тернопіль, ідент. ОСОБА_7, - 3 грн. 40 коп. судового збору.
4. Виконавчий лист видати за заявою підприємця ОСОБА_1
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі «15»листопада 2007 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом двадцяти днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя О.С. Скрипчук