Справа № 2-а-152/11

ПОСТАНОВА

іменем України  

 04 лютого 2011 року                                           м. Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді Гамули Б.С., розглянувши у скороченому провадженні в місті Камені-Каширському адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у  Камінь-Каширському районі Волинської області про визнання дій щодо невиплати пенсії у розмірах, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  протиправними та зобов’язання здійснити нарахування  та виплату  пенсії відповідно до вказаного Закону,

встановив :

14 січня  2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, в якому зазначив,  що згідно ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закону) йому як інваліду внаслідок захворювання, щодо якого встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, повинна виплачуватись у зв`язку з призначеною ІІІ групою інвалідності державна пенсія в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Однак всупереч згаданим нормам управлінням ПФУ в Камінь-Каширському районі Волинської області (далі – Управлінням) йому проводиться виплата пенсії у значно меншому розмірі, з чим не погоджується.

Вважає, що виплата належної йому пенсії повинна проводитись, виходячи із  мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до  ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Просить визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі щодо невиплати їй пенсії у передбачених ст..ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірах, зобов’язати відповідача призначити державну пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію, за шкоду заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком та здійснити нарахування і виплату пенсій в згаданих розмірах за період  з  14 липня 2010  року по день розгляду справи судом.

1 лютого 2011 року Управлінням подано до суду письмове заперечення, де зазначено,  що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».   

Порядок обчислення пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається постановами Кабінету Міністрів України від 28.05.08 №530 та від 16.07.08 №654, якими встановлено розрахункові величини для обчислення розміру таких виплат.

Згідно п.6 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по ІІІ групі інвалідності, не може бути нижче 530 грн., а щомісячна додаткова пенсія згідно п.4 цієї Постанови встановлена інвалідам ІІІ групи у розмірі              15 % прожиткового мінімуму.

Відповідно до п.п.2 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», починаючи з 01 липня того ж року  пенсії в інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою інвалідів ІІІ групи,  не повинні бути нижчими 600 грн.

Вважає, що відповідно до ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком, визначений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим нормативно-правовим актом.

          Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення п.28 Розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким передбачалося внесення змін до Закону. Однак рішення про відновлення дії згаданого Закону у редакції, чинній до внесення змін до нього, Верховною Радою України не приймалось.

Зазначає, що Управління не може бути належним відповідачем  у даній справі, оскільки не є власником або розпорядником коштів Державного бюджету України та не наділено правом приймати законодавчі акти загальнодержавного значення.

          Просить в задоволенні позову відмовити.

Позов підлягає до часткового  задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується виданим йому відповідним посвідченням.

Як вбачається з довідки Волинської обласної МСЕК, позивачу з 26 жовтня 1999 року довічно встановлена ІІІ група інвалідності, причиною якої визнано захворювання, що пов`язане з проживанням на  території, забрудненій  внаслідок Чорнобильської катастрофи.  

У відповідності до ст.6 Закону України „Про пенсійне забезпечення” особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов’язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов’язку.

          Встановлено, що позивач знаходиться на обліку в Управлінні та з 10 травня 2002 року по даний час отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується довідкою відповідача.

За таких обставин суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління в частині зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії згідно ст.54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 14 липня 2010 року по    4 лютого 2011 року слід відмовити.

Крім отримуваної за вибором основної пенсії за віком позивач відповідно до ст.49  Закону має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІІ групи згідно   ст. 50 Закону призначається у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Однак розміри додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, зазнали змін, що відбулись відповідно до п.п.12, п.п.15 п.28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від  28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року.

Згадані положення бюджетного Закону рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними і такими, що втратили чинність з дня ухвалення вказаного рішення, чим спростовується твердження відповідача  про неприйняття Верховною Радою України  рішення про відновлення дії Закону у редакції, чинній до внесення змін до нього.

Відповідач згідно довідки виплачує позивачу щомісячну додаткову пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в менших розмірах, керуючись при цьому постановами Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та від 16 липня 2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».

Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні позивачеві розміру пенсії застосуванню підлягають ст.ст.50, 54 Закону, а не вище названі постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року та від 16 липня 2008 року №654,  оскільки останні істотно звужують обсяг раніше встановлених законом прав.

Суд, з огляду на відсутність іншого порядку визначення розміру мінімальної пенсії за віком, ніж передбачений ч.2 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з метою реалізації  конституційної гарантії на отримання пенсії, приходить до висновку про необхідність застосування відповідачем згаданої правової норми при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком, що є базовою величиною для розрахунку основної  і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, та дорівнює розміру визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідач всупереч ст.71 КАС України правомірності  своїх дій в частині виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у менших, ніж встановлений Законом, розмірах, не довів.

Таким чином, захисту підлягає право позивача шляхом зобов’язання Управління перерахувати і виплатити додаткову пенсію у передбаченому ст.50 Закону розмірі за період з 14 липня 2010 року  по 4 лютого 2011 року з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

Суд не стягує з Управління судового збору, оскільки від його сплати на підставі п.34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 31 січня 1993 року відповідач звільнений.

Керуючись  ст.ст.11, 17, 183-2, 186 КАС України, ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішенням Конституційного Суду України від  22 травня 2008 року               №10-рп/2008, суд

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України у  Камінь-Каширському районі Волинської області щодо невиплати ОСОБА_1 як особі, віднесеній до категорії І, інваліду ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи,  додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50 (п’ятдесяти) відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 14 липня 2010 року по 4 лютого 2011 року протиправними.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 як особі, віднесеній до категорії І, інваліду ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи,  додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50 (п‘ятдесяти) відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 14 липня 2010 року по   4 лютого 2011 року з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Камінь-Каширський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з подачею копії скарги до апеляційної інстанції.

Суддя:                                                                                         Б.  С.  Гамула