Справа № 2-а-106/11

ПОСТАНОВА

іменем України  

 31 січня 2011 року                                           м. Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі головуючого -  судді Гамули Б.С., розглянувши в порядку скороченого провадження в місті Камені-Каширському справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання нарахувати і виплатити надбавку до пенсії як дитині війни,

встановив:

24 грудня 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою, у якій зазначила, що вона, як дитина війни, має право  на щомісячну надбавку до пенсії  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Така надбавка їй виплачувалась у розмірі 10 відсотків мінімальної пенсії за віком, з чим не погоджується.

Стверджує, що дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі –Закону), що надає їй  таке право, Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет  України на 2008 рік»  була призупинена.  

Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та від                       22 травня 2008 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»  у цій частині визнано неконституційними.  

Таким чином, вона має право на отримання надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, що згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Просить визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі (далі – Управління) щодо невиплати їй надбавки до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком протиправною, зобов’язати нарахувати і виплатити щомісячну надбавку до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.6 Закону, за період  з 24 червня  2010 року по день постановлення судового рішення.

Відповідач у поданому 27 січня 2011 року  письмовому запереченні зазначив, що  згідно Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік"  Управління провело виплату позивачеві  надбавки до пенсії як дитині війни у 2010 році в розмірі по 49,80 грн. щомісячно.

Стверджує, що виплатити таку надбавку в інших розмірах Управління не могло, оскільки на даний час діє ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо виключного застосування мінімального розміру пенсії за віком тільки для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а для Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ця величина застосовуватись не може.

Вважає, що кошти на такі виплати у витратній частині бюджету Пенсійного фонду України не закладені,  Управління не є розпорядником коштів Державного бюджету України.

Просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позовні вимоги підлягають до повного  задоволення.

          Як вбачається з пенсійного посвідчення позивача, ОСОБА_1  має статус дитини війни.

          У зв’язку з цим вона  в силу ст.6  Закону має право на  отримання надбавки до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком, визначений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої,  за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі передбаченого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Такий прожитковий мінімум  у 2010 році згідно ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» складав з 1 січня — 695 гривень, з 1 квітня — 706 гривень, з 1 липня – 709 гривень, з 1 жовтня — 723 гривні.

Згідно листа Управління ОСОБА_1  як дитині війни надбавка до пенсії у 2010 році виплачувалась щомісячно у розмірі по 49,80 грн. Така виплата здійснювалась на підставі положень  п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», яким призупинялась дія ст.6 Закону.

          Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року згадані положення бюджетного Закону визнано неконституційними. Жодними іншими нормативно-правовими актами, у тому числі Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», положення ст.6 Закону не змінювалось.

Зазначене свідчить про обов’язок відповідача нараховувати і виплачувати позивачеві у 2010 році надбавку до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, якого Управління не виконує.

Суд з огляду на відсутність іншого порядку визначення розміру мінімальної пенсії за віком, ніж передбачений ч.2 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з метою реалізації  конституційної гарантії на отримання надбавки до пенсії, приходить до висновку про необхідність застосування відповідачем згаданої правової норми при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком, що є базовою величиною для розрахунку надбавки до пенсії як дитині війни, та дорівнює розміру визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Посилання відповідача на те, що Управління не може бути   належним відповідачем у даній справі, оскільки  не є власником або розпорядником коштів Державного бюджету України, безпідставне, так як згідно п.2.1 „Положення  про   управління   Пенсійного   фонду  України   в районах, містах і районах у містах" одним з основних завдань управління є забезпечення призначення і виплати пенсій.

Не мають правового значення і твердження відповідача про відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом розмірів надбавок до пенсії як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Відповідач всупереч ст.71 КАС України, заперечуючи проти позову, правомірності  своїх дій в частині виплати ОСОБА_1 надбавки до пенсії як дитині війни у меншому, ніж встановлений Законом, розмірі не довів.

Таким чином, захисту підлягає право позивача шляхом зобов’язання Управління перерахувати і виплатити надбавку до пенсії як дитині війни у передбаченому ст.6 Закону розмірі  за період з 24 червня 2010 року  по 31 січня 2011 року з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

Суд не стягує з Управління судового збору, оскільки від його сплати на підставі п.34 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від  31 січня    1993 року відповідач звільнений.

          Керуючись ст.ст.11, 17, 183-2, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп, суд

постановив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України у  Камінь-Каширському районі Волинської області щодо невиплати ОСОБА_1, як дитині війни, надбавки до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період   з 24 червня 2010 року по  31 січня 2011 року протиправною.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі нарахувати і виплатити ОСОБА_1 надбавку до пенсії в розмірі 30 (тридцяти) відсотків від мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 24 червня 2010 року по 31 січня 2011 року з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та  виплачених сум.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Камінь-Каширський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з подачею копії скарги до апеляційної інстанції.

Суддя:                                                                                         Б.  С.  Гамула