Справа № 2-390/09 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2009 року Солом’янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді - Коробенка С. В.

при секретарі - Маршалюк К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-ті особи -Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно, Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Київська міська рада, про припинення спільної часткової власності на домоволодіння, виділення у власність, розподіл земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом у березні 2008 року з позовними вимогами про визнання права власності на прибудову та зміну часток у праві спільної власності на будинок, а також - про розподіл земельної ділянки у натурі.

В подальшому, після проведення по справі судової будівельно-технічної експертизи, відповідно до заяви від 24.09.2008р. Позивач змінив свої позовні вимоги і просив винести рішення, яким припинити спільну часткову власність та поділити в натурі домоволодіння та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином:

•   -     виділити у власність ОСОБА_2 квартиру № 1 загальною площею 75, 1 кв. м у складі приміщень - № 1-1- кухні площею- 13, 3 кв, м., № 1-2- передпокій площею-14, 4 кв. м, № 1-3 житлову площею - 14, 1 кв. м, 1-4 житлову площею - 14, 4 кв. м., № 1-5- житлову площею 18, 9 кв. м; гараж за літ.’Т"; літню кухню за літ."Д", погріб за літ „Е", ганок;

•   -     виділити у власність ОСОБА_1 квартиру № 2 загальною площею 87, 9 кв. м у складі приміщень - № 2-1-передпокій площею 12, 7 кв. м, № 2-2 - житлова площею 37, 1 кв. м, № 2-3 житлова площею 15, 6 кв. м, № 2-4 - ванної площею 8, 2 кв. м, № 2-5-кухні площею 14, 3 кв. м; сарай за літ."З", погреб під сарай за літ. "З".

•   -     колодязь за літ № 1 залишити у спільному сумісному користуванні.

Земельну ^ділянку Позивач просив поділити у відповідності до додатку 3 проведеної по справі судової будівельно-технічної експертизи між співвласниками наступним чином:

ОСОБА_2 - площею 0, 0960 га (0, 1352 га х 71/100), до складу якої входить за державним актом площею - 0, 625 га, за правом у користуванні -0, 0335га;

ОСОБА_1 - площею 0, 0392 га (0, 1352 га х 29/100), до складу якої входить за державним актом площею - 0, 0375 га, за правом у користуванні- 0, 0017га.

Межа поділу між ділянками провести від межі Г-Д, що проходить вздовж вул. Леніна (точка на плані 18 додатка 3) на відстані 10, 21 м від кута (точка на плані 4 додатка 3) на розі межі Г-Д, що проходить вздовж вул. Леніна та межі В-Г, що проходить вздовж сусідньої земельної ділянки № 3 в напрямку житлового будинку літ., , І" довжиною 7, 28 м (точки на плані 18-19 додатка 3) паралельно лівої стіни сараю літ. „З" на відстані від неї 1, 0 м; далі в напрямку житлового будинку літ. „А" довжиною 9, 0 м (точки на плані 20-21 додатка 3) до перетинання з фасадною стіною цього житлового будинку під кутом 85, 4° до неї на відстані 4, 54 м від кута утвореного зовнішніми спинами житлового будинку літ. «А» та прибудовою до нього літ. „а"; далі по середині внутрішньої стіни житлового будинку між: квартирами № 1 та № 2 (точки на плані 21-22 додатка 3); далі від тильної стіни житлового будинку «А» (точка на плані 22 додатка 3) на відстані 9, 07 м від лівого кута тильної стіни житлового будинку «А» під кутом 70, 4° в напрямку меж сусідньої земельної ділянки № 34 (точки на плані 17-16 додатка 3) довжиною 6, 25 м (точки на плані 22-23-24 додатка 4) до перетинання з межею Б-В (точка на плані 24 додатка 3) на відстані 12, 54 м від кута (точка на плані 17 додатка 3) на розі відрізків межі Б-В (точки на плані 16-17 та 7-2 додатка 3), що проходить вздовж сусідньої земельної ділянки № 34.

Первісні позовні вимоги Позивача залишені судом без розгляду.

Представник Позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги у пдтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні заперечувала проти запропонованого Позивачем варіанту поділу земельної ділянки, оскільки у такому випадку її фактична частка приватизованої земельної ділянки не відповідала б ідеальній частці у спільній власності. Щодо припинення права спільної власності на домоволодіння та поділу будинку, то Відповідач покладалась на розсуд суду.

Представник Відповідача у судовому засіданні також заперечував проти поділу земельної ділянки за запропонованою Позивачем схемою.

Треті особи по справі - Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно, Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Київська міська рада просили слухати справу у відсутність їх представників..-.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до договору дарування від 22.07.1991р. Позивач ОСОБА_1 отримав у дар від свого батька 29/100 частин жилого будинку АДРЕСА_1. (а.с. 27-28). Інші 71/100 частин жилого будинку з господарськими будівлями на підставі договору дарування від 17.05.1990р. належать Відповідачу ОСОБА_2 (а.с. 41-42).

Рішенням виконавчого комітету Залізничної районної ради народних депутатів № 81 від 24.01.1995р. ОСОБА_1 дозволено замовити технічну документацію на добудову до належної йому частини будинку АДРЕСА_1 кухні, туалету, ванної кімнати, коридора, побудови сараю та погреба, (а.с. 14). При цьому в справі наявна копія заяви ОСОБА_2 про відсутність претензій з її боку щодо здійснення добудови Позивачем до його частини будинку (а.с. 13).

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги копії технічних паспортів на домоволодіння-за 1991 та 2003 роки (а.с. 23-26, 15-19) Позивачем були здійснені прибудови до своєї частини будинку, побудовані сарай та погреб.

Відповідач не заперечує, що вказана об’єкти добудовані саме Позивачем і не заперечує його право власності на них, хоча наголошує, що дозвіл на побудову ним сараю вона не давала.

Відповідно до проведеної по справі судової будівельно-технічної експертизи, після виконання Позивачем добудов фактичний розмір часток сторін в праві спільної часткової власності на домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Києві з врахуванням встановленого порядку користування становить: для ОСОБА_2 - 56/100 часток, а для ОСОБА_1 -44/100 часток.

Таким чином, суд звертає увагу сторін на те, що у відповідності до ст. 357 Цивільного кодексу України зазначені обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відповідну зміну часток у праві спільної часткової власності сторін на домоволодіння. Разом з тим, уточнена позовна заява такої вимоги не містить, а суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог.

Позивач просить суд припинити право спільної часткової власності із визнанням за кожною Стороною права приватної власності за приміщеннями домоволодіння, які фактично перебувають у їх користуванні - із визнанням за ними прав власності на квартиру № 1 та квартиру № 2.

Відповідно до ст. 356 Цивільного кодексу України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Разом з тим, відповідно до технічного паспорту, будинок за адресою АДРЕСА_1 (Жуляни) є житловим будинком садибного (індивідуального) типу.

Зі змісту статті 4 Житлового кодексу УРСР вбачається, що садибні жилі будинки є одноквартирними.

Відповідно до ст. 381 Цивільного кодексу України, садибою, як окремим об’єктом права власності, є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 p. N 507, будинки садибного типу (код 1110.3) належать до категорії одноквартирних будинків (код 1110). Вимога Позивача про визнання за сторонами прав власності на окремі квартири будинку із припиненням права спільної часткової власності фактично пов’язана з необхідністю зміни категорії на будинок з двома та більше квартирами (код 112).

Суд звертає увагу сторін на те, що усі питання щодо визначення та зміни статусу будинків входять до компетенції районної державної адміністрації і Суд не має підстав в даному випадку брати на себе функції зазначеного органу.

Крім того суд не має правових підстав для припинення права спільної часткової власності сторін на будинок, оскільки неможливо його припинити у відношенні таких його частин як спільний фундамент, дах та інш.

З огляду на викладене достатніх правових підстав для припинення права спільної часткової власності на один об’єкт (садибний будинок) і визнання прав власності сторін на об’єкти іншого характеру та правового регулювання (квартири в багатоквартирному будинку) суд не має.

Разом з тим, суд роз’яснює Позивачу його право повторно звернутись до суду з позовом про визнання за ним права власності на новозбудовані ним об’єкти та відповідну зміну часток у праві спільної часткової власності сторін на домоволодіння.

Судом встановлено, що рішенням виконкому міської (районної) ради депутатів № 541 від 18.11.1999р. за адресою: АДРЕСА_1, передана у користування земельна ділянка розміром 1200 кв. м (а.с. 99).

При цьому, відповідно до проведеної судової будівельно-техічної експертизи, загальний розмір земельної ділянки по АДРЕСА_1 (Жуляни) складає 0, 1352 га.(а.с. 58-77).

Рішенням Київської міської ради від 12.02.2004р. № 49/1259 Позивачу та Відповідачу по справі були видані державні акти на право власності на земельну ділянку площею 0, 1 га у частках відповідно 29/100 та 71/100 за адресою: АДРЕСА_1, (а.с. 12, 43)

Таким чином, частина земельної ділянки за вказаною адресою (площею 0, 1 га) перебуває у спільній власності сторін із визначенням їх часток, а інша частина (0, 0352 га) -перебуває у фактичному їх спільному користуванні.

Відповідно до висновку 77/61/08 судової будівельно-технічної експертизи від 28.06.2008р. у відповіді експерта на запитання, які можливі варіанти поділу приватизованої частини земельної ділянки, а також - окремо - варіант користування земельною ділянкою, що фактично знаходиться у користуванні сторін, але у відповідності до часток сторін у праві власності, зазначено, що надати такий варіант розподілу неможливо.

Єдиним можливодоцільним варіантом порядку користування присадибною територією біля будинку АДРЕСА_1 в м/р Жуляни в м. Києві відповідно до ідеальної частки кожного із співвласників домоволодіння 29/100 та 71/100 наведено у дослідницькій частині експертного висновку та на плані у додатку 3 до нього. Саме такий варіант пропонується в Позивачем у своїх позовних вимогах.

Разом з тим, суд звертає увагу Позивача на те, що у відповідності до запропонованого поділу земельної ділянки частина приватизованої земельної ділянки, яка виділяється Відповідачу буде значно менше за її ідеальну частку (71/100) в праві спільної власності, що призведе до порушення її прав. Відповідач заперечувала проти запропонованого поділу ділянки саме з цих підстав.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості щодо правових підстав користування сторонами земельною ділянкою в межах, які перевищують розмір приватизованої земельної ділянки, зокрема - в розмірі 0, 0152 га.

Так, судом встановлено, що у 1999 році згідно матеріалів кадастрової справи сторонам надавалась у користування земельна ділянка розміром 0, 12 га. В подальшому на 0, 10 га з цієї земельної ділянки сторонам виданий державний акт на право власності. Частина земельної ділянки, що залишилась у користуванні сторін становила де-юре 0, 02 га, проте як вбачається з матеріалів справи де-факто у користуванні сторін залишилась земельна ділянка розміром 0, 0352 га, тобто право користування сторін на лишки земельної ділянки в розмірі 0, 0152 га матеріалами справи не обгрунтоване. За таких обставин суд не може вирішувати питання про розподіл цієї ділянки між сторонами, оскільки у такому випадку будуть порушені права Київської міської ради.

Крім того, у відповідності до ст. 92 Земельного кодексу України надання земельних ділянок у постійне користування здійснюється тільки виключному колу юридичних осіб, натомість фізичним особам земельні ділянки надають лише в оренду.

Таким чином, з огляду на вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову через його необгрунтованість.

Керуючись ст. 92 Земельного кодексу України, статтями 355-358, 364, 365 Цивільного кодексу України, статтями 30, 57-60, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десятії днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.