ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1

УХВАЛА

18 вересня 2024 року                                                  м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_2

прокурора – ОСОБА_3

захисників – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

потерпілої – ОСОБА_7

обвинувачених – ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку застосованих запобіжних заходів у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , у виді домашнього арешту відносно обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та відсторонення від посади обвинуваченого ОСОБА_11 та клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжних заходів відносно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , -

встановив:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження № 42022160000000279 від 29.08.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27 ч.ч.2, 3 ст.146, ч.5 ст.185, ч.4 ст.189, ч.3 ст.27 ч.ч.2, 3 ст.28, ч.2 ст.365, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_9 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.2, 3 ст. 146, ч.5 ст.185, ч.4 ст.189, ч.ч.1, 2 ст.263, ч.2, ч.3 ст.28, ч.2 ст.365, ч.3 ст.28, ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_10 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.28, ч.2 ст.365, ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_11 , у вчиненні злочинів, передбачених, ч.5 ст.27, ч.2 ст.146, ч.2 ст.163, ч.5 ст.27, ч.4 ст. 189, ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.365, ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 368 КК України.

Прокурор у судовому засіданні підтримав подані клопотання про продовження застосування до кожного з обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, до кожного з обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та про продовження відсторонення від посади обвинуваченого ОСОБА_11 . В обґрунтування заявлених клопотань прокурор зазначив, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу до кожного з обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 під час досудового розслідування не зникли та існувати не перестали.

Потерпілі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та представники потерпілих ОСОБА_17 , ОСОБА_18 – адвокати ОСОБА_21 , ОСОБА_22 будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились. При цьому, матеріали справи містять заяви потерпілих про здійснення судового провадження за їх відсутності, тому суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності вказаних потерпілих та їх представників, у зв`язку з невідкладністю розгляду заявлених клопотань.

Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримала клопотання прокурора.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_4 заперечили проти задоволення клопотання прокурора, оскільки прокурором не доведено існування ризиків.

Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання прокурора. При цьому, захисник ОСОБА_5 надала суду клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на нічний домашній арешт, обґрунтовуючи його тим, що обвинувачений раніше не судимий, має на утриманні сім`ю, а саме двох неповнолітніх дітей, а також батька та мати пенсійного віку, яка страждає на ряд тяжких хронічних захворювань та є необхідність в їх утриманні. Окрім того, зазначила, що обвинувачений страждає рядом тяжких хронічних захворювань, при цьому медична допомога в умовах попереднього ув`язнення не має можливості забезпечити йому належне лікування, що було підтримано обвинуваченим.

Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_10 в судовому засідання заперечили проти клопотання прокурора. При цьому, захисник ОСОБА_5 надала суду клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту на нічний домашній арешт, мотивуючи його тим, що ризики на які посилається прокурор відсутні. Окрім того, зазначила, що обвинувачений ОСОБА_10 має постійне місце реєстрації та проживання, працевлаштований, перебуває у фактично сімейних відносинах зі своєю співмешканкою, утримує трьох неповнолітніх дітей та матір похилого віку, яка наразі потребує стороннього догляду у зв`язку із захворюванням, є раніше не судимим, за місцем проживання та попередньої служби характеризується позитивно, що було підтримано обвинуваченим.

Захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_23 заперечували проти задоволення клопотання прокурора та просили змінити запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту на нічний домашній арешт для забезпечення можливості утримувати сім`ю, окрім того просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора у продовженні відсторонення ОСОБА_23 від посади.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження застосування до обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд виходить з наступного.

За змістом ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення – це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання обґрунтованості підозри, яке порушено в клопотаннях прокурора, на даній стадії не є предметом розгляду судом та мало місце коли особи перебували у процесуальному статусі підозрюваних.

Разом із цим, питання, які суд повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, визначені змістом ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).

Розглядаючи клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Крім того, судом враховується позиція Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд враховує засаду верховенства права, закріплену у ст.8 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини (далі – Суд, ЄСПЛ), яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті підлягає обов`язковому застосуванню під час кримінального провадження.

Вирішуючи питання щодо клопотань прокурора про продовження застосування до обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , стосовно кожного окремо, суд оцінює тяжкість покарання, що загороджує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованих їм злочинів, за однин з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна; вік та стан здоров`я обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , щодо яких відсутні відомості, які б перешкоджали триманню їх під вартою; розмір шкоди, який завданий потерпілим у даному кримінальному провадженні внаслідок вчинення інкримінованих їм протиправних дій та про відшкодування якої потерпілі звернулись до суду з позовними заяви.

Також, суд враховує той факт, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 інкримінується умисний тяжкий корисливий корупційний злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України, відповідальність за який встановлена у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю на строк до 3-х років, з конфіскацією майна та у разі визнання їх винуватими, відповідно до положень ст.ст. 74 та 75 КК України, стосовно них, не може бути застосовано звільнення від покарання та його відбування.

Водночас, з урахуванням того, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 мають значний досвід роботи в органах поліції, тобто мають стійкі зв`язки з іншими структурними підрозділами державної влади, зокрема з іншими співробітниками правоохоронних органів Одеської області, що незважаючи на їх звільнення з органів поліції, дають обвинуваченим можливість отримати паролі для безперешкодного проходження пунктів пропуску та здійснити виїзд за межі України.

Вищезазначені обставини дають підстави вважати, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливе переховування обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від суду з метою уникнення відповідальності як кримінальної так і цивільної.

Окрім того, враховуючи те, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні ще фактично не розпочатий, у зв`язку із чим судом згідно із засадою безпосередності дослідження показань, встановленої ст. 23 КПК України, не допитані обвинувачені, потерпілі та свідки, які підлягають безпосередньому допиту судом, суд вважає, що в даному випадку існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого незаконного впливу обвинуваченими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на потерпілих та свідків, шляхом їх залякування з метою зміни, викривлення або відмови від наданих ними показань.

При цьому, судом також враховується той факт, що обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 достеменно відомі анкетні данні свідків та потерпілих, в тому числі місця їх проживання та з урахуванням наявності у кожного з обвинувачених стійких зв`язків з іншими структурними підрозділами органів державної влади, з огляду на їх тривалий час праці в органах поліції, дають змогу останнім самостійно або за допомогою третіх осіб незаконно впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні.

Суд також вважає, що до теперішнього часу в зазначеному кримінальному провадженні існує ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки судовий розгляд зазначеного кримінального провадження фактично ще не розпочатий, та з урахуванням досвіду ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в системі органів поліції, будучи обізнаними з тактикою та методикою розслідування кримінальних правопорушень, кожен з обвинувачених може вчинити певні дії щодо перешкоджання кримінальному провадженню.

Таким чином, враховуючи вищевикладені у їх сукупності, стосовно кожного з обвинувачених окремо, суд вважає, що наявні достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для застосування відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до кожного окремо запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час не відпали, оскільки є обґрунтовані підстави вважати, що перебуваючи на волі кожен із обвинувачених може переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що було доведено прокурором у судовому засіданні та не спростовано стороною захисту.

За таких обставин суд вважає клопотання прокурора про продовження строку застосування відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , стосовно кожного окремо, запобіжного заходу у виді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом із цим, суд звертає увагу захисника ОСОБА_5 на тому, що той факт, що свідки та потерпілі допитані під час досудового розслідування та попередженні про кримінальну відповідальність за надання неправдивих свідчень, не виключає існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки суд досліджує докази безпосередньо та показання учасників кримінального провадження суд отримує усно і не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених КПК.

Окрім того, суд вкотре наголошує, що ризик це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для кримінального провадження подій та запобіжний захід застосовується саме для запобігання ризиків, тобто до моменту їх настання, при цьому кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії щодо ухилення від суду, достатньо обґрунтованого припущення, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, що спростовує твердження сторони захисту про відсутність доказів на підтвердження ризиків, заявлених стороною обвинувачення.

Також, суд враховує посилання захисника ОСОБА_5 щодо наявності у обвинуваченого ОСОБА_9 сім`ї, зокрема двох неповнолітніх дітей, батька та мати пенсійного віку, яка страждає на ряд тяжких хронічних захворювань, водночас зауважує на тому, що зазначені обставини не були стримуючим фактором щодо не вчинення обвинуваченим інкримінованих йому злочинів, ці обставини вже оцінювались судом у минулих рішеннях, а тому не можуть слугувати беззаперечними стримуючими факторами та гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Водночас, суд враховує твердження захисника ОСОБА_5 щодо наявності у ОСОБА_9 ряду хронічних захворювань і, зазначає наступне.

Так, відповідно до наданих стороною захисту виписок із медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_9 №22/1544 від 20.10.2022 року та №23/0680 від 16.02.2023 року, обвинувачений має ряд захворювань, зокрема гіпертонічну хворобу ІІ ст., початкова ознаки церебрального атеросклерозу, хронічний безкамений холецистит, остеохондроз шийного відділу хребта, хронічна вертеброгенна цервікалгія, астено-невротичний синдром.

Разом і з цим, суд в черговий раз зауважує на тому, що стороною захисту не надано будь-яких доказів, які б об`єктивно свідчили про критичний стан обвинуваченого та вказували на обставини, які відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України виключають можливість застосування відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Окрім того, стороною захисту також не надано жодного доказу на підтвердження звернення ОСОБА_9 до керівництва слідчого ізолятора зі скаргами на здоров`я.

Отже, суд дійшов висновку, що захисником ОСОБА_5 не доведені виключні обставини для зміни відносно обвинуваченого запобіжного заходу, оскільки з огляду на характер та тяжкість інкримінованих ОСОБА_9 злочинів, наявність доведених стороною обвинувачення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає, що застосування відносно останнього більш м`яких запобіжних заходів, в даному конкретному випадку, не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Окрім того, доводи захисника про визначення розміру застави суд також визнає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки приймаючи рішення від 26.12.2023 року суд вже врахував обставини кримінального провадження, положення ч. 4 ст. 183 КПК України, виходячи із конкретних обставини інкримінованих обвинуваченим діянь, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, та не визначався розмір застави, й наразі суд, дослідивши клопотання сторони обвинувачення та беручи до уваги доводи сторін кримінального провадження, приходить до переконання про відсутність підстав для визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , оскільки інкриміновані йому злочини, вчиненні із застосуванням насильства.

Вирішуючи питання щодо клопотання прокурора про продовження відносно обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 строку застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами ст.181 КПК домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

При вирішенні клопотань прокурора про продовження відносно обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , стосовно кожного окремо, строку застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим, зокрема ОСОБА_10 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, за одне з яких, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, ОСОБА_11 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, за одне з яких, передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна; вік та стан здоров`я обвинувачених; наявність постійного місця проживання у кожного із обвинувачених.

Зазначені вище обставини свідчать про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого переховування обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 від суду з метою їх ухилення від кримінальної відповідальності.

Окрім того, враховуючи те, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні ще фактично не розпочатий, у зв`язку із чим судом згідно із засадою безпосередності дослідження показань, встановленої ст. 23 КПК України, не допитані обвинувачені, потерпілі та свідки, які підлягають безпосередньому допиту судом, суд вважає, що в даному випадку існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого незаконного впливу кожним із обвинувачених на потерпілих та свідків, шляхом їх залякування з метою зміни, викривлення або відмови від наданих ними показань.

Також, враховуючи те, що обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , кожному окремо, у разі визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованих їм злочинів загрожує додаткове покарання у виді конфіскації майна, є підстави вважати, що обвинувачені можуть вчинити дії, спрямовані на приховування речей та відчуження майна, яке може бути конфісковане, тобто існує ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що прокурором доведено існування в зазначеному кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, водночас з урахуванням того, що обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , кожен окремо, не порушували покладені на них процесуальні обов`язки, суд вважає, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту в повній мірі забезпечує виконання ними їх процесуальних обов`язків, та буде достатнім для запобігання зазначених вище ризиків, у зв`язку із чим вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора щодо продовження відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , стосовно кожного окремо, строку застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту на два місяці.

Надаючи оцінку позиції сторони захисту щодо застосування запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту до кожного з обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_23 , судом зазначається, що соціальні зв`язки кожного з обвинувачених, їх стан здоров`я та їх процесуальна поведінка беззаперечно мають істотне значення при вирішенні питання про вид запобіжного заходу, однак в даному випадку зазначені обставини не дають підстав для застосування запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту кожному з обвинувачених, оскільки ризики негативної поведінки обвинувачених та небезпека наслідків такої поведінки, яка загрожує належній реалізації мети та досягнення завдань кримінального провадження, мають більш вагоме значення з точки зору публічного інтересу в контексті обставин, що обумовлюють необхідність застосування такого запобіжного заходу (перебуваючи не під цілодобовим домашнім арештом можуть переховатись від суду, здійснити вплив на потерпілих та свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином) та запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту, не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що нічний домашній арешт не зможе запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, у зв`язку з чим доводи захисників про можливість застосування запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту до кожного обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_23 суд визнає необґрунтованими та до уваги не приймає.

Суд вважає, що цілодобовий домашній арешт із покладанням процесуальних обов`язків визначених у ч. 5 ст.194 КПК, з носінням електронного засобу контролю, зможе уберегти від існуючих ризиків переховування обвинувачених від суду, незаконного їх впливу на свідків та потерпілих, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином та забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Разом з тим, враховуючи, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також в зв`язку з проведенням активних воєнних дій на території Держави Україна збройними силами російської федерації, майже на всій території України лунають повітряні тривоги, що сповіщають цивільне населення про необхідність прослідувати до найближчого укриття, суд вважає за можливе надати обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відповідний дозвіл на перебування у бомбосховищі, чи іншому укритті на час оголошення повітряної тривоги у місцевості за місцем фактичного проживання, та у випадках необхідності отримання невідкладної медичної допомоги залишати житло, під час перебування під цілодобовим домашнім арештом.

Заслухавши доводи прокурора про необхідність продовження відсторонення обвинуваченого ОСОБА_11 від посади, позиції інших учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 131 КПК України відсторонення від посади є заходом забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а тому будь-які обмеження щодо реалізації цього права, у тому числі і відсторонення особи від посади під час кримінального провадження, повинно здійснюватися виключно з підстав та у порядку, передбаченому КПК України.

Згідно із ч. 5 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції», особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 156 КПК України відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.

Як передбачено вимогами ч. 2 ст. 157 КПК України, при вирішенні питання про відсторонення від посади слідчий суддя, суд зобов`язаний врахувати такі обставини: правову підставу для відсторонення від посади; достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; наслідки відсторонення від посади для інших осіб.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави зробити висновок, що за результатом розгляду клопотань про продовження відсторонення від посади суд встановлює, чи є достатні підстави вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці обвинуваченого, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або іншими діями протиправно перешкоджати кримінальному провадженню.

З матеріалів провадження вбачається, що інкриміновані ОСОБА_11 злочини вчиненні останнім з використанням ним посади та службового становища, у зв`язку із чим є достатні підстави вважати, що ОСОБА_11 , перебуваючи на посаді керівника Відділення №28 (Одеса) Мережа відділень №1 (Одеса) Регіональна мережа №5 (Одеса) Національна дирекція Операційна дирекція, під час судового розгляду кримінального провадження, може використовувати свої службові повноваження та можливості у власних інтересах та інтересах третіх осіб впливати на свідків, потерпілих та перешкоджати кримінальному провадженню.

Також, суд зазначає, що займана обвинуваченим посада керівника Відділення №28 (Одеса) Мережа відділень №1 (Одеса) Регіональна мережа №5 (Одеса) Національна дирекція Операційна дирекція, свідчить про об`єктивну потребу здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських заходів щодо забезпечення діяльності підприємства та вимагає від ОСОБА_11 комунікації з працівниками вказаного підприємства. Однак зміст і характер спілкування вказаних осіб не може бути предметом контролю з боку прокурора або суду. Суд не виключає, що у такий спосіб обвинувачений матиме можливість прямо або опосередковано впливати на позицію свідків та потерпілих, здійснювати на них відповідний тиск з метою домогтися вигідних для себе свідчень під час судового розгляду.

Отже, суд дійшов висновку, що кількісно ті ризики, які стали підставою для відсторонення від посади, на даний час не зникли та існувати не перестали.

Протягом дії попередньої ухвали суду забезпечити досягнення цілей, заради яких було здійснено відсторонення від посади, іншими засобами було неможливо.

Враховуючи те, що прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що обвинувачений перебуваючи на посаді може продовжити використовувати займану посаду в особистих цілях та в інтересах третіх осіб, а відтак клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Разом із цим, враховуючи неявку в судове засідання адвоката ОСОБА_24 та подання ним заяви про його участь в іншому судовому засіданні без відповідних підтверджень, суд, з урахуванням положень ст.ст.138, 324 КПК, вважає за необхідне зобов`язати останнього надати суду документи на підтвердження поважності неявки у судове засідання.

Керуючись ст.ст. 331, 369-372, 376 КПК України, суд, -

постановив:

У задоволенні клопотань захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжних заходів відносно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 – відмовити.

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 – задовольнити.

Застосований до обвинувачених ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до кожного з них окремо, запобіжний захід у виді тримання під вартою продовжити строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 16 листопада 2024 року.

Застосований до обвинувачених ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою:  АДРЕСА_1 ,  ОСОБА_11 ,  ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючого за адресою:  АДРЕСА_2 , до кожного з них окремо, запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, із забороною цілодобово залишати житло де кожен з них мешкає, за виключенням випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та/або у разі оголошення повітряної тривоги з метою перебування в укритті та покладені на обвинувачених  ОСОБА_10  та ОСОБА_11 , на кожного з них окремо, обов`язки, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 8, 9 ч.5 ст.194 КПК України продовжити строком на 2 (два) місяці.

Виконання ухвали суду в частині продовження застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту до обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 покласти на прокурора, який підтримує публічне обвинувачення у кримінальному провадженні, контроль за поведінкою та контроль в частині носіння електронного засобу обвинуваченими ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , покласти на співробітників Національної поліції за місцем проживання обвинувачених.

Продовжити строк відсторонення обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від посади керівника Відділення №28 (Одеса) Мережа відділень №1 (Одеса) Регіональна мережа №5 (Одеса) Національна дирекція Операційна дирекція, строком на 2 місяці, тобто до 18 листопада 2024 року.

Строк дії ухвали суду в частині продовження щодо кожного з обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою становить до 16 листопада 2024 року, включно.

Строк дії ухвали суду про продовження застосування до обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та покладених обов`язків закінчується 18 листопада 2024 року, включно.

Строк дії ухвали суду про продовження відсторонення від посади обвинуваченого ОСОБА_11 становить до 18 листопада 2024 року, включно.

Судовий розгляд відкласти, у зв`язку з неявкою в судове засідання адвокатів ОСОБА_25 та ОСОБА_24 .

Зобов`язати адвоката ОСОБА_24 надати суду документи на підтвердження поважності причин його неявки у судове засідання.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченими, які тримаються під вартою, – в той же строк з моменту вручення їм копії ухвали. В іншій частині ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя

Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1

18.09.2024

Єдиний унікальний номер справи: №522/24066/23

Номер провадження № 1-кп/ 522/2533/24

Головуючий суддя– ОСОБА_1