625/237/24

Провадження № 2/625/96/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2024 р. с. Різуненкове

Коломацький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Скляренка М.О.,

за участю секретаря судового засідання Рахімової О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селі Різуненкове Богодухівського району Харківської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» в особі його представника Мєшніка К.І. звернулося до Коломацького районного суду Харківської області із позовною заявою, в якій позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank», укладеного між його сторонами 27 лютого 2020 року, у розмірі 69097 гривень 43 копійки, а також понесені Акціонерним товариством «УНІВЕРСАЛ БАНК» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 гривень 00 копійок.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 27 лютого 2020 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, і підписавши Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, яка разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір надання банківських послуг, ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомився та отримав примірник у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір про надання банківських послуг «Monobank» та зобов`язався виконувати його умови.

Крім того, представник позивача, обґрунтовуючи позов, вказав, що на підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 50000 гривень 00 копійок у виді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.

Як запевнив у позовній заяві позивач в особі його представника Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» виконало умови вказаного вище договору, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту, проте ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за договором не виконав, не надав Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами, внаслідок чого станом на 26 березня 2024 року у нього виникла заборгованість перед АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» у розмірі 69097 гривень 43 копійки, про стягнення якої позивачем заявлено вимогу.

Відповідною ухвалою, постановленою суддею Коломацького районного суду Харківської області 04 вересня 2024 року, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження за вказаним вище позовом і справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Будь-які процесуальні дії як то забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо, не вчинялися.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, при цьому 21 серпня 2024 року ОСОБА_2 , діючи від імені та в інтересах позивача, подав до суду письмову заяву за вх.№1415/01-51/24 (а.с. 40), в якій просив справу розглядати без участі представника АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», а також зазначив про те, що АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» позовні вимоги підтримує повністю, необхідні докази наявні в матеріалах справи, будь-які клопотання і заяви у позивача відсутні.   

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином в порядку, визначеному ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за його зареєстрованим місцем проживання (а.с. 55, 58).

Причини неявки відповідач суду не повідомляв, будь-яких заяв та клопотань від нього не надходило, у встановлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк відзиву на позовну заяву не подавав.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому, відповідно до частини третьої вказаної статті Кодексу якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не подав, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що всім учасникам судового процесу судом створені належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог і заперечень, а також надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством України повноважень, спрямованих на всебічне, повне та об`єктивне з`ясування всіх обставин справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, долучені у якості додатку до позовної заяви, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Так, частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

27 лютого 2020 року з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк»,  підписавши Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, в якій просив відкрити поточний рахунок на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку (а.с. 14).

Підписавши Анкету - заяву до Договору про надання банківських послуг відповідач погодився, що вказана Анкета - заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір надання банківських послуг.

Також відповідач визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису і що його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях.

Крім того, підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного цифрового підпису.

Разом із цим, Анкета-заява не містить будь-яких відомостей про розмір кредитного ліміту, процентну ставку, строк кредитування, наслідки порушення умов кредитування, тощо.

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 27 лютого 2020 року, укладеного між АТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 , вбачається, що станом на 26 березня 2024 року загальний залишок заборгованості за наданим кредитом складає 69097 гривень 43 копійки (а.с. 7-13).

Із долученого позивачем до позовної заяви Витягу з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank/Universal Bank (далі Умови) (а.с.15-27) вбачається, що договір про надання банківський послуг «Monobank» - це укладений між Банком та Клієнтом договір про відкриття рахунку, випуск і обслуговування Платіжної картки з можливістю встановлення ліміту кредитування, що складається з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank/Universal Bank, загальних умов випуску та обслуговування платіжних карток, Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг «Monobank», Паспорту споживчого кредиту, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту, Інформації щодо відкриття поточного рахунку та випуску електронного платіжного засобу (в разі наявності) та Тарифів.

Анкета-заява до договору про надання банківських послуг «Monobank» - це письмове звернення клієнта до Банку з проханням відкрити йому банківський рахунок та/або надання йому інших банківських послуг на умовах, визначених Договором. Підписана клієнтом Анкета-заява є підтвердженням укладення Договору.

Також, згідно Умов банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням Платіжної картки та/або мобільного додатка, випускає та надає клієнту у користування Платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням Платіжної картки та/або мобільного додатка, згідно умов Договору.

Для надання послуг Банк видає Клієнту Картку. Підписанням Анкети-заяви Клієнт і Банк укладають Договір про надання банківських послуг «Monobank». Датою укладення Договору є дата підписання Клієнтом Анкети-заяви та отримання Картки. Картка передається Клієнту у віртуальному вигляді у Мобільному додатку, або особисто уповноваженим співробітником або доставляється рекомендованою поштою, кур`єрською службою за адресою, вказаною Клієнтом в Анкеті-заяві, або іншим способом, що дозволяє однозначно встановити, що Платіжна Картка була отримана Клієнтом.

Відповідно до глави 5 розділу ІІ Умов ліміт кредитування та строк його дії встановлюються згідно умов, зазначених у цьому Договорі. Ліміт до використання розраховується та встановлюється Банком виходячи з внутрішніх процедур Банку та зазначається Клієнту в електронному вигляді через мобільний додаток або іншим способом з використанням каналів дистанційного обслуговування. Сторони домовилися, що Банк має право на власний розсуд переглядати ліміт до використання в межах суми Ліміту кредитування, що зазначена в Договорі. Клієнт шляхом розрахунку за товари та послуги та/або отримання готівкових коштів з використанням Платіжної картки після встановлення або зміни ліміту до використання, підтверджує факт згоди з встановленням ліміту до використання (а.с. 25).

Пунктом 5.25 глави 5 розділу ІІ Умов визначено, що сторони погодили, що зобов`язання Банку за цим Договором та Додатками до нього за невикористаною Клієнтом сумою кредиту/ліміту кредитування є відкличними і без ризиковими (Банк має право відмовитись від надання кредиту/встановлення ліміту кредитування без будь-якого обґрунтування своєї відмови).

Зі змісту вказаних вище положень, закріплених в Умовах, вбачається, що підписання Анкети-заяви не є обов`язковою умовою для видачі картки, а також, що Банк має право відмовити у наданні кредиту (встановленні ліміту кредитування) без будь-якого обґрунтування своєї відмови.

З огляду на зміст позовних вимог і обставини, якими позивач обґрунтовував такі вимоги, з врахуванням приписів, закріплених у ч. 1 ст. 81, ст.ст. 77 - 80 ЦПК України, позивач мав би довести належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами ті обставини, що ним прийняте відповідне рішення про видачу відповідачеві картки із встановленням певного ліміту, розміру кредитного ліміту, і що така картка видавалася ОСОБА_1 і що вона ним отримувалася, а також що останній внаслідок використання кредитних коштів допустив заборгованість.

В той же час, позивачем на підтвердження обставин, якими він обґрунтовував позовні вимоги, надано лише розрахунок заборгованості за договором № б/н від 27 лютого 2020 року, укладеним між АТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 , станом на 26 березня 2024 року, Анкету заяву до Договору про надання банківських послуг від 27 лютого 2020 року, Витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank/Universal Bank, Витяг з тарифів за карткою Monobank та Паспорт споживчого кредиту Чорної картки Monobank.

При цьому вказані докази як кожен окремо, так і в своїй сукупності, не містять відомостей про прийняте Банком рішення щодо видачі ОСОБА_1 картки із встановленням певного ліміту, розміру кредитного ліміту, а також про те, що така картка видавалася відповідачу та ним отримувалася і що ОСОБА_1 внаслідок використання кредитних коштів та несвоєчасне їх повернення допустив заборгованість перед позивачем.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У частині першій статті 638 ЦК України закріплено норму, згідно якої істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами, закріпленими у ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Згідно з вимогами п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність Банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Універсал Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк мав би підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Як вбачається із наданих представником позивача у якості доказів Витягу з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank/Universal Bank та Витягу з тарифів за карткою Monobank, вказані документи відповідачем ОСОБА_1 не підписувалися. Більше того, в матеріалах справи взагалі відсутні докази, які б беззаперечно свідчили про те, що саме з цими Умовами і правилами надання банківських послуг та тарифами ознайомився відповідач ОСОБА_1 і з ними погодився, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили в собі умови в тій редакції, як вони викладені в поданих до суду Витягу з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank/Universal Bank та Витягу з тарифів за карткою Monobank.

При цьому, як вбачається із витягу з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів мonobank І Universal Bank, вказані Умови і правила затверджені протоколом правління № 46 від 24 листопада 2021 року та набули чинності 27 листопада 2021 року (а.с.15-27), тобто після підписання відповідачем Анкети-заяви. А враховуючи, що відповідач підписав Анкету-заяву 27 лютого 2020 року, то посилання позивача на ознайомлення останнього із вказаними Умовами є безпідставним.

Роздруківка із сайту позивача не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

У рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Виходячи із вказаних вище норм чинного законодавства України, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.

В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ч. ч.1 та 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Із наданих позивачем доказів лише Анкета-заява містить підпис відповідача. Водночас, анкета-заява не містить відповідних істотних умов кредитного договору і в ній відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, зазначення суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту, визначення розміру процентів за користування кредитом та інших істотних умов. Крім того, позивачем не надано інших доказів на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі, зазначеному ним у позовній заяві.

При цьому суд зазначає, що наявність і доведеність лише факту підписання відповідачем анкети-заяви за відсутності інших належних і допустимих доказів не свідчить про видачу йому позивачем кредиту, позаяк це не ґрунтується на положеннях закону і будь-яких відомостей з цього приводу така анкета-заява не містить.

Крім того позивачем не доведено, тобто ним не подано належних і допустимих доказів на підтвердження того, яка саме картка ним видавалася відповідачу, а також не доведено розміру виданих ОСОБА_1 кредитних коштів (розміру встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок).

Верховний Суд у постанові, ухваленій 27 березня 2020 року у справі №703/3063/18, дійшов висновку, що в зв`язку з ненаданням банком доказів видачі кредитної картки та розміру кредиту, суд позбавлений можливості перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу.

Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не може вважатися доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено факту укладання кредитного договору на заявлених позивачем умовах.

З огляду на вищевказані обставини, взявши до уваги те, що позивач не довів належними та допустимими доказами обґрунтованості та правомірності своєї вимоги щодо стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором, суд вважає таку вимогу безпідставною, і такою, що задоволеною бути не може.

За приписами,  закріпленими у  ч. 1 ст. 141 ЦПК України,  судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно платіжного доручення № 29869444757, датованого 31 липня 2024 року, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028 гривень 00 копійок (а.с. 5).

При цьому, з огляду на відмову у задоволенні позову, суд, за правилами, визначеними ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне судовий збір покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.12, 19, 81, 133,141, 259, 264, 265, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 24 вересня 2024 року.

Суддя:                                        М.О. Сляренко