Справа № 464/5149/24 Головуючий у 1 інстанції: Дулебко Н.І.

Провадження № 33/811/1345/24 Доповідач: Галапац І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі:

судді Галапаца І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 на постанову судді Сихівського районного суду м.Львова від 26 серпня 2024 року,

з участю правопорушника - ОСОБА_1

в с т а н о в и в:

цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп судового збору.

Згідно постанови судді, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді начальника юридичного відділу ТОВ «Львівський бронетанковий завод» (ТОВ «ЛБТЗ»), та будучи членом комісій з питань охорони державної таємниці, в порушення ст. 28 Закону України «Про державну таємницю» та пунктів 116, 122, 378 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 №939, не виконав взятого на себе письмового зобов`язання громадянина України у зв`язку з допуском до державної таємниці, а саме не вжив заходів щодо охорони державної таємниці відповідно до вимог режиму секретності та не забезпечив контролю за охороною державної таємниці, що призвело до порушень вимог щодо забезпечення режиму секретності в установі, згідно з витягом з акта перевірки стану охорони державної таємниці в ТзОВ «Львівський бронетанковий завод» від 04.06.2024 №62/26/4740дск.

В апеляційній скарзі правопорушник ОСОБА_1 покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною. Вважає, що в мотивах постанови не зазначено в чому полягають конкретно його винні діяння, як члена комісії Товариства, які б підпадали під кваліфікацію адміністративного правопорушення, передбаченого п.6 ч.1 ст. 212-2 КУпАП. Зазначає, що місцевим судом не враховано, що відповідно до п.148 Наказу Товариства «Про призначення відповідальних осіб та комісій», відповідальність за результати роботи комісії, документальне оформлення за наслідками роботи комісії, покладається на голову комісії, а не на її членів. Стверджує, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про вчинення ним адміністративного правопорушення.

Просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі щодо нього за п.6 ч.1 ст. 212-2 КУпАП закрити.

Заслухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1 про задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд, приходить до висновку, що така задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Так, згідно диспозиції п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП адміністративним правопорушенням є порушення законодавства про державну таємницю, а саме невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці.

Як вбачається із матеріалів справи суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченогоп.6 ч.1 ст. 212-2 КУпАП.

Такий висновок суду підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення №62/26/5747 від 03 липня 2024 року; витягом з акта перевірки стану охорони державної таємниці в ТзОВ «Львівський бронетанковий завод» від 04 червня 2024 року №62/26/4740дск; витягом з Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року №939; відповіддю ТОВ «ЛБТЗ» «Про вжиття заходів» №163-дск від 29 липня 2024 року; ??висновком за результатами проведення службового розслідування за фактами порушень, які можуть призвести до витоку секретної інформації №157-дск від 29 липня 2024 року; ??витягом з пункту 97 наказу ТОВ «ЛБТЗ» від 02 січня 2023 року №1; ??витягом з пункту 100 наказу ТОВ «ЛБТЗ» від 02 січня 2024 року №1; протоколом засідання експертної комісії з проведення експертизи цінності документів №2-дск від 28 березня 2023 року; протоколом засідання експертної комісії з проведення експертизи цінності документів №-дск від 04 січня 2024 року; висновком за результатами проведення службового розслідування за фактами порушень, які можуть призвести до витоку секретної інформації №28-дск від 23 лютого 2024 року; письмовим зобов`язанням ОСОБА_1 у зв`язку з допуском до державної таємниці (додаток 9 до Порядку, форма 9), а також поясненнями свідків - головного спеціаліста відділу охорони державної таємниці УСБУ у Львівській області ОСОБА_2 та головного спеціаліста відділу охорони державної таємниці УСБУ у Львівській області Семочко В.Я., наданими в суді першої інстанції, яким суддя районного суду дав належну правову оцінку в своїй постанові, з чим погоджується і апеляційний суд.

Підстави, які б давали можливість вважати їх сумнівними та неправдивими, відсутні.

Наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення серії №62/26/5747 від 03 липня 2024 року щодо ОСОБА_1 складено з врахуванням обмежень, встановлених відповідною інструкцією, про що наявна примітка у тексті протоколу, відповідає вимогам чинного законодавства, чим спростовуються твердження апелянта.

Як зазначено в протоколі, права та обов`язки згідно із ст.ст. 59, 63 Конституції України та ст.268 КУпАП ОСОБА_1 були роз`яснені, про що свідчить підпис останнього у такому.

При цьому, ОСОБА_1 не вносив до протоколу жодних заперечень щодо обставин, викладених у ньому.

Отже, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, не лише не заперечувала своєї винуватості у вчиненні правопорушення під час складання протоколу щодо неї, а фактично її визнавала.

Апеляційний суд не бере до уваги доводи апелянта про те. що він не вчиняв правопорушення, передбаченого п.6 ч.1 ст. 212-2 КУпАП, оскільки такі спростовуються зібраними та дослідженими по справі вищепереліченими доказами, як в суді першої, так і апеляційної інстанцій, а невизнання правопорушником своєї вини у скоєному, суд розцінює як спосіб уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення, та відхиляє їх.

Таким чином, покликання апелянта про те, що постанова не в повній мірі відповідає вимогам закону, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.

При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення на правопорушника ОСОБА_1 накладене з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді у справі немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 26 серпня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) грн - залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Галапац І.І.