Судове рішення 755/16352/24 від 25.09.2024

Судове рішення #1350779324

Справа № 755/16352/24

У Х В А Л А

23.09.2024 Дніпровський районний суд міста Києва (далі - Суд) у складі слідчого судді ОСОБА_1 одноособово перевіривши виконання вимог статтей 131-132, 170-171 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України за клопотанням прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_2 про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 січня 2024 року за № 42024102040000007, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу (далі КК) України, установив:

до цього місцевого суду надійшло зазначене клопотання прокурора, яке обґрунтоване тим, що майно вказане у клопотанні, а саме вилучене 22 вересня 2024 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , ТЗ «Мітсубісі Лансер», нз НОМЕР_1 , слід арештувати, у порядку ч. 1 ст. 170 КПК в редакції Закону № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, оскільки воно відповідають критеріям ст. 98 вказаного Кодексу.

Слідчий суддя перевіривши виконання вимог ст. 131-132, 170-171 КПК за цим клопотанням, приходить до наступного.

Згідно ч. 3 ст. 172 КПК, слідчий суддя встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Статтею 171 вказаного Кодексу визначено, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Однак, у цьому випадку, клопотання про арешт майна подано без додержання вимог п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України.

Так, у ньому не зазначено підстави арешту відповідно до положень абз. 1 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17 червня 2020 року.

Прокурор посилається на положення ч. 1 ст. 170 КПК у редакції Закону № 1019-VIII від 18.02.2016, а не у редакції Закону № 720-IX від 17.06.2020, тобто обґрунтовує доводи нормою права, яка не є чинною, на момент звернення.

Така дія не може вважатися належним виконанням положень п. 1 ч. 1 ст. 171 КПК, оскільки з рішення ВСУ у справі № 5-205кс15 слідує, що кримінальним процесуальним законом України визначається порядок провадження в кримінальних справах, тобто порядок вчинення процесуальних дій і прийняття кримінальних процесуальних рішень. Адже, на відміну від кримінального матеріального закону, кримінальний процесуальний закон не має зворотної дії навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливі для учасників кримінального провадження. Повернення процесу (процесуальних дій) неможливе, адже процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення (ст. 5 КПК).

Ба більше, неправильно обрана форма закону - застосована не та частина статті закону, чи редакція статті, яка не була чинною на момент злочину, або ж не давала підстав для застосування її зворотної дії в часі, то таке застосування закону про кримінальну відповідальність є незаконним (див. позицію Верховного Суду України у постанові від 19 травня 2016 року в справі № 5-389 кс15).

Відповідно процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії, тобто, в цій ситуації, з урахуванням абз. 1 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17 червня 2020 року.

За таких умов слідчий суддя приходить до однозначного висновку, що клопотання не відповідає вимогам ст. 171 КПК, у зв`язку з чим підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків в сімдесят дві години.

Окрім того, оскільки клопотання підлягає поверненню прокурору, додатково слід звернути увагу на слушність розкриття мети покликання на норми ст. 96-1, 96-2 КК у зверненні при порушенні питання про арешт майна з метою збереження речових доказів та потребу розкриття положень КПК України, які дозволяють розглядати клопотання про арешт тимчасово вилученого майна без інформування власника, адже порушення таке питання ініціатор у мотивувальній частині тим не менш посилається на норму ч. 2 ст. 172 КПК, яка надає змогу такого розгляду тільки щодо майна, яке не було тимчасово вилучене.

На підставі викладеного та керуючись статтями 170-173, 369-372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд постановив :

клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_2 про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 січня 2024 року за № 42024102040000007, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України, повернути прокурору для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання цього судового рішення.

Ухвала оскарженню не підлягає та є обов`язковою до виконання на всій території України.

Слідчий суддя ОСОБА_3

Показати/Приховати судові провадження

Судове провадження 1-кс/755/3049/24