КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16.02.2011                                                                                           № 25/443

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Шупик О.А – довіреність №6 від 04.01.2011;

 від відповідача - Гнида Ю.Ю. – довіреність №б/н від 11.10.2010;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 23.11.2010

 у справі № 25/443 ( .....)

 за позовом                               Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"

 до                                                   Приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут"

 про                                                   стягнення 6059,80 грн.

 Суть спору та апеляційної скарги:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Уніка” (далі – позивач) до Приватного акціонерного товариства „Народна фінансова-стахова компанія „Добробут” (далі – відповідач) про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 6059,80 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2010 у справі №25/443 позов Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Уніка” задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства „Народна фінансова-стахова компанія „Добробут” на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Уніка” 5549,80 грн.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем доведений обов’язок відповідача відшкодування матеріальної шкоди.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство „Народна фінансова-стахова компанія „Добробут” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій  просило  рішення Господарського міста Києва від 23.11.2010 у справі №25/443  скасувати та винести нове, яким відмовити Приватному акціонерному товариству „Страхова компанія „Уніка” у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на порушення судом норм процесуального права, зокрема, що рішення по справі було прийняте за відсутності представника позивача та відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2011 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Народна фінансова-стахова компанія „Добробут” прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 16.02.2011.

В судове засідання 16.02.2011 з’явились представники позивача та відповідача.

Представник Приватного акціонерного товариства „Народна фінансова-стахова компанія „Добробут” в судовому засіданні 16.02.2011 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2010 у справі №25/443 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Уніка” в судовому засіданні 16.02.2011 проти апеляційної скарги заперечив, просив суд залишити апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Народна фінансова-стахова компанія „Добробут” без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2010 у справі №25/443  без змін.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Київський апеляційний господарський суд:

ВСТАНОВИВ:

 12 квітня 2010 року між позивачем (далі по тексту - Страховик) та Аберясевим Станіславом Івановичем (надалі - Страхувальник) було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті №011063/4002/0000185 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, далі – Договір добровільного страхування).

Об’єктом Договору добровільного страхування є транспортний засіб “Шевролет Епіка”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Транспортний засіб “Шевролет Епіка”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 належить Страхувальнику на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, копія кого міститься в матеріалах справи.

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема – пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо–транспортної пригоди.

13 серпня 2010 року на вул. Заболотного, 48 в м. Києві відбулося зіткнення автомобіля “Шевролет Епіка”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що знаходився під керуванням Страхувальника і автомобіля “Мітцубіші”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_1.

В результаті ДТП автомобіль “Шевролет Епіка”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було пошкоджено, що підтверджується довідкою від 13.08.2010, виданою органами МВС України на ім’я Страхувальника.

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь Страхувальника (отримувач: ЗАТ “Автоцентр на кільцевій”) страхове відшкодування в розмірі 6059,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням №023505 від 03.09.2010. Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом №00050404 від 03.09.2010.

Згідно з постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 25.09.2010 (належним чином засвідчена копія постанови міститься в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п.п. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 Останню визнано винною у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та  притягнуто до адміністративної відповідальності.

Як свідчать матеріали справи ОСОБА_2 застраховано його цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу “Мітцубіші”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, шляхом укладення з відповідачем поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/8660923 (тип договору –3, належним чином засвідчена копія містяться в матеріалах справи).

Відповідно до статті 15 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за полісом №ВС/8660923, що передбачено положеннями пункту 5 відповідного полісу.

Таким чином, у зв’язку з укладенням відповідачем з ОСОБА_2 полісу № ВС/8660923 страхування цивільно-правової відповідальності останнього, відповідач прийняв на себе обов’язок відшкодовувати завдану ОСОБА_1 шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації нею транспортного засобу “Мітцубіші”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

 Позивачем в порядку досудового врегулювання спору 30.09.2010 відповідачу була направлена регресна вимога на виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 6059,80 грн.

Відповідач на відповідну претензію ніяким чином не відреагував, суму страхового відшкодування в порядку регресу на рахунок позивача  не провів.

На підставі статті 1191 Цивільного кодексу України позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2010 у справі №25/443 позов Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Уніка” задоволено частково.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про страхування” страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо  захисту майнових  інтересів  громадян та юридичних  осіб у разі настання певних   подій   (страхових   випадків), визначених    договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом  сплати  громадянами  та  юридичними особами страхових   платежів  (страхових  внесків,  страхових  премій)  та доходів від розміщення коштів цих фондів.

З положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України вбачається, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 5 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі статтею 22 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Враховуючи вищезазначене, до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм Кузнєцова Наталією Володимирівною транспортного засобу “Мітцубіші”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.  

Відповідно до статті 29 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Як вбачається зі звіту про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 21.08.2010, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу “Шевролет Епіка”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що був заподіяний внаслідок ДТП, що відбулося 13.08.2010, становить: 8339,80 грн.

Як зазначалося вище, позивачем було перераховано на користь Страхувальника (отримувач: ЗАТ “Автоцентр на кільцевій”) страхове відшкодування в розмірі 6059,80 грн. (за вирахуванням франшизи у розмірі 2280,00 грн.), що підтверджується платіжним дорученням №023505 від 03.09.2010.

Зважаючи на те, що полісом №ВС/8660923 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 25500,00 грн. та франшизу в розмірі 510,00 грн., сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм Кузнєцова Наталією Володимирівною, транспортного засобу “Мітцубіші”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, складає: 5549,80 грн. = 6059,80 грн. –510,00 грн.

Згідно зі статтею 12 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2010 у справі №25/443 було прийнято у відсутності представників позивача та відповідача, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки в протоколі судового засідання від 23.11.2010 зазначено, що розгляд справи проводився за участю представника позивача Анеліна О.О. та представника відповідача Гніда Ю.Ю. Також, в матеріалах справи містяться довіреності зазначених представників сторін. Будь-які зауваження на протокол судового засідання від 23.11.2010 відповідачем не подавалися.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва у даній справі, в зв’язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства „Народна фінансова-стахова компанія „Добробут” задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Народна фінансова-стахова компанія „Добробут” на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2010 у справі №25/443 залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2010 у справі №25/443 залишити без змін.

3.          Матеріали справи №25/443 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 17.02.11 (відправлено)