ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 01 лютого 2011 р.                                                                                    № 6/30-559  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Демидової А.М.,

суддів:Воліка І.М.,

Коваленко С.С.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на ухвалуЛьвівського апеляційного господарського суду від 29.11.2010 р.

(про повернення апеляційної скарги)

у справі№ 6/30-559 господарського суду Тернопільської області

за позовомПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

в особі  Відділення "Тернопільська регіональна дирекція" Публічного акціонерного товариства

"ВТБ Банк"

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

простягнення 3 000 000,00 грн.США неповернутого кредиту, 663 958,35 дол. США відсотків за користування кредитом, 1 522 342,60 грн. пені за прострочення сплати кредиту та відсотків

та за зустрічним позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

доПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

в особі  Відділення "Тернопільська регіональна дирекція" Публічного акціонерного товариства

"ВТБ Банк"

проспонукання внести зміни у кредитний договір № 17.69-08/КЛ від 23.06.2008 р. та укласти додаток № 1 "Графік погашення кредиту та сплати процентів", передбачений умовами даного кредитного договору

за участю представників:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом) Валіахметов Р.Р.

від відповідача (позивача за зустрічним позовом) не з'явились

ВСТАНОВИВ:

          У березні 2010 року Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк в особі Тернопільської філії Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та з урахуванням уточнень позовних вимог просило суд стягнути з відповідача на користь позивача 3 000 000 дол. США неповернутого кредиту, 663 958,35 дол. США відсотків за користування кредитом, 1 522 342,60 грн. пені за прострочення сплати кредиту та відсотків.

          У процесі розгляду справи Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву про спонукання внести зміни у кредитний договір № 17.69-08 КЛ від 23.06.2008 р. та укласти додаток № 1 "Графік погашенн Кредиту та сплати процентів", передбачений умовами даного кредитного договору.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 07.10.2010 р. проведено заміну позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом із Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк на Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк".

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 29.10.2010 р. первісний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом 3 000 000,00 дол. США, що станом на 29.10.2010 р. складає 23 730 000 грн., 506 899,58 дол. США відсотків за користування кредитом, що станом на 29.10.2010 р. складає 4 009 575,67 грн., 125 160,01 грн. пені, нарахованої на основний борг, 125 628,36 грн. пені, нарахованої на заборгованість по відсотках, 23 402,20 грн. сплаченого держмита та 216,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задовленні вимог вимог про стягнення 157 058,77 дол. США відсотків за користування кредитом, що станом на 29.10.2010 р. складає 1 242 334,87 грн., стягнення 663 454,17 грн. пені, нарахованої на основний борг, та 608 100,06 грн. пені, нарахованої на заборгованість по відсотках, відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

 Не погоджуючись з рішенням господарського суду Тернопільської області від 29.10.2010 р., Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою б/н від 11.11.2010 р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2010 р. (колегія суддів у складі: Мельник Г.І. –головуючого, Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.) повернуто апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 б/н від 11.11.2010 р. на рішення господарського суду Тернопільської області від 29.10.2010 р. у справі № 6/30-559 скаржнику на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

        Не погоджуючись з ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2010 р., Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначену ухвалу та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції по суті.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що позиція Львівського апеляційного господарського суду є необґрунтованою та незаконною.

        Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.01.2011 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Воліка І.М., Коваленко С.С. прийнято касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 01.02.2011 р. о 10 год. 55 хв.

          Сторони, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши представника Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 94 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати державного мита.

   Згідно з ч. 1 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

   Порядок і розмір сплати державного мита в Україні встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 "Про державне мито".

        Згідно з підпунктом "г" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" державне мито із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами, що подаються до господарських судів, сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

   Згідно з пунктом 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", ставку державного мита з позовних заяв майнового характеру встановлено в розмірі 1% ціни позову, але не менше 6 і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (підпункт "а"), а з позовних заяв немайнового характеру - в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (підпункт "б").

Відповідно до п. 24 Інструкції "Про порядок обчислення та справляння державного мита", розробленої на виконання Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.1993 р. за № 50, із зустрічних позовних заяв, а також із заяв про вступ у справу третіх осіб з самостійними позовними вимогами мито справляється на загальних підставах.

       Як встановлено апеляційним господарським судом, в апеляційній скарзі Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 оскаржено рішення місцевого господарського суду повністю.

       Таким чином, апелянтом було оскаржено висновки місцевого господарського суду, викладені у рішенні 29.10.2010 р., як щодо первісного позову (про стягнення коштів), так і щодо зустрічного позову (про спонукання внести зміни у кредитний договір № 17.69-08/КЛ від 23.06.2008 р. та укласти додаток № 1 "Графік погашення кредиту та сплати процентів", передбачений умовами даного кредитного договору), кожен з яких підлягав оплаті державним митом у встановлених порядку і розмірі.

       Водночас, апеляційним господарським судом встановлено, що в якості документа, що підтверджує сплату державного мита за подання апеляційної скарги, скаржником подано квитанцію № 86 від 12.11.2010 р. про здійснення готівкового платежу в сумі 42,50 грн.

       Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок апеляційного господарського суду про те, що сума державного мита, сплаченого за вказаною квитанцією, є меншою за суму, яку необхідно було сплатити, зважаючи на те, що апелянтом оскаржено рішення місцевого господарського суду як в частині задоволення первісного позову та і в частині відмови у зустрічному позові, а державне мито сплачено лише за зустрічним позовом.  

Таким чином, обґрунтованим є висновок господарського суду апеляційної інстанції, що до апеляційної скарги не додано доказів сплати державного мита за її подання у встановленому розмірі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.   

Враховуючи викладене, Львівським апеляційним господарським судом було підставно застосовано норму п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України та правомірно повернуто апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 б/н від 11.11.2010 р. на рішення господарського суду Тернопільської області від 29.10.2010 р. у справі № 6/30-559 скаржнику.

Твердження скаржника про необґрунтованість та незаконність оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, з огляду на що підстав для її зміни чи скасування колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

 Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2010 р. у справі № 6/30-559 залишити без змін.

 Головуючий суддя                                                                           А.М. Демидова

 Судді                                                                                                І.М. Волік

                                                                                                                        С.С. Коваленко