ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"8" лютого 2011 р. Справа № 5/114-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Івакіна В.О., суддя Пелипенко Н.М.,
при секретарі Новіковій Ю.В.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1
відповідача –Парфененко М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 144 С/1-12) на рішення господарського суду Сумської області від 27 грудня 2010 року у справі № 5/114-10
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Суми
до Сумської міської ради, м. Суми
про визнання права на оренду,
встановила:
У жовтні 2010 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі –позивач) звернулась до господарського суду Сумської області з позовом до Сумської міської ради (далі - відповідач), в якому просила визнати за нею право на оренду земельної ділянки площею 0,0049 га за адресою: АДРЕСА_1 для експлуатації кіоску, переданої на підставі договору оренди земельної ділянки від 22.11.2005 р., укладеного між сторонами, на строк до 18.02.2015 р. на тих самих умовах.
Рішенням господарського суду Сумської області від 27 грудня 2010 року у справі № 5/114-10 (суддя Гудим В.Д.) у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено. Рішення мотивоване тим, що в матеріалах справи відсутні докази про укладення договору оренди спірної земельної ділянки з іншою особою або про намір відповідача укласти такий договір. А крім того, позивачем пропущений термін для звернення щодо продовження терміну дії договору оренди.
Позивач із рішенням суду першої інстанції не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 27 грудня 2010 року у справі № 5/114-10 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення. Крім того, зазначає, що позивач здійснив всі необхідні дії щодо можливості продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки і відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі»він правомірно користується земельною ділянкою після 05.07.2010 р.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов після судового засідання, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 22 листопада 2005 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого відповідач передав, а позивач прийняв в оренду земельну ділянку площею 0,0049 га по АДРЕСА_1.
Земельна ділянка надана в оренду позивачу на підставі рішення відповідача від 5 липня 2005 року № 1267-МР «Про надання в оренду земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям і підприємцям та внесення змін до рішень Сумської міської ради».
Факт передачі земельної ділянки підтверджується актом прийому-передачі об`єкта оренди, підписаним та скріпленим печатками сторін (а. с. 15).
Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 договору зазначена земельна ділянка надана в оренду під розміщення кіоску по торгівлі промисловими товарами терміном до 5 липня 2010 року. Після закінчення терміну дії договору орендар за умови належного виконання своїх обов’язків має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен повідомити письмово орендодавця про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що він як орендар, про свій намір продовжити термін дії договору повідомив відповідача за 2 місяця до закінчення терміну дії договору, що підтверджується заявою, доданою до матеріалів справи. Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради надало висновок № 127/02-02 від 07.05.2010 р. щодо можливості продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки. Після закінчення терміну дії договору 05.07.2010 р. позивач продовжував користуватися земельною ділянкою, своєчасно сплачував орендну плату. Рішенням від 29.09.2010 р. відповідач відмовив в продовженні терміну договору оренди земельної ділянки, чим, на думку позивача, порушив ст. ЗЗ Закону України «Про оренду землі».
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволені позову дійшов висновку, що позивачем пропущений термін для звернення щодо продовження терміну дії договору оренди та зазначив, що вимоги про визнання за позивачем права на оренду земельної ділянки задоволенню не підлягають, оскільки питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) здійснюється на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції і помилковим тлумаченням ним норм права, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України “Про оренду землі” орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Право на оренду земельної ділянки закріплене в ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі".
Так, суб’єкт господарювання має право на визнання за ним права на оренду земельної ділянки за умов дотримання ним вимог чинного законодавства.
Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту прав субєктів господарювання э визнання наявності прав на земельну ділянку, способом, визначеним у статті 152 Земельного кодексу України.
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору, він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Приписи зазначеної норми закону узгоджуються з п. 2.2 договору, згідно з яким позивач має переважне право на поновлення договору за умови належного виконання своїх обов’язків відповідно до умов договору та письмового повідомлення відповідача про бажання продовжити дію договору на новий термін не пізніше ніж за 2 місяці до його закінчення.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач до закінчення терміну дії договору звертався до відповідача з заявою від 7 квітня 2010 року про розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, в якій просив дозволити розміщення кіоску по торгівлі промисловими товарами на наданій в оренду земельній ділянці з 7 квітня 2010 року по 7 квітня 2015 р. (а. с. 44).
Крім того, заявою від 29.04.2010 р. позивач звертався до Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради про продовження терміну дії договору оренди, яке 07.05.2010 р. надало висновок № 127/02-02 щодо можливості продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки (а. с. 17).
При цьому, за відсутністю письмових заперечень з боку відповідача позивач продовжував користуватися земельною ділянкою після 05.07.2010 р. та своєчасно сплачував орендну плату, що підтверджуэться доданими квитанціями банку.
Матеріали справи свідчать, що відповідач протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди жодних письмових заперечень щодо користування земельною ділянкою, на адресу позивача не надсилав, а рішенням від 29.09.2010р. відмовив позивачеві у продовженні терміну дії договору земельної ділянки по вул. Чернігівській, 3а.
Такі фактичні обставини справи, а також норми чинного законодавства України дають підстави колегії суддів стверджувати, що позивач здійснив всі дії, направлені на поновлення терміну договору оренди земельної ділянки, зокрема, своєчасно за 2 місяці до його закінчення повідомив відповідача про бажання продовжити дію договору. В даному випадку колегія суддів вважає безпідставним та необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем пропущений термін для звернення щодо продовження терміну дії договору оренди.
Приймаючи рішення про відмову у визнанні за позивачем права на оренду земельної ділянки, господарський суд Сумської області помилково вважає цю вимогу позивача як автоматичне поновлення терміну дії договору оренди, оскільки виникнення права на оренду земельної ділянки не тягне собою автоматичне поновлення дії договору земельної ділянки. У даному випадку право на оренду земельної ділянки, яке просить визнати позивач, передує здійсненню дій визначених законом по поновленню дії договору оренди і укладення такого договору. А тому для визнання права на оренду прийняття відповідного рішення міської ради не є обов’язковою дією.
Слід зазначити, що приписи частини 3 ст. ЗЗ Закону України «Про оренду землі»містять імперативну норму про поновлення договору оренди після закінчення його строку за наявності певних умов, а саме: продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку оренди та відсутність письмового заперечення орендодавця після закінчення строку договору.
Посилання суду першої інстанції на п. 34 ст. 26 та п. 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»в обґрунтування своїх висновків свідчить про помилкове ототожнення ним правового інституту пролонгації договору оренди (продовження договору на той же строк та на тих самих умовах), закріпленого ч. З ст. ЗЗ Закону України «Про оренду землі», який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору, та переважного права добросовісного орендаря на поновлення договору оренди на новий строк, що, як правило, здійснюється шляхом переукладення договору.
Оскільки позивач після закінчення терміну дії договору своєчасно звертався до відповідних органів з наміром продовжити його термін, сплачував орендну плату, що підтверджується доданими до матеріалів справи квитанціями банку, а відповідач в період користування позивачем земельною ділянкою, ніяких заперечень не надсилав, то позивачу неправомірно відмовлено у визнанні права на оренду земельної ділянки.
В даному випадку колегія суддів вважає, що позивач, як орендар, має переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки, в зв’язку з чим його вимоги про визнання права на оренду є законними, ґрунтуються на нормах чинного законодавства та підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про продовження терміну дії договору від 22.11.2005 р. на тих самих умовах на строк до 18.02.2015 р., то колегія суддів відмовляє у їх задоволенні в цій частині, виходячи з наступного.
Порушені права землекористувачів підлягають захисту способами, передбаченими статтею 152 Земельного кодексу України, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства.
Право на оренду земельної ділянки не передбачає автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки, оскільки таке поновлення має здійснюватися за волевиявленням сторін і таке волевиявлення має бути оформлено відповідним рішенням міської ради. Адже в силу ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Враховуючи те, що відповідно до п. 34 ст. 26 та п. 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а в матеріалах справи відсутнє відповідне рішення органу місцевого самоврядування, то відсутні правові підстави для визнання договору оренди земельної ділянки від 22.11.2005р., укладеного між сторонами на строк до 18.02.2015 р. на тих самих умовах, в зв’язку з чим вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарзі в основному ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах та приписах чинного законодавства, тоді як господарським судом першої інстанції не в повній мірі з’ясовані та не правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення не може вважатися обґрунтованим, у зв’язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 3, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.
Рішення господарського суду Сумської області від 27 грудня 2010 року у справі № 5/114-10 скасувати та прийняти нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Визнати за позивачем право на оренду земельної ділянки площею 0,0049 га за адресою: АДРЕСА_1 для експлуатації кіоску.
В решті позову відмовити.
Головуючий суддя Черленяк М.І.
Суддя Івакіна В.О.
Суддя Пелипенко Н.М.
Повний текст постанови по справі підписаний 11 лютого 2011 року