КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.02.2011 № 05-5-31/15270
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рябухи В.І.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
позивача: ОСОБА_2, нот.зав.дов.від 30.03.10 за № 1105,
відповідача 1: не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином,
відповідача 2: не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.12.2010
у справі № 05-5-31/15270 ( )
за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1
до 1) Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу «Рівненська кондитерська фабрика»,
2) Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3
про стягнення заборгованності 32923,40 грн.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2010 № 05-5-31/15270 позовні матеріали Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач) повернуті без розгляду на підставі п.п.1, 3, 4, 6, 10 ст.63 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України).
Не погодившись з ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.11 позивачу відновлено пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали, апеляційну скаргу прийнято до провадження з призначенням її до розгляду на 14.02.11. Дану ухвалу надіслано сторонам з дотриманням вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75.
Відповідно до листа Вищого господарського суду України від 13.08.08 № 01-8/482 “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” дотримання працівниками суду вимог Інструкції дає підстави колегії суддів вважати, що про час і місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином.
Додатковим доказом належного повідомлення сторін, зокрема відповідачів, про час і місце розгляду апеляційної скарги є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 01.02.11) 04.02.11 – відповідачу 1 та 04.02.11 – відповідачу 2.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.
В судове засідання 14.02.11 з’явився лише представник позивача. Представники відповідачів в засідання суду не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.
Порадившись, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників відповідачів відповідно до ст.75 ГПК України.
Представник позивача звернувся до апеляційного господарського суду на підставі ст.101 ГПК України з заявою про долучення до матеріалів справи документів, які не були надані до позовної заяви.
Колегія суддів вважає за можливе задовольнити дане клопотання та приєднати до матеріалів справи документи, які підтверджують викладені в позовній заяві обставини.
На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 01.02.11 представником позивача надано оригінал повернутої позовної заяви.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів встановила наступне.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2010 № 05-5-31/15270 позовні матеріали Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 повернуті без розгляду на підставі п.п.1, 3, 4, 6, 10 ст.63 ГПК України. Ухвала суду мотивована тим, що позивачем не подано доказів, які підтверджують викладені в заяві обставини; додані до позовної заяви документи не засвідчені належним чином в розумінні п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ-4163-2003); додана до позовної заяви квитанція від 23.12.10 № 128 про сплату державного мита не містить символу звітності – 095; до матеріалів позову не надано опису вкладення в поштовий конверт, який має свідчити про відправлення відповідачам копії позовної заяви та доданих до неї документів; до позовної заяви позивачем додане платіжне доручення від 23.12.10 № 127, у призначенні платежу якого не вказано найменування суду, до якого особа звертається з позовною заявою.
Оцінивши докази, які мають значення для перегляду оскарженої ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів не погоджується з доводами місцевого господарського суду про повернення позовної заяви без розгляду, виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо, зокрема, позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано (п.1); у позовній заяві не вказано обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми (п.3); не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі (п.4); не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів (п.6); не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (п.10).
Відносно посилань суду, що позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати.
До суду з позовом звертається фізична особа – підприємець ОСОБА_1.
Згідно зі ст.54 ГПК України позовна заява має містити підпис позивача або його представника, прокурора чи заступника прокурора із зазначенням дати подання заяви.
Якщо фізична особа веде справу в суді самостійно, вона особисто підписує позовну заяву. Позовна заява від імені фізичної особи-підприємця може бути підписана її представником.
Зміст позовної заяви свідчить, що заяву підписано цією ж особою (ОСОБА_1), а не її представником, чиї повноваження на здійснення підпису мають бути підтверджені.
Стосовно посилання суду, що в позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.
При розгляді апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що, дійсно, до позовної заяви не було надано всіх документів, перелічених в графі «додатки».
Разом з тим, у п.3.3 роз'яснення від 18.09.97 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України» Вищий господарський суд України зазначив: якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.
Окремо колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини другої ст.36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Подання позивачем письмових доказів у незасвідчених належним чином копіях не визначається названим Кодексом як підстава для повернення позовної заяви. Тому господарський суд, прийнявши таку заяву, повинен ухвалою (про порушення провадження у справі або іншою) зобов’язати позивача подати у визначений судом термін оригінали (за необхідності) або належним чином засвідчені копії письмових доказів. У разі неподання позивачем без поважних причин витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, господарський суд залишає позов без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України (п.9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.09 № 01-08/530 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року»).
Що стосується посилання суду відносно опису вкладення, то судова колегія відзначає, що розрахунковий документ, виданий відправникові поштового відправлення відповідно до пункту 36 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.02 № 1155, може вважатися належним доказом надсилання відповідачам копій позовної заяви і доданих до неї документів (п.3.3 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»). До матеріалів позовної заяви додано фіскальні чеки від 23.12.10 № 3424 та від 23.12.10 № 3423 про направлення позивачем на адресу відповідачів кореспонденції.
При цьому положення п.2 ч.1 ст.57 ГПК України зобов’язують позивача надати документи, що підтверджують саме факт надіслання копії позовної заяви іншій стороні у справі.
Відносно доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, то слід зазначити наступне.
Згідно з п.12 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.05 № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів» документ про оплату витрат додається до позовної заяви, заяви, клопотання, скарги, яку особа подає до суду відповідно до процесуального законодавства.
Документом про оплату витрат є квитанція установи банку або відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.
Таким чином, підставою для повернення позовної заяви є, зокрема, тільки відсутність доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (п.10 ч.1 ст.63 ГПК України), а до позовної заяви позивача додана квитанція від 23.12.10 № 127 на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Також, суд першої інстанції однією з підстав для повернення позовної заяви без розгляду зазначив відсутність у квитанції про сплату державного мита символу звітності – 095.
Відповідно до ч.2 п.5 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», однією з основних умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до державного бюджету України. У разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до державного бюджету, господарський суд може і повинен витребувати від позивача або особи, що подала апеляційну (касаційну) скаргу чи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, відповідне підтвердження територіального органу казначейства, якому державне мито перераховано. Про це зазначається в ухвалі про порушення провадження у справі або про прийняття апеляційної (касаційної) скарги до провадження чи прийняття заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Оскільки документ про сплату державного мита фактично доданий до матеріалів позовної заяви, то суд, в разі наявності сумніву щодо зарахування до Державного бюджету України коштів, не був позбавлений права витребувати у позивача докази їх надходження.
З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, суддя вчиняє в необхідних випадках дії по підготовці справи до розгляду, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Перелік заходів, що вживає суддя, готуючи справу до розгляду в судовому засіданні, не є вичерпним: у разі необхідності та з урахуванням конкретних обставин справи суддя вправі вчиняти й інші дії відповідно до його компетенції, за винятком дій, які можуть бути вчинені лише в судовому засіданні (ст. 65 ГПК України).
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновків суду першої інстанції про повернення позовної заяви фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 без розгляду на підставі п.п.1, 3, 4, 6, 10 ч.1 ст.63 ГПК України. В зв’язку з цим ухвала Господарського суду міста Києва від 29.12.10 № 05-5-31/15270 підлягає скасуванню, а позовна заява фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 передачі на розгляд Господарському суду міста Києва.
Згідно з ч.7 ст.106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про повернення позовної заяви без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Керуючись ст.ст.99, 101–106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.12.2010 № 05-5-31/15270 скасувати.
3. Позовну заяву фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 та додані до неї документи передати на розгляд Господарського суду міста Києва.
Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя
Судді
16.02.11 (відправлено)