КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.02.2011 № 7/776-26/212
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
За участю представників:
від Прокуратури Шевченківського р-ну м. Києва: Чипова О.В. (пом. прокурора),
від Кабінету Міністрів України : Демчук О.А. (за довір.),
від Міністерства оборони РФ: Крейс І.В., Тамбовцев Д.Ю.(за довір.),
від НАК „Нафтогаз України”: Мельник В.В. (за довір.),
від ТОВ „Торговий дім „Босфор”: не з’явився,
від Посольства РФ : Румянцев А.П. (військово-морський аташе),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони Російської Федерації
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.09.2006
у справі № 7/776-26/212 ( .....)
за позовом Заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України
до Національної акціонерної компанії " Нафтогаз України"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача
Міністерство оборони Російської Федерації
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Босфор"
за участю Посольства Російської Федерації
про визнання векселів такими, що не мають юридичної сили та не підлягають оплаті
ВСТАНОВИВ:
В жовтні 2005 р. Заступник прокурора Шевченківського району м. Києва звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання векселів (загалом 76 штук) на суму 100 000 грн., виданих протягом 1998-1999 років відповідачем на користь ТОВ "ТД "Босфор", такими, що не мають юридичної сили та не підлягають оплаті.
За результатами повторного розгляду спору Господарським судом 13.09.2006 прийнято рішення, яким позов задоволено повністю.
Визнано векселі № № 3208432889, 3208432890, 3208432891, 3208432892, 3208432893, 3208432894, 3208432895, 3208432896, 3208432897, 3208432898, 3208432899, 3208432900, 3208432901, 3208432902, 3208432903, 3208432904, 3208432905, 3208432906, 3208432907, 3208432908, 3208432909, 3208432910, 3208432911, 3208432912, 3208432913, 3208432914, 3208432915, 3208432916, 3208432917, 3208432918, 3208432919, 3208432920, 3208432921, 3208432922, 3208432923, 3208432924, 3208432925, 3208432926, 3208432927, 3208432928, 3208432929, 3208432930, 3208432931, 3208432932, 3208432933, 3208432934, 3208432935, 3208432936, 3208432937, 3208432938, 3208432939, 3208432940, 3208432941, 3208432942, 3208432943, 3208432944, 3208432945, 3208432946, 3208432947, 3208432948, 3208432949, 3208432950, 3219832956, 3219832962, 3219832967, 3219832949, 3219832802, 3208431201, 3208431203, 3208431204, 3208431206, 3208431207, 3208431208, 3208431209, 3208431210, 3208431211 на суму 100 000, 00 грн. виданих протягом 1998 -1999 років Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" на користь ТОВ "ТД "Босфор", такими, що не мають юридичної сили та не підлягають оплаті (з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 15.10.2007 у справі №7/776-26/212).
Міністерство оборони Російської Федерації, не погоджуючись з прийнятим рішенням, оскаржило його до суду апеляційної інстанції з мотиву порушення та неправильного застосуванням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. В апеляційній скарзі Міністерство посилається на помилковість висновків господарського суду щодо наявності підстав для визнання векселів такими, що не підлягають оплаті.
Апелянт вказує на те, що в забезпечення зобов’язань ЗАТ “Промислово-фінансова компанія „Єдині енергетичні системи України” перед Міністерством оборони РФ, між Центральним управлінням матеріальних ресурсів та зовнішньоекономічних зв’язків Міністерством оборони РФ та ТОВ „Торговий дім „Босфор” був укладений договір застави від 25.04.2000, предметом якого виступають спірні векселі. Зокрема, дані векселя НАК "Нафтогаз України" були передані ТОВ „Торговий дім „Босфор” Центральному управлінню матеріальних ресурсів та зовнішньоекономічних зв’язків Міністерства оборони РФ.
Міністерства оборони РФ посилається на те, що ні його, ні Центральне управління матеріальних ресурсів як заставодержателя спірних векселів не було залучено до участі у справі, що призвело до порушення їх законних прав. Про визнання господарським судом спірних векселів такими, що не підлягають оплаті апелянту стало відомо лише в жовтні 2010 року, коли останньому було відмовлено нотаріусом у вчиненні протесту у несплаті даних векселів.
Крім того, апелянт в обгрунтування власної позиції посилається на рішення Господарського суду м. Києва від 23.11.2006 у справі №19/112-18/306, залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2008, під час розгляду якої досліджувалися векселя, належні ТОВ „Торговий дім „Босфор”. За результатами розгляду спору господарський суд дійшов висновків про те, що ці векселя мають всі необхідні реквізити, зокрема підпис векселедавця та головного бухгалтера, які були скріплені печаткою НАК "Нафтогаз України". Підписання векселя не повноважною особою не є дефектом форми цінного паперу.
Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає помилковими висновки господарського суду про те, що спірні векселі не мають юридичної сили в зв’язку із підписанням їх неповноважною особою, а тому просить скасувати у справі оскаржуване рішення, в позові відмовити.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2011 Міністерство оборони Російської Федерації залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.
Інші учасники письмових відзивів на подану апеляційну скаргу суду не надали. В судових засіданнях представники Прокуратури Шевченківського р-ну м. Києва, Кабінету Міністрів України, НАК „Нафтогаз України” надали пояснення, згідно яких проти доводів апеляційної скарги заперечують, просять залишити її без задоволення. Оскаржуване у справі рішення вважають законним, тому просять залишити без змін.
Учасники були належним чином повідомлені про час та місце судових засідань, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвалу суду. Однак, ТОВ „Торговий дім „Босфор” наданими йому процесуальними правами щодо прийняття участі в судових засіданнях не скористалося, відзиву на подану апеляційну скаргу не надало, повноважного представника в судове засідання не направило.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.12.2008р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія, заслухавши думку інших представників сторін, вважає за можливе розглянути подану скаргу за відсутності представника ТОВ „Торговий дім „Босфор”.
Розглянувши подану апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків та обґрунтовано задовольнив позов.
Матеріали справи свідчать про те, що Прокуратурою Шевченківського району м. Києва проведена перевірка дотримання відповідачем - НАК "Нафтогаз України" вимог чинного законодавства про обіг цінних паперів. За результатами перевірки встановлено, що НАК "Нафтогаз України" протягом 1998-1999 років видала прості векселі № № 3208432889, 3208432890, 3208432891, 3208432892, 3208432893, 3208432894, 3208432900, 3208432901, 3208432895, 3208432896, 3208432897, 3208432898, 3208432899, 3208432902, 3208432903, 3208432904, 3208432905, 3208432906, 3208432907, 3208432908, 3208432909, 3208432910, 3208432911, 3208432912, 3208432913, 3208432914, 3208432915, 3208432916, 3208432917, 3208432918, 3208432919, 3208432920, 3208432921, 3208432922, 3208432923, 3208432924, 3208432925, 3208432926, 3208432927, 3208432928, 3208432929, 3208432930, 3208432931, 3208432932, 3208432933, 3208432934, 3208432935, 3208432936, 3208432937, 3208432938, 3208432939, 3208432940, 3208432941, 3208432942, 3208432943, 3208432944, 3208432945, 3208432946, 3208432947, 3208432948, 3208432949, 3208432950, 3219832956, 3219832962, 3219832967, 3219832949, 3219832802, 3208431201, 3208431203, 3208431204, 3208431206, 3208431207, 3208431208, 3208431209, 3208431210, 3208431211 ТОВ "Торговий дім "Босфор" на суму 100 000, 00 грн.
В подальшому, ТОВ "Торговий дім "Босфор" виступило майновим поручителем за зобов’язаннями ЗАТ “Промислово-фінансова компанія „Єдині енергетичні системи України” та уклало 25.04.2000 договір застави з Центральним управлінням матеріальних ресурсів та зовнішньоекономічних зв’язків Міністерством оборони РФ (заставодержатель), згідно якого передало останньому цінні папери та майнові права, права на реалізацію та отримання прибутку в зв’язку з цим, у разі невиконання останнім своїх зобов’язань з поставки продукції виробничо-тезнічного призначення та матеріально-технічних ресурсів для потреб Міністерства оборони РФ згідно договорів від 11.06.1997 №148/1697-1, від 30.06.1997 №148/1697-2 (т.1, а.с.137).
Підставами для звернення Прокуратури Шевченківського району м. Києва в інтересах держави до суду із відповідним позовом були виявлені порушення законодавства про обіг цінних паперів та проведення незаконної емісії та передачі спірних векселів, що призведе до завдання збитків інтересам держави та неправомірному стягненню грошових коштів з НАК "Нафтогаз України".
Відповідач, НАК "Нафтогаз України", підтримує доводи позовної заяви, та вказує на те, що емісія цінних паперів була проведена із порушеннями. Згідно з правилами виготовлення і використання вексельних бланків, затверджених постановою Кабінетом Міністрів України і Національним банком України № 528 від 10.09.92р., вексель підписується керівником та головним бухгалтером юридичної особи, однак зазначені векселі були емітовані НАК "Нафтогаз України" в порушення п.1 розділу 2 Правил, підписані не керівником, а заступником керівника - Корніковим Є.В., який не був наділений повноваженнями щодо підписання цінних паперів.
В п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів” №5 від 08.06.2007 визначено, що розглядаючи спори, пов'язані з обігом векселів, суди мають перевіряти, чи відповідає документ формальним вимогам, що дозволяють розглядати його як цінний папір (вексель).
Відповідно до ст. 194 ЦК України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам. Виходячи з цього визначення здійснення або передача посвідчених цінним папером прав можливі тільки за умови його пред'явлення.
При вирішення питання про наявність вексельних зобов'язань судам слід звертати увагу на додержання вимог вексельного законодавства щодо підписів зобов'язаних за векселем осіб (п.4 . Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів” №5 від 08.06.2007).
Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" вексель підписується від імені юридичних осіб власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою.
За відсутності зазначених реквізитів підпису юридичної або фізичної особи останній теж слід вважати відсутнім, а сам вексель - таким, що виданий з дефектом форми і не має вексельної сили (ст. 2 Уніфікованого закону).
Під час розгляду спору господарським судом встановлено, що в порушення п.1 Правил виготовлення і використання вексельних бланків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 10.09.1992р. № 528, векселі було підписано Корніковим Є.В., який не мав повноважень на підписання векселів, оскільки він не був керівником компанії.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.1998р. № 480 на посаду голови правління НАК "Нафтогаз України" в той час було призначено ОСОБА_1, який відповідно до ст. 10 статуту НАК "Нафтогаз України" уповноважений вчиняти юридичні дії і працював на зазначеній посаді на дату видачі зазначених векселів.
Відповідно до постанови КМУ від 25.02.1999р. № 269 та наказу НАК "Нафтогаз України" від 03.03.1999р. № 70 -К ОСОБА_2 призначений на посаду заступника голови правління НАК "Нафтогаз України". Заступники голови правління згідно у відповідності до статуту повноваженнями щодо вчинення юридичних дій по видачі векселів не наділені.
Судовою колегією досліджено наявну в матеріалах справи довіреність №14/106 від 30.03.1999 року, видану НАК "Нафтогаз України” в особі голови правління ОСОБА_1, на ім’я заступника голови правління компанії ОСОБА_2 для представництва інтересів компанії (т.1, а.с.71). Відповідач стверджує, що саме у відповідності до цієї довіреності ОСОБА_2, будучи заступником голови правління НАК "Нафтогаз України”, підписав разом із головним бухгалтером спірні векселя.
Однак, як було встановлено колегією, серед повноважень, визначених цією довіреністю, відсутні відповідні повноваження на підписання цінних паперів заступником голови правління.
Колегія звертає увагу на те, що зміст довіреності містить чіткий перелік дій, які вправі вчиняти представник від імені НАК "Нафтогаз України”, і в цьому переліку відсутні повноваження щодо підписання представником від імені компанії таких цінних паперів.
За таких обставин колегія приходить до висновку, про те, що на час емісії та підписання заступником голови правління компанії спірних векселів, у ОСОБА_2 були відсутні необхідні повноваження на вчинені ним дії.
Враховуючи вимоги абз.2 та 7 п.1 розділу ІІ Правил виготовлення і використання вексельних бланків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 10.09.92р. № 528 та ст.75, 75 Положення про простий і переказний вексель, затвердженого постановою ЦВК і РНК СРСР від 07.08.37р. № 104/1341, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що оскільки на спірних векселях відсутній підпис повноважної особи - керівника НАК "Нафтогаз України”, вказані цінні папери не містять обов'язкового реквізиту векселя - підпису того, хто видає документ, а отже, складені з дефектом, що свідчить про їх недійсність.
В судовому засіданні на вимогу суду для ознайомлення надані оригінали спірних векселів, копії яких долучено до матеріалів справи.
Крім того, судом встановлено, що спірні векселі містять два різні (послідовні) строки платежу: за пред'явленням, що є підставою для визнання недійсним такого векселя.
Відповідно до п. 33 Положення про переказний та простий вексель, затвердженого постановою ЦВК і РНК СРСВ від 07.08.1937р. № 104/1341 переказний вексель може бути виданий строком: за пред'явленням; у певний строк від пред'явлення; у певний час від складання; на визначений день. При цьому зазначено, що переказні векселі, що містять або інші строки платежу, або послідовні строки оплати, є недійсними.
Пунктом 77 Положення встановлено, що до простого векселя застосовуються положення, які стосуються переказного векселя.
За таких обставин колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги та визнав спірні векселі недійсними та такими, що не підлягають оплаті.
Враховуючи вищевикладене, та встановлені судом обставини справи, колегія не може прийняти до уваги доводи апелянта, та визнає їх необґрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
Судова колегія також не може прийняти до уваги доводи апелянта щодо результатів розгляду справи №19/112-18/306 Господарським судом м. Києва, рішенням якого від 23.11.2006 були визнані інші векселя, емітовані НАК "Нафтогаз України", такими, що мають всі необхідні реквізити, зокрема підпис векселедавця та головного бухгалтера, які скріплені печаткою НАК "Нафтогаз України". В даному випадку досліджувані у справі №19/112-18/306 цінні папери не стосуються даного предмету спору, а встановлені під час розгляду справи №19/112-18/306 обставини не мають преюдиційного значення в розумінні ст.35 ГПК України.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Апелянтом належних доказів у відповідності до вимог ст.ст.33-34 ГПК України в обґрунтування власної позиції суду не надано, висновків господарського суду та доводів позовної заяви не спростовано, тому апеляційна скарга визнається необґрунтованою, і задоволенню не підлягає.
Оскаржуване у справі рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, зібраним доказам та вимогам чинного законодавства. Підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони Російської Федерації залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 13.09.2006 р. у справі №7/776-26/212 залишити без змін.
3. Матеріали справи №7/776-26/212 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набуває чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді
14.02.11 (відправлено)