КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.02.2011 № 4/492
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гольцової Л.А.
суддів:
за участю секретаря
судового засідання
за участю представників сторін
від позивача: повідомлений належним чином, але не з’явився;
від відповідача: Сердюк Б.Л., представник, довіреність № 02-04/792 від 25.11.2010;
від третьої особи: повідомлений належним чином, але не з’явився;
розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Розмарин”
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.12.2010
у справі № 4/492 ( )
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Поляріс Компані”;
до Акціонерного комерційного банку „Укрсоцбанк” в особі Київської міської філії Акціонерного комерційного банку „Укрсоцбанк”;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Закрите акціонерне товариство „Розмарин”;
про визнання недійсним договору кредиту №21-18/138 від 29.12.2007р.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2010 у справі № 4/492 відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Поляріс Компані” до Акціонерного комерційного банку „Укрсоцбанк” в особі Київської міської філії Акціонерного комерційного банку „Укрсоцбанк”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Закрите акціонерне товариство „Розмарин” про визнання недійсним договору кредиту від 29.12.2007 № 21-18/138.
Не погодившись з рішенням суду, Закрите акціонерне товариство „Розмарин” (далі – ЗАТ „Розмарин”) подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права.
Зокрема, скаржник посилається, що судом відмовлено в розгляді його зустрічного позову разом з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Поляріс Компані”, внаслідок чого залишився недослідженим п. 1.3 договору, який стосується прав і обов’язків ЗАТ „Розмарин”.
До того ж, в прохальній частині апеляційної скарги ЗАТ „Розмарин” просить переглядати рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку враховуючи зустрічний позов ЗАТ „Розмарин”.
Представник Акціонерного комерційного банку „Укрсоцбанк” в особі Київської міської філії Акціонерного комерційного банку „Укрсоцбанк” (далі – АКБ „Укрсоцбанк” в особі Київської міської філії АКБ „Укрсоцбанк”) у відзиві на апеляційну скаргу ЗАТ „Розмарин” та в засіданні суду проти доводів скарги заперечував, просив рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2010 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу ЗАТ „Розмарин” – без задоволення.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Поляріс Компані” (далі – ТОВ „Поляріс Компані”) у судове засідання, яке відбулося 14.02.2011, повноважних представників не направило не зважаючи на те, що було повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги ЗАТ „Розмарин” належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 26.01.2011, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.
Відповідно до п. 3.5.11 вищезазначеної Інструкції з діловодства в господарських судах України, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Згідно з п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” зазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.07.1997 № 02-5/289 зі змінами „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, про належне повідомлення ТОВ „Поляріс Компані” про прийняття апеляційної скарги ЗАТ „Розмарин” до провадження та призначення її до розгляду свідчить також повідомлення щодо вручення поштового відправлення, з якого вбачається своєчасне отримання представником товариства ухвали суду від 26.01.2011.
ТОВ „Поляріс Компані” відзив на апеляційну скаргу ЗАТ „Розмарин” не надало, що відповідно до ст. 96 ГПК України не є перешкодою для перегляду рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.
Від ЗАТ „Розмарин” через канцелярію суду 03.02.2011 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва № 05-5-4/14777 від 17.12.2010 про повернення зустрічного позову та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2011.
Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів відмовляє в його задоволенні з огляду на те, що обставини, викладені в клопотанні не перешкоджають розгляду даної справи. До того ж, апеляційний господарський суд, відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Між АКБ „Укрсоцбанк” та ТОВ „Поляріс Компані” 29.12.2007 укладено договір кредиту №21-18/138, за умовами якого АКБ „Укрсоцбанк” надано ТОВ „Поляріс Компані” грошові кошти в сумі 2 500 000,00 грн. зі сплатою 14% річних не пізніше 28 числа кожного дванадцятого місяця, починаючи з 28.12.2008та з кінцевим терміном повернення заборгованості до 28.12.2010 (п. 1.1 договору).
Від АКБ „Укрсоцбанк” угоду підписано Заступником керуючого Київською міською філією Заікою Оленою Миколаївною, яка діяла на підставі Статуту Заставодержателя в редакції від 05.07.2002, Положення про Київську міську філію Заставодержателя, затвердженого Загальними зборами акціонерів від 21.07.2000 (протокол № 13) та довіреності Заставодержателя, посвідченої 30.03.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрованої в реєстрі нотаріальних дій за № 1052.
Звертаючись до суду із позовом про визнання договору кредиту №21-18/138 недійсним ТОВ „Поляріс Компані” зазначило, що ні в тексті спірного договору, ні в додатках до нього не зазначено, що АКБ „Укрсоцбанк”, уповноважує будь-яку фізичну або юридичну особу укладати від свого імені цей договір, а посилання в преамбулі договору кредиту №21-18/138 на Статут невизначеного „Заставодержателя” та інші документи, не є підставою і належними повноваженнями для підписання зазначеного договору.
Позивач також посилається на те, що за спірним договором кредиту він не отримував грошей з поточного рахунку АКБ „Укрсоцбанк”.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Слід зазначити, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, визначеними законом, а тому слід встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Згідно з ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
В п.1 довіреності АКБ „Укрсоцбанк”, посвідченої 30.03.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрованої в реєстрі нотаріальних дій за № 1052 зазначено, що Заступник керуючого Київською міською філією Заіка Олена Миколаївна має право укладати договори кредиту, в тому числі договори про надання кредитних ліній (відновлювальної, невідновлювальної, мультивалютної відновлювальної) договори кредиту за овердрафтом, тощо.
Відповідно до ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Згідно з п. 1.3 Положення про Київську міську філію АКБ „Укрсоцбанк” Київська міська філія є складовою частиною Банку без права юридичної особи.
Філія має баланс, який входить до консолідованого балансу банку, круглі печатки з зображенням знаку для товарів та послуг Банку, штампи та номерні бланки (п. 3.5 Положення).
Пунктом.3.7.3 Положення визначено, що філія має право укладати від імені Банку договори з питань банківської діяльності, зокрема: на розрахунково-касове обслуговування, на надання кредитів в межах наданих Банком лімітів, та залучення депозитів від юридичних та фізичних осіб, проведення інших операцій , відповідно до наданого Банком дозволу на здійснення банківських операцій, погодженим з територіальним управлінням Національного Банку України.
Отже, Заступник керуючого Київською міською філією АКБ „Укрсоцбанк” Заіка Олена Миколаївна мала необхідний обсяг повноважень на підписання від імені АКБ „Укрсоцбанк” договору кредиту №21-18/138.
Пунктом 2.1 договору визначено, що надання кредиту провадиться після укладення договорів вказаних у п. 1.3 та п.п. 3.3.3 цього договору, шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку № 20637010855911 в КМФ АКБ СР „Укрсоцбанк” на поточний рахунок ТОВ „Поляріс Компані” № 26006010855911 в КМФ АКБ СР „Укрсоцбанк”, на підставі письмової заяви ТОВ „Поляріс Компані”.
Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „Поляріс Компані” 03.01.2008 звернулось до відповідача із листом-запитом на кредит/транш кредиту за договором № 21-18/138 з проханням з позичкового рахунку № 20637010855911 у Київській міській філії АКБ „Укрсоцбанк” провести платежі по зазначеному договору на загальну суму 2 500 000,00 грн. на поточний рахунок ТОВ „Поляріс Компані” № 26006010855911.
Відповідачем 04.01.2008 меморіальним ордером № 12-03 перераховано з рахунку №20637010855911 на рахунок № 26006010855911 позивачу грошові кошти в сумі 2 500 000,00 грн., про що в графі „призначення платежу” вказано „видача кредитних коштів на поповнення обіг коштів за кредит дог. від 29.12.2007 зг.листа-зап. від 01.01.2008”.
Таким чином, зазначене свідчить, що кредитні кошти за спірним договором відповідачем перераховані, а позивачем прийняті в повному обсязі, відповідно до умов п. 2.1 договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 2 ст. 345 ГК України передбачено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі.
У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Судом першої інстанції всебічно досліджено, що при підписанні спірного кредитного договору, всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладання такого договору були дотримані, договір містить всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми його укладення, дійсність договору підтверджена його фактичним виконанням.
Таким чином, вимоги ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину (кредитного договору), дотримані сторонами під час укладання договору кредиту від 29.12.2007 №21-18/138.
Інших доводів визнання недійсним зазначеного вище договору кредиту від 29.12.2007 №21-18/138, позивачем не наведено.
Заперечення скаржника, що судом неправомірно відмовлено в розгляді його зустрічного позову разом з позовом ТОВ „Поляріс Компані”, внаслідок чого залишився недослідженим п. 1.3 договору, який стосується прав і обов’язків ЗАТ „Розмарин”, колегія суддів до уваги не приймає, з огляду на наступне.
Статтею 60 ГПК України передбачено, що відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ „Розмарин” на підставі ст. 27 ГПК України ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2010 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Отже, колегія суддів вважає, що викладені заперечення скаржника в частині безпідставності повернення без розгляду зустрічної позовної заяви ЗАТ „Розмарин”, яку товариство подавало в межах даної справи, не є підставою для скасування рішення у даній справі.
Клопотання ЗАТ „Розмарин” в прохальній частині апеляційної скарги про перегляд рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку враховуючи зустрічний позов ЗАТ „Розмарин”, судовою колегією відхиляється з підстав, наведених вище.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 № 11 „Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
За результатами розгляду апеляційної скарги ЗАТ „Розмарин” судом апеляційної інстанції встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з'ясовано судом першої інстанцій з достатньою повнотою та з дотриманням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 32, 33, 43 ГПК України.
Оцінюючи матеріали та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2010 у справі № 4/492.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2010 у справі № 4/492 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Розмарин” - без задоволення.
2. Матеріали справи № 4/492 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам та третій особі.
Головуючий суддя
Судді
15.02.11 (відправлено)