КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.02.2011 № 46/313
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з’явився
від відповідача - Кравченко Р.Ю. – представник за дов. №549 від 31.12.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 24.09.2010
у справі № 46/313 ( .....)
за позовом Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс"
до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"
про стягнення 49790,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
У липні 2010 року позивач, Закрите акціонерне товариство «Єврофінанс» (далі – ЗАТ «Єврофінанс»), звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (далі – ПАТ «АСК «ІНГО Україна»), про стягнення у примусовому порядку 49790,00 грн. страхового відшкодування.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначав, що на підтвердження настання страхового випадку пошкодження застрахованого транспортного засобу у результаті ДТП надав відповідачу документи, які підтверджують настання страхового випадку, і необхідні для прийняття страховиком рішення про виплату страхувальнику передбаченого полісом страхового відшкодування.
Проте, вказував позивач , страховик з посиланням на не надання довідки медичного закладу про наявність або відсутність алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння водія застрахованого автомобіля, безпідставно відмовив у виплаті передбаченого договором страхування страхового відшкодування.
На думку ЗАТ «Єврофінанс» , відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є безпідставною і необґрунтованою, оскільки обов’язок вжиття заходів щодо оформлення усіх необхідних документів для здійснення страхових виплат покладено на страховика – ПАТ «АСК «ІНГО Україна».
У відзиві на позов відповідач вказав, що всупереч пунктам 11.2.11., 13.2. Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) (авто каско), які зареєстровані ДкРРФП України 01.02.2007 року за №0670174 (далі – Правила страхування) і з якими позивач ознайомився під час укладання договору страхування , про що свідчить його підпис на договорі страхування, не надано страховику необхідних документів для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, за переліком , визначеним договором , а саме: довідки медичного закладу про наявність або відсутність алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння водія пошкодженого у ДТП автомобіля.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2010 року у справі №46/313 у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що обов’язок надання страховику необхідних документів для здійснення страхового відшкодування , в силу пункту 11.2.11 Правил страхування, лежить на страхувальнику . Одним із документів, потрібних для підтвердження настання страхового випадку при повній загибелі застрахованого автотранспорту, є довідка медичного закладу про наявність або відсутність алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння страхувальника / водія на момент настання страхового випадку. Утім, страхувальник її не подав, отже відмова у виплаті страхового відшкодування є правомірною .
Не погоджуючись з мотивами і висновками місцевого господарського суду, ЗАТ «Єврофінанс» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати рішення місцевого господарського суду і прийняти нове, яким задовольнити його позов.
Обґрунтовуючи скаргу, апелянт зазначав, що 10.10.2008 року аварійним комісаром ПАТ «АСК «ІНГО Україна» на місці ДТП було зафіксовано факт настання страхового випадку. Визначення стану автомобіля як такого, що повністю загинув, стало можливим лише після проведення експертизи 22.10.2008 року. Отже, на думку апелянта, можливість надати довідку медичного закладу про наявність або відсутність алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння у момент ДТП через 12 днів після настання ДТП втрачена. Крім того, страхувальник не був повідомлений страховиком про необхідність оформлення зазначеної довідки та її подання.
Водночас, апелянтом було заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2010 року у справі № 46/313 у складі колегії суддів: Кропивної Л.В. (головуючий суддя і доповідач), Буравльова С.І., Поляк О.І., відновлено ЗАТ «Єврофінанс» строк подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 17.01.2011 року.
У судове засідання 17.01.2011 року не з’явився лише представник позивача, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
У зв’язку з цим та необхідністю витребування додаткових доказів колегія суддів на підставі пунктів 1, 2 частини 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу відклала розгляд скарги на 02.02.2011 року.
Відповідно до Розпорядження Голови Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2011 року №01-23/1/9 апеляційна скарга ЗАТ «Єврофінанс» розглядалася у наступному складі суду: Кропивна Л.В. – головуючий суддя та доповідач, Поляк О.І., Рудченко С.Г.
У судове засідання 02.02.2011 року з’явився представник відповідача, який надав суду апеляційної інстанції належним чином завірену копію нової редакції Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) (автокаско), зареєстровані ДкРРФП України 16.11.2007 року за №0672182 і зазначив, що не заперечує суму позовних вимог.
Представник позивача своїм процесуальним правом не скористався.
Зважаючи на те, що апелянт був належним чином повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення про вручення процесуальних документів апеляційного господарського суду, участь скаржника у судовому засіданні не визнавалася обов’язковою, і сторони були попереджені про те, що їх неявка не перешкоджатиме розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції визнав можливим здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність представників апелянта.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановив Господарський суд міста Києва та підтверджується матеріалами справи, 24 вересня 2007 року між ЗАТ «Єврофінанс» та TOB «Валмі Автомотів» був підписаний Договір оперативного лізингу і сервісу № LA 07000235 (а.с.7-21).
На виконання пункту 6.2. цього Договору між позивачем (страхувальником) та відповідачем (страховиком) укладено Договір страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків №240573634 від 30 вересня 2008 року (а.с.22-23), предметом якого були , зокрема, майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом (ТЗ) «ЗАЗ Ланос», реєстраційний № НОМЕР_1. Страхова сума за договором страхування – 50 800,00 грн.
Відшкодування з страхового випадку визначається в межах страхової суми з урахуванням франшизи при пошкодженні, повній загибелі ТЗ внаслідок страхових випадків: дорожньо-транспортної пригоди; пожежі; стихійного лиха; падіння предметів; попадання каміння; протиправних дій третіх осіб; угону.
Відповідно до пункту 10.1. при виникненні страхового випадку страхувальник чи його представник повинен негайно (протягом години) в межах населеного пункту та не пізніше 6-ти годин за його межами сповістити про це спеціалізовану службу/страховика та викликати відповідні компетентні органи (Державтоінспекцію, міліцію, пожежну охорону або інші), а на території інших країн – відповідні їм служби; письмово оформити заяву про страховий випадок не пізніше 3-х робочих днів з моменту його настання; пред’явити пошкоджений засіб транспорту представнику страховика для огляду та погодження з ним подальших дій з урегулювання претензії.
Матеріалами справи підтверджується , що 13 жовтня 2008 року до ПАТ АСК «ІНГО Україна» із повідомленням про автоаварію (а.с.27) звернувся представник страхувальника, з якого слідувало, що 10 жовтня 2008 року за участю застрахованого автомобіля сталася ДТП.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» змістом зобов’язань страховика є вжиття протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику ; а при настанні страхового випадку - здійснення страхової виплати або виплати страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Порядок і умови здійснення страхових виплат та страхового відшкодування визначені ст. 25 Закону України «Про страхування», згідно ч. 4 якої у разі необхідності страховик або Моторне (транспортне) страхове бюро можуть робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.
Виконуючи встановлені Законом зобов’язання , відповідач для визначення вартості матеріального збитку , завданого власнику застрахованого транспортного засобу в результаті його пошкодження у ДТП, звернувся до суб’єкта оціночної діяльності , який на замовлення відповідача провів автотоварознавче дослідження (а.с.28-30) і склав звіт № 2082 від 22.10.2008 року.
З іншого наявного у справі документу - довідки УДАІ Головного управління в м. Києві МВС України, вбачається , що страховик направив 17.10.2008. р., ( а.с. 26) до вказаного Управління ДАІ запит щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди , яка сталася 10.10.2008 р. за участю застрахованого страховиком транспортного засобу.
Відповідно до наданої УДАІ довідки страховику стало відомо про те, що водій, який керував автотранспортним засобом , перебував у тверезому стані .
Між тим, причиною відмови у здійсненні страхової виплати стало невиконання страхувальником зобов’язань, передбачених Правилами страхування , за пунктом 13.2.6 яких (а.с.59-76 ) при повній загибелі транспортного засобу страхувальник повинен подати довідку медичного закладу про наявність або відсутність алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння страхувальника / водія застрахованого автомобіля станом на момент настання страхового випадку.
Суд першої інстанції визнав обґрунтованою відмову страховика від здійснення страхувальнику страхової виплати на цій підставі і вказав, що обов’язок по збору та наданню необхідних документів для прийняття страховиком рішення про виплату страхового відшкодування повністю лежить на страхувальникові.
Утім, з таким висновком місцевого господарського суду судова колегія апеляційного суду погодитися не може.
В силу приписів статті 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом.
Поряд з цим, у відповідності до ч. 2 цієї статті договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.
Судова колегія виходить з того, що передбачені законом обов’язки страховика щодо визначення ним обставин, характеру та розміру збитків і самостійного з'ясування причин та обставин страхового випадку не можуть бути перекладені на страхувальника і тоді , коли за умовами договору страховик , володіючи інформацією про відсутність у водія застрахованого транспортного засобу ознак сп’яніння у момент настання страхового випадку, вимагає від страхувальника подання документів, які додатково підтверджують чи спростовують наявну у страхувальника інформацію .
Зважаючи на те , що вартість матеріального збитку та оціночна вартість відновлювального ремонту автотранспортного засобу на момент настання реалізованого страхового ризику, яким є страховий випадок , не є очевидними ні для страховика , ні для страхувальника , адже для цього необхідні спеціальні знання суб’єкта оціночної діяльності , який проводить експертні дослідження , умова договору страхування про отримання довідки медичного закладу щодо стану водія на момент настання страхового випадку після з’ясування вартості матеріального збитку суперечить основним засадам цивільного права таким ,як розумність та добросовісність .
Місцевий господарський суд на це уваги не звернув, дійсних прав і обов’язків сторін за Договором страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків №240573634 від 30 вересня 2008 року не з’ясував, належної правової оцінки умовам договору страхування щодо виплати страхового відшкодування не здійснив і прийшов до хибного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Як випливає з матеріалів справив, страхувальник звернувся до страховика 31.10.2008.р із заявою про виплату страхового відшкодування, проте страховик 14.11.2008р. , що підтверджується листом вих.№V/8377-08 від 14.11.2008 року (а.с.32), визнав повну загибель застрахованого ТЗ і відмовив у виплаті страхового відшкодування із посиланням на відсутність серед поданих позивачем документів довідки медичного закладу про наявність або відсутність алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння водія застрахованого автомобіля, яка згідно пункту 11.2. (г) договору страхування №240573634 від 30 вересня 2008 року, підпункту 15.2.4. пункту 15.2., підпункту 13.2.6. пункту 13.2. Правил страхування є обов’язковою для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування при повній загибелі ТЗ.
У відповідності до частини 1 ст. 25 Закону України “Про страхування” здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Зважаючи на те, що при настанні страхового випадку страховик зобов’язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк і за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) несе майнову відповідальність у вигляді сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом, позовні вимоги про примусове стягнення з страховика на користь страхувальника страхового відшкодування за виключенням франшизи, підлягають задоволенню, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено обставин , які звільняли би страховика від виконання ним обов’язку , передбаченого договором страхування та законом.
За таких обставин рішення суду першої інстанції в силу ст.104 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позову і стягнення з ПАТ «АСК «ІНГО Україна» на користь ЗАТ «Єврофінанс» 49790,00 грн. страхового відшкодування, 497,90 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а апеляційна скарга – задоволенню з покладенням на відповідача сплаченого позивачем державного мита за розгляд апеляційної скарги.
З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Задовольнити апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Єврофінанс».
2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2010 року у справі №46/313.
3. Прийняти нове рішення. Позов задовольнити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» на користь Закритого акціонерного товариства «Єврофінанс» 49790,00 грн. страхового відшкодування, 497,90 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Матеріали справи №46/313 повернути до Господарського суду міста Києва.
Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя
Судді
14.02.11 (відправлено)