Справа  № 2-375/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

08 лютого 2011 року  Ізмаїльській міськрайонний суд  Одеської області

в складі: головуючого – судді Пепеляшкова С.М.

при секретарі – Зінзівєр С.В.

за участю представника позивачки – ОСОБА_1,  представника відповідача – ОСОБА_2  

             розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на ? частину будинку,  

                                                           ВСТАНОВИВ:

          Позивачка ОСОБА_4  звернулася до суду з вищезазначеним позовом який згодом уточнила  та просить визнати незавершене будівництвом  домоволодіння по АДРЕСА_1  спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5, визнати за нею право власності на ? частину вищезазначеного незакінченого будівництвом  домоволодіння зі всіма правами та зобов’язаннями забудовника,  посилаючись на те, що  вона з ОСОБА_5 знаходилась у фактичних шлюбних відносинах та мешкали в належній їй квартирі по АДРЕСА_2 . У них був спільний бюджет, вели сумісне господарство. В 1994 році,  так як вони обидва працювали в будівельній організації РСУ СДП та мали можливість придбати будівельні матеріали,  вирішили сумісно побудувати будинок. Вони знайшли земельну ділянку в АДРЕСА_1. Рішенням 17 сесії ХХІ скликання Матроської сільської ради 29.12.1993 року на ім’я відповідача була виділена земельна ділянка площею 0,11 га для будівництва індивідуального житлового будинку. 07.04.1994 року ними отриманий дозвіл на будівництво будинку. Влітку 1994 року вони почали будівництво.  Влітку 1994 року був виритий котлован та закладений нульовий цикл. Через рік, влітку 1995 року побудовані стіни та перестінки із румунської цегли, яку вони придбали в РСУ СДП. Стіни зроблені під розшивку. 08.08.1996 року вона з відповідачем вступила в зареєстрований шлюб. Після чого вони накрили черепицею будинок та приступили до внутрішніх робіт. Провели електропроводку, 3-х фазний ввід, поставили залізобетонний електричний стовп. Потім всередині  будинку зробили стіни та залили підлоги на другому поверсі. Також була встановлена столярка: зовнішні вікна та двері, поставили скло на зовнішні віконні рами. В 1997 році вони придбали котел для роботи на твердому паливі, батареї, труби чугуні. Все це обладнання та скло для внутрішніх робіт знаходились в будинку. В 2000 році вона з чоловіком залили підмостку для паркана  та побудували паркан із білої силікатної цегли. Влітку мешкали в цьому будинку на другому поверсі, обробляли земельну ділянку. Взимку в будинку не мешкали, так як не було опалення. Вважає, що будинок є їх спільною сумісною власністю, побудований за рахунок  сумісних коштів та праці. На початок будівництва вони мешкали однією сім’єю, а згодом шлюб офіційно зареєстрували.

           Відповідач ОСОБА_5 позов визнав частково та  надав до суду свої заперечення на позов відповідно до яких він погодився  сплатити позивачці лише половину монтажу електричного щиту всередині гаражу,   вартість паркану, хвіртки та 10 погонних метрів підмостки, посилаючись на те, що 18 листопада 1986 року по 15 березня 1994 року він знаходився в шлюбі з ОСОБА_6 та мешкав по АДРЕСА_3. В 1991 році він вирішив побудувати будинок в с.Матроска Ізмаїльського району Одеської області. Для цього він прописався в с.Матроска у свого начальника ОСОБА_7. Тоді ж написав заяву про виділ йому земельної ділянки для будівництва будинку. Ділянку йому підшукали його друзі. Раніше вона належала ОСОБА_8  Вона погодилася віддати йому частину своєї земельної ділянки за 6 мільйонів карбованців та 70 листі шиферу. Все зазначені дії відбувалися, коли він був в шлюбі з першої дружиною, в цей же період він почав виписувати та збирати будівельні матеріали. В грудня 1993 року на сесії сільської ради йому була виділена у власність безоплатно ділянка розміром 0,11 га по вул..Фурдуя, для будівництва житлового будинку. В 1994 році він отримав дозвіл на будівництво житлового будинку та приступив до будівництва.   В цей же час, до 1996 року, він працював майстром в РСУ УДП та мав можливість будувати, виписувати будівельні матеріали,  домовлятися з робітниками про надання допомоги при будівництві. Після розірвання шлюбу, з березня 1994 року він начав мешкати зі своїми батьками  в АДРЕСА_4 та продовжував будівництво. Взимку мешкав або у батьків, або у свого товариша ОСОБА_9 в с. Матроска. Влітку мешкав в гаражу, який побудував на виділеній йому ділянці. До серпня 1996 року вже були побудовані стіни будинку, будинок був оштукатурений та зроблена крівля (покритий черепицею). В той період вже була встановлена столярка. Фактично до серпня 1996 року будинок був побудований до того стану, в якому він знаходиться в теперішній час. У будівництві будинку йому допомогу надавали сусіди,  товариші, робітники РСУ УДП. В 1996 році він звільнився з РСУ СДП та фактично втратив можливість здійснювати будівництво. Він влаштувався на роботу в типографію, на зарплату отримувану ним в типографії здійснювати будівництво було не можливо. ОСОБА_4 участі у будівництві будинку не приймала,  матеріальної допомоги не надавала.  Ніхто з її родичів також участі у будівництві будинку не приймав та будувати будинок йому не допомагали. Після розірвання шлюбу з першою дружиною він зустрічався з ОСОБА_4 Іноді він приходив до неї в квартиру по АДРЕСА_5, одначе ключів від квартири вона йому ніколи не давала. Сумісного господарства вони не вели. З ОСОБА_10 мешкав її син, а у нього була донька, тому створювати сім’ю та вести сумісне господарство вони не збиралися. В серпні 1996 року він вступив в шлюб з ОСОБА_4, та тільки після цього вони стали мешкати разом. Прописаний він був з 1994 року до 2001 року в с.Матроска у ОСОБА_7, а після 2001 року він прописався у батьків, так як ОСОБА_4 не забажала його прописувати у себе. В період шлюбу з ОСОБА_4 в будинку  були виконані наступні роботи: оформлена документація на підключення електричної мережі, змонтований трьохфазний електричний ввід та встановлений електричний щит всередині гаражу. Зазначені роботи були виконані його батьком за його рахунок, який на той час працював в ІРЕМ та мав можливість все це зробити. Встановлений цегляний паркан, ворота та хвіртка, залито 10 погонних метрів підмостки. Єдину роботу, яку вони виконували разом по спірному будинку в період шлюбу - це оброку огороду.  

       У судовому засіданні представник позивачки та сама позивачка підтримали заявлені позовні вимоги.

         Відповідач та представник відповідача  заявлені позовні вимоги не визнали, просять у задоволенні позову відмовити.

     Вислухавши пояснення сторін, свідків, думку представників, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити, виходячи з наступного.

       Правовідносини, які склалися між сторонами регулюються ст. 22, 24, 25 КпШС України (суд застосовує Кодекс про шлюб та Сім?ю України (1969 року), оскільки його норми діяли на момент виникнення правовідносин сторін.

          Відповідно до ч.1 ст.22 ч.1 ст.24, ст.25 КпШС України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.

      Як встановлено у судовому засіданні відповідно виписці з  рішення Матроської сільської ради від 29.12.1993 року, земельна ділянка площею 0,11 га була виділена безоплатно  в приватну власність ОСОБА_5 .

         Згідно виписці із розпорядження Ізмаїльської районної держаної адміністрації №154 від 07.04.1994 року,  ОСОБА_5 дозволено будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1.

     Відповідно накладних на будівельні матеріали від 1993-1996,   будівельні матеріали придбалися на ім’я ОСОБА_5. (а.с. 60-78)  

       Згідно розписці (а.с.59) ОСОБА_8 отримала від ОСОБА_5 за земельну ділянку  площею 0,01 га   6 мільйонів карбованців та 70 листі шиферу.  

         Документи на підключення трьохфазної мережі оформлені в 1994 році, відповідно до яких замовником   виступає ОСОБА_5 (а.с. 79-81).

        Відповідно довідки виданої КП «Житсервіс-2» від 01.02.2010 року ОСОБА_5 мешкав в АДРЕСА_3 з 28.12.1990 року по 16.03.1994 року та виписаний в с.Матроска Ізмаїльського району Одеської області.  

          Свідки  ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,  ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_3, ОСОБА_27 пояснили, що  ОСОБА_5 і ОСОБА_4 з 1993 року проживали разом та  будинок в с.Матроска будували також разом.

          Свідки ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_9, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25  пояснили, що будинок в с.Матроска будував та за виконанні роботи на місці  розраховуюся сам  ОСОБА_5,   будівельні матеріали виписувалися на ім’я ОСОБА_26.     ОСОБА_4 в самому будівництві будинку участі не приймала, якщо вона і була під  час будівництва будинку, то працювала на огороді.

        08 серпня 1996  року ОСОБА_5 та ОСОБА_4   зареєстрували шлюб, що підтверджено свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 08 серпня 1996 року,  актовий запис №304.

         09 лютого 2010 року рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 розірвано.

         Як вбачається з уточнюючої позовної заяви   позивачка просить визнати незавершене будівництвом  домоволодіння по АДРЕСА_1  спільною сумісною власністю подружжя  та визнати за нею право власності на ? частину вищезазначеного незакінченого будівництвом  домоволодіння зі всіма правами та зобов’язаннями забудовника.

        Оцінюючі вищезазначені докази, суд вважає, що вимоги позивачки не обґрунтовані, так як  на підставі лише  пояснень свідків   спірний  будинок не може бути визнаний спільною сумісною власністю подружжя, будь-яких суттєвих письмових доказів,   які б підтверджували факт, що будівництво  домоволодіння в період з 1993-1996 року по АДРЕСА_1 здійснювалось за спільні кошти ОСОБА_5 та ОСОБА_4 під час сумісного проживання однією сім’єю  до оформлення шлюбу та після 08.08.1996 року після оформлення шлюбу зі сторони позивачки  до суду не надано. Проте відповідачем надано достатньо доказів, що підтверджують той факт, що будівництво спірного будинку було розпочато 1993 році  до реєстрації шлюбу з позивачкою та за його кошти та фактично припинено в 1996 році,  крім робіт, що були виконанні подружжям сумісно, а саме: монтаж електричного щиту всередині гаражу, встановлення цегляного паркану, воріт, хвіртки, та залиття 10 погонних метрів підмостки.

         За змістом сімейного законодавства , сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

      Показання свідків,  що сторони знаходилися разом  станом на 1993 рік на початок  будівництва спірного домоволодіння,  відповідач знаходився в квартирі позивачки  те, що  позивачка допомагала фізичною працею, працювала на огороді, наявність письмових доказів  кулінарної книги з проектом майбутнього будинку, квитанцій на оплату за електропостачання,  схеми земельної ділянки з номерами телефонів ОСОБА_4 не спростовують пояснень відповідача в тому, що він  з ОСОБА_4  підтримував дружні стосунки, однак і  не доводять наявність між сторонами сімейних стосунків.

       Домоволодіння, що розташовано на земельній ділянці, за адресою: АДРЕСА_1 незавершене будівництвом .

     Відповідно до ч.2, 3 ст. 331 ЦК України (яким регулюються правовідносини щодо даного будинку, бо є триваючими по його створенню до цього часу) право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає держаній реєстрації, право власності виникає з моменту реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Домоволодіння по АДРЕСА_1 не завершено будівництвом, що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи.

    Згідно наведеної норми до завершення будівництва право власності на будинок не виникає. Отже, на цей час спірний будинок в цілому не може бути об’єктом права власності, а тому позовні вимоги про визнання за позивачкою права власності на ? частину незавершеного будівництвом домоволодіння по АДРЕСА_1 є безпідставними.

       Відповідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок», оскільки згідно ЗК України земельна ділянка надається для будівництва житлового будинку і господарських будівель громадянину в приватну власність, участь інших осіб у будівництві не створює для них права приватної власності на жилий будинок крім випадків,  коли це передбачено законом, таке право, зокрема, виникає, коли будівництво велось подружжям в період шлюбу – жилий будинок в зв’язку з цим є спільною  сумісною власністю, або велось за рахунок спільної праці членів сім?ї  - жилий будинок стає їх спільною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними. Інші особи, які брали участь у будівництві жилого будинку не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно. Самого договору про створення спільної сумісної власності, як це вимагало законодавство, що діяло на момент виникнення правовідносин,   між сторонами не укладалось.  

       За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_4  необхідно відмовити.

      Керуючись ст.ст. 10,60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст.  ст.22, 24, 25 КпШС України , суд

                                                     В И Р І Ш И В:

  У задоволенні позову  ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на ? частину будинку – відмовити.

  На рішення суду   може бути подана апеляційна скарга  протягом 10 днів  з   дня  його  проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу  протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: