Справа № 2-1488/11

категорія 40

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

04 лютого 2011 року Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого судді –Кравченко В.Є.

при секретарі  - Пронкіній К.О.

        розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про встановлення порядку користування житловим приміщенням, та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, КП «РЕП-10»Севастопольської міської Ради  про виселення,

                                                            В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до  ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про встановлення порядку користування житловим приміщенням та надання у користування ОСОБА_1 та членам його сім'ї кімнати, площею 19,3 м2, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у користування кімнату, площею 15,8 м2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він є основним наймачем кімнат площею 15,8 м2 та 19,3 м2 у квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вказані кімнати є власністю Севастопольської міської Ради. У вказаних житлових приміщеннях як члени його сім'ї, проживають також його колишня дружина ОСОБА_3 та її син ОСОБА_2. Без узгодження з ним вони зайняли кімнату більшої площі, не приймають участі в утриманні житла, не вносять плату за користування житлом та комунальними послугами. У 2009 році позивач одружився зі  ОСОБА_4, яка теж проживає разом з ним. Він є інвалідом 3 групи та потрібує поліпшення житлових умов. Неодноразово ОСОБА_1 звертався до відповідачів з проханням обмінятися кімнатами, але вони відмовляють йому у цьому, у зв’язку з чим він вимушений звернутися за захистом свого порушеного права до суду.

Відповідач проти позову заперечує, звернувся з зустрічною позовною заявою про виселення ОСОБА_1  та спільно проживаючих з ним осіб із квартири за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. Вимоги зустрічного позову мотивовано тим, що, в порушення  статті 116 Житлового кодексу України позивач ОСОБА_1,  члени його, які проживають разом з ним, систематично використовують жиле приміщення та приміщення загального користування не за призначенням, а задля утримання екзотичних тварин.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні вимоги первісного позову підтримали, просять суд задовольнити позов. Проти зустрічного позову заперечують, просять відмовити у зустрічному позові у повному обсязі за відсутністю підстав для  його задоволення на час розгляду справи.

Третя особа ОСОБА_4 повністю підтримала вимоги первісного позову, просила його задовольнити, вважає, що  у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

          Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача у судовому засідання проти первісного позову заперечували, просили відмовити у задоволенні його у повному обсязі. Зустрічний позов підтримує, просить зустрічний позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 участь в розгляді  справи не брала, надала письмову заяву про розгляд справи у її відсутність, просить відмовити в  задоволенні первісного позову, вимоги зустрічного позову підтримує.

За ухвалою суду від 15.11.2010 року до участі по справі залучена  третя особа: комунальне підприємство «РЕП-10».

Суд, вислухавши пояснення учасників судового процесу,   представника третьої особи,  дослідивши матеріали справи, дійшов до  висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову та зустрічного позову у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що кімнати площею 15,8 м2 та 19,3 м2 у комунальній квартирі АДРЕСА_1, перебувають у власності Севастопольської міської Ради.

Кімната площею 15,8 м2 з особовим рахунком № НОМЕР_1  була надана у користування ОСОБА_1 та членам його сім'ї. Кімната площею  19,3 м2 за особовим рахунком № НОМЕР_2 була надана у користування вітчиму ОСОБА_1 ОСОБА_7.

Розпорядженням № 152р від 04.03.2005 Нахімовської районної державної адміністрації особові рахунки були об’єднані та був змінений договір найму житлового приміщення, згідно з яким основним наймачем житлових приміщень був визнаний ОСОБА_1. Членами його сім'ї, які проживають разом з ним визнані ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 У 2007 році ОСОБА_7 помер.

У теперішній час у спірному житловому приміщенні, відповідно до довідки КП «РЕП-10»№ 1853 від 29.10.2010, зареєстровані позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_6.

Статтею 316 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтею 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч.1 ст. 810 Цивільного кодексу України за договором найму житла одна сторона –власник житла передає або зобов’язується передати другій стороні (наймачеві) житло на певний строк за плату.

Частиною 2 ст. 810 Цивільного кодексу України встановлено, що підстави, умови, порядок укладання та припинення договору найму житла, що є об’єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом. У частині 3 цієї статті передбачено, що до договору найму житла, крім найму житла, що є об’єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що спірне житло є об’єктом права комунальної власності, таким чином до відносин, які склалися між позивачем та відповідачем, повинні бути застосовані положення Житлового кодексу УРСР 1983 року, та інші закони та підзаконні нормативні акти, яки прийняти на його виконання, а не положення Цивільного кодексу України, які регулюють відносини щодо договорів найму житла.

У статті 18 ЖК України зазначено, що управління житловим фондом  здійснюється власником або уповноваженим ним органом в межах, визначених власником.

Відповідно до ст.61 Житлового кодексу УРСР 1983 року, користування жилим   приміщенням   у  будинках  державного  і громадського житлового фонду здійснюється відповідно  до  договору найму жилого приміщення.

Статтею 64 Житлового кодексу України встановлено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні  з  наймачем  усіма  правами  і  несуть усі обов'язки,  що випливають з договору найму жилого  приміщення.  Повнолітні  члени сім'ї  несуть  солідарну  з  наймачем  майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Таким чином відповідачі мають рівні права та обов’язки щодо користування спірним житлом.

Умови договору найму спірного приміщення були встановлені розпорядженням № 152р від 04.03.2005 Нахімовської районної державної адміністрації та не змінювалися. Для зміни порядку користування спірним житловим приміщенням необхідно змінити умови договору найму житловим приміщенням.

Відповідно до ст. 103 Житлового кодексу УРСР 1983 року, договір найму  жилого  приміщення може бути змінено тільки за згодою наймача,  членів його сім'ї  і  наймодавця,  за  винятком випадків,  передбачених Основами житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік,  іншими законодавчими актами Союзу РСР і  цим Кодексом.

Відповідно до ст. 104 Житлового кодексу УРСР 1983 р., член сім'ї  наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї,  які  проживають  разом  з  ним,  укладення з ним окремого договору  найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у  вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу. У разі відмови  членів  сім'ї  дати згоду на укладення окремого договору найму, а також  у разі  відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.

Позивачем за первісним позовом , у порядку статей 59,60 ЦПК України, не надано доказів про надання згоди наймодавця та власника спірного житлового приміщення (Севастопольської міської Ради) щодо зміни умов договору найма або вирішення цього питання в судовому порядку.

Таким чином, суд не вбачає правових підстав для задоволення  вимог первісного позову.

У зустрічному позові ОСОБА_2, посилаючись на ст.116 ЖК України, як на підставу позову, заявляє вимоги про виселення ОСОБА_1 зі спільно проживаючими з ним особами зі квартири АДРЕСА_1 у м. Севастополі без надання іншого житлового приміщення у зв’язку з використанням ОСОБА_1 житлового приміщення та приміщень загального користування задля утримання екзотичних тварин.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд виходив з наступних мотивів.

Статтею 116 Житлового кодексу України встановлено, що якщо наймач,  члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або  використовують  його не за  призначенням,  або  систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному  будинку,  а заходи  запобігання і    громадського  впливу виявились безрезультатними,  виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб  провадиться  без  надання  іншого   жилого приміщення.

Відповідно до встановлених обставин і матеріалів справи, під час  спільної перевірки спеціалістів Головного управління ветеринарної медицини у м. Севастополі, представника сектору ветеринарної медицини УМВС України у м. Севастополі, санітарного лікаря нахімовської СЕС та представника КП «РЕП-10»було виявлено наявність тварин у комунальної квартирі АДРЕСА_1 у м. Севастополі, а саме: одна менська кішка зі трьома кошенятами, один пітон тигровий бурий, один бурий капуцин, один удав імператорський звичайний, три байбака українських. ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за відсутність ветеринарних документів на тварин, відносно цього правопорушення ОСОБА_1 був винесений припис від 23.04.2010 року щодо усунення порушень.

Як вбачається з акту обстеження № 12-07/10/01 від 12.07.2010 Державної інспекції ветеринарної медицини Державного управління ветеринарної медицини у м. Севастополі порушення законодавства щодо утримання тварин усунені, тварини у житлових приміщеннях та приміщеннях загального користування відсутні, відповідачем проводиться поточний ремонт санітарних приміщень.

Суду були надані фотографії, з яких чітко вбачається, що відповідачем за зустрічним був здійснений поточний ремонт кухні і санвузла, що не заперечене ОСОБА_2 та його представником, екзотичні тварини у квартирі не знаходяться.

Таким чином, ОСОБА_1 був виконаний припис щодо усунення порушень, заходи громадського впливу досягли відповідного результату у вигляді усунення протиправної поведінки. Тому суд не вбачає підстав для задоволення  зустрічного позову щодо виселення ОСОБА_1 та осіб, що проживають разом з ним з квартири АДРЕСА_1 у м. Севастополі

В силу положень статті 89 ЦПК України, судові витрати відшкодуванню сторонам не підлягають у зв’язку з ухваленням рішення про відмову в пред’явлених первісному та зустрічному позовів.

З оглядом наведеного, керуючись ст.ст. 13, 16, 316, 317, 810 Цивільного кодексу України, ст.ст. 18, 61, 64, 103, 104 Житлового кодексу УРСР 1983 р., ст.ст. 10, 11, 27, 31, 58-60,62, 88, 89, 168, 209, 212 - 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволення позову ОСОБА_1 - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 –відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Нахімовського

районного суду м. Севастополя                                        В.Є.Кравченко