Справа №  2-148/11                                                      

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          28 січня 2011 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді                  Теренчук Ж. В.,              

при секретарі                              Ніколас С.О.

при участі позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача  - ОСОБА_3,   

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6  до дочірньої  компанії „Укртрансгаз” національної  акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Одеського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів  про визнання незаконною відмови  в приватизації та визнання справа власності на 1/2 частину будинку,  

В С Т А Н О В И В:

          В  вересні  2010 року позивачі звернулися в суд з позовом до    ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” в особі Одеського ЛВУМГ про визнання відмови відповідача у приватизації незаконною та визнання за ними права власності по праву приватизації  на 1/2  частину будинку з господарчими спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 (а.с.3)

   Відповідач ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” в особі Одеського ЛВУМГ  позов не визнали .(а.с..39)

   В подальшому позивачі доповнили позовні вимоги, та просили крім раніше заявлених вимог, зобов»язати відповідача створити орган приватизації та оформити документи по приватизації займаної ними частини будинку.(а.с.73)

  Позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 надали суду заяви про слухання справи без їх участі.(а.с.70,71)

   В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 свої вимогиі мотивували тим, позивач ОСОБА_1 з 1994 року працює оператором ГРС-Лиманське Одеського ЛВУМГ ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України». В 1998 році під час його роботи даним підприємством йому та членам його сім»ї було надано в користування  житлове приміщення – 1/2 частину житлового будинку з господарчими спорудами по АДРЕСА_1 , де ОСОБА_1  і оселився з членами своєї сім»ї. Ордер на жиле приміщення їм не видавався , однак в 2000 році між ним та роботодавцем, який і є власником даного житлового приміщення , було укладено договір найму від 14.03.2000 року, після чого вони зареєструвались в даному житловому приміщенні.  В 2004 році ОСОБА_1 уклав з роботодавцем ЛВУМГ договір     ,  відповідно до якого Одеське ЛВУМГ зобов»язалося надати йому житлову площу у власність  після відпрацювання  на підприємстві більше 10 років.

ОСОБА_1 відпрацював на підприємстві 16 років, в 2006 році він вперше звернувся до відповідача з проханням передати йому та членам сім»ї житло у власність, однак його питання не було вирішено, в зв»язку з чим він звернувся повторно до відповідача  про надання дозволу на приватизацію квартири.

   Однак йому було відмовлено в задоволенні його заяви, з посиланням на законодавство, яке забороняє приватизацію майна  трубопровідних підприємств.

     Вважають дану відмову незаконною, так як займане ними житло  відноситься до державного житлового фонду, просять визнати незаконною відмову відповідача в приватизації  частини будинку, зобов»язати відповідача створити орган приватизації  та оформити  право власності на  займане ними житло та належні господарчі споруди, надавши відповідні документи та визнати за ними та членами їх сім»ї право власності  по праву приватизації на 1/2 частину будинку з господарчими спорудами по пров.Одеський, 1-а смт Лиманське Роздільянського району Одеської області.

      Представник відповідача Висоцький В.О., який діяв на підставі доручення ,  позов не визнав, суду пояснив, що займане ОСОБА_1 та членами його сім»ї житло не підлягає приватизації відповідно до Закону України «Про трубопровідний транспорт», яким заборонено відчуження основних фондів державних підприємств магістрального трубопровідного транспорту , до яких і належить підприємство.

     Суд, заслухавши пояснення сторін , вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

    Судом встановлено, що ОСОБА_1  з 01.10.1994 року працює оператором ГРС – Лиманське Одеського ЛВУМГ , що підтверджується копією трудової книжки.(а.с.15)

ОСОБА_1 перебуває в шлюбі з ОСОБА_2, від шлюбу мають двох дітей – сина ОСОБА_4, доньку ОСОБА_5.Також з ними проживає Онука ОСОБА_6, донька ОСОБА_5.(а.с.11, 12)

 14 березня 2000 року між позивачем та роботодавцем укладено договір найму жилого приміщення безстроково на 1/2 частину будинку по АДРЕСА_1(а.с.17)

 Також 03.03.2004 року між  позивачем ОСОБА_1 та роботодавцем Одеським ЛВУМГ укладено договір , згідно з умовами якого, викладеними в п.2.1.8. , відповідач прийняв на себе зобов»язання у випадку виходу на пенсію або звільнення з роботи за власним бажанням позивача після десяти і більше років роботи оператором ГРС, роботодавець зобов»язується надати йому житлову площу в порядку , передбаченому законодавством.(а.с.13)

 Судом встановлено, що позивач  ОСОБА_1 відпрацював на підприємстві  більше 10 років, в будь-якому іншому місці роботодавцем згідно укладеної угоди житлом не забезпечений, члени його сім»ї також проживають у вищевказаному будинку разом з ним.

  Згідно витягу з реєстрації прав власності на нерухоме майно та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Лиманською селищною радою на підставі рішення від 17.03.2004 року,  будинок по АДРЕСА_1 зареєстрований на праві власності за відповідачем ДК «Укртрансгаз» , є загальнодержавною власністю.(а.с.27,28)

Статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що приватизація державного житлового фонду – це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень  державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд – це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

   Таким чином суд вважає, що даний будинок відноситься до об»єктів приватизації , так як знаходиться в повному господарському віданні державного підприємства і не відноситься до переліку об»єктів , що  не підлягають приватизації, який визначений п.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»  .

 Судом встановлено , що позивачі з метою придбанні частини будинку у власність,  в 2009 році звернулися з заявою до відповідача про приватизацію надання дозволу на приватизацію займаного ними житла.(ка.с.19,23)

 Однак листом відповідача від 05.06.2009 року за №19 -05/061 позивачам було відмовлено в наданні дозволу  на приватизацію.

   Відмова мотивована тим,  що відповідно до нової реакції ст..7 закону України «Про трубопровідний транспорт» забороняється  приватизація, передача до комунальної власності  майна державних газотранспортних підприємств.

   Однак виходячи з системного аналізу законодавства суд вважає, що дана відмова є незаконною.

Згідно зі ст. 47 Конституцій України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу придбати його у власність

 Судом з’ясовано, що Законом України від 6 лютого 2007 року №605-V внесені зміни у частину другу статті 7 Закону від 15 травня 1996 р. №192/96-ВР «Про трубопровідний транспорт», відповідно до яких реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділ, перетворення) державних підприємств магістрального трубопровідного транспорту, передача їх з балансу на баланс, концесію, оренду, лізинг, заставу, управління, інших правочинів, що можуть привести до відчуження основних фондів та акцій цих підприємств, а також основних фондів та акцій Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», дочірніх та заснованих нею підприємств і газосховищ забороняється, крім випадків, коли за результатом цих дій є створення державних підприємств, 100 відсотків яких є у державній власності України.   

 Дія цього Закону поширюється на відносини в галузі трубопровідного транспорту, призначеного для транспортування вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин з місць їх знаходження, видобутку (від промислів), виготовлення або зберігання до місць їх переробки чи споживання, перевантаження та подальшого транспорту.   

Аналіз змісту норм зазначеного Закону свідчить, що сфера його дії поширюється на об’єкти, які безпосередньо пов’язані та забезпечують експлуатацію системи трубопровідного транспорту, як єдиного технологічного комплексу.

  Предметом же спірних правовідносин між позивачами та ДК «Укртрансгаз»  у цивільній справі є відчуження у власність фізичних осіб   шляхом його  приватизації частини житлового будинку , який знаходиться у повному господарському віданні відповідача.   

    Приймаючи до уваги фактичні обставини справи, виходячи із системного аналізу змісту норм Закону України «Про трубопровідний транспорт», суд дійшов висновку про відсутність об’єктивних підстав щодо поширення його положень на правовідносини, що виникають при приватизації державного житлового фонду, предметом регулювання яких є спеціальний нормативний акт – Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду», яким суд вважає необхідним користуватись при вирішенні спірних правовідносин по справі.   

Щодо процедури  відчуження житлового фонду, приватизацію та оформлення права власності у даному випадку повинне здійснювати підприємство, засноване на державній власності - Дочірня компанія «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», у повному господарському віданні і у власності якого  знаходиться будинок по пров.Одеському, 1-А смт Лиманське , який підлягає приватизації згідно зі статтею 8  Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», якою передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.   

  Таким чином приватизація житла повинна здійснюватися  уповноваженими на це органами, а не за рішенням суду, а тому вимоги позивачів щодо визнання за ними права власності на житло по праву приватизації задоволенню не підлягають.

    Судові витрати по справі  сплачені позивачем при зверненні до суду, і виходячи з вимог позивачів відшкодуванню не підлягають.

          На підставі ст. 5 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”, ч.4 ст.7 закону України „Про трубопровідний транспорт”, ст.345 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 213, 214 ЦПК України,

          В И Р І Ш И В:

          Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6  до дочірньої  компанії „Укртрансгаз” національної  акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Одеського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів  про визнання незаконною відмови  в приватизації та визнання справа власності на 1/2  частину будинку задовольнити частково.

  Визнати протиправною  відмову державної компанії „Укртрансгаз” національної  акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Одеського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів  в приватизації ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_1,  ОСОБА_5, ОСОБА_6  1/2 частини житлового будинку з господарчими спорудами  , розташованого по АДРЕСА_1  

      Зобов”язати державну компанію „Укртрансгаз” національної  акціонерної компанії „Нафтогаз України”  створити орган приватизації  для розгляду питання щодо передачі у власність громадян об”єктів державного житлового фонду.

       Зобов”язати державну компанію „Укртрансгаз” національної  акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Одеського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів здійснити приватизацію  та оформити право власності на 1/2     частину житлового будинку , розташованого по АДРЕСА_1 з належними  до нього господарчими  спорудами  й передати  ОСОБА_1 та членам його сім”ї ОСОБА_2, ОСОБА_1,  ОСОБА_5, ОСОБА_6  , надавши їм відповідні документи.

    Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції в Одеській апеляційний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а у випадку відсутності особи в судовому засіданні при оголошенні рішення протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя                                          Теренчук